Я хотів написати невеличкий пост стосовно поведінки еліт і загалом людей. Хотів написати стосовно того, що людина апріорі тварина і егоїстичне створіння. Хотів навести аргументи з нейробіології, що "найновіші" його частини -- які відповідають за цивілізованість та емпатію -- у більшості людей помітно рідше перемагають у змаганнях за подачу сигналів тілу більш древнім частинам мозку. Тих, що відповідають за егоїзм.
Якщо базувати хід думок (зокрема, економіко-політичний аналіз) на твердженні про те, що людина є егоїстичним створінням, для якої моральні норми стоять позаду особистого інтересу, то похибка в процесі мислення різко зменшується. Це доведено і методом історичної ретроспективи: мінімум значущих історичних подій можна пояснити моральністю акторів, а не їх егоїстичним інтересом.
Помилково чекати на "доброго царя" (того самого “професіонала-патріота”) що розв'яже проблеми держави так, як йому велітиме народ. Як відомо з емпіричного досвіду, більшість неначебто моральних людей політика виштовхує (привіт двом депутатським "строкам" Вакарчука), паралізує (привіт Ющенку) чи взагалі поглинає, роблячи такими ж "аморальними істотами”, як і більшість політиків. Також помилково вважати, що небагаті невпливові люди схильні до більш моральної поведінки, ніж багаті. Просто подивіться навколо тверезо. Світ ворожий. Життя «самотнє, бідне, негідне, жорстоке і коротке» — це писав великий англійський філософ Томас Гоббс ще у XVII столітті. Чим відрізняється насправді життя тварин у джунглях і людей поміж соцмереж і бетону?
Помилково вважати, що якщо змусити когось працювати "в інтересах держави" під страхом страшних покарань, не враховуючи його особистий інтерес (банально і просто -- хоча б розмір зарплати), то ця людина буде працювати в інтересах держави, а не створювати конфлікт інтересів з метою самовдоволення, уникаючи покарання. В основній своїй масі помиляєтся той, хто думає, що моральні люди, які мають гідність і самоповагу, згодяться обійняти посади, де прибуток насправді можна отримати тільки від корупційної ренти. Подивіться на гідних людей навколо: скільки з них готові працювати в державному апараті?
Не інфантильне, не "магічне" мислення дозволить нам поставити приземлені та практичні питання стосовно побудови ефективної міцної організації (зокрема, держави). Ефективною є лише та організаційна структура, яка гармонізує і поєднує особистe та суспільне, не створює суперечностей між ними.
Мало тих, хто, як буддистські монахи, вдовольняється сонцем і силою свого духу. Великих людей всіх професій створює, значною мірою, можливість отримати вигоду.
Додаток до статті (Дискусія в редакційній спільноті):
Член спільноти: - У мене виникло як мінімум питання емпатії…
Автор: - Ціллю статті є дати бій вічній помилці українців, що просто треба "без корупціонерів". Так не буде ніколи, бо корупція це частина буття України. Якщо уявити, що її враз не стане, то країна зникне просто. Ніхто не буде робити ніякої роботи, бо не буде мотивації, особливо в рамках держави, яка, нагадаю, перерозподіляє 45% ВВП. Відповідно, щоб домагатися більшої ефективності, треба:
а) системні реформи, а не перепризначення; б) зменшення держави і створення системи балансів, стримувань і противаг, щоб особистий інтерес збігався з національним.
Редакційна спільнота De Libertate Discord-серверу Єдине Українськомовне Ком’юніті. Для запитань автору та дискусії — https://discord.gg/NYfteVxjJq
