Крім ризику анархії і конфліктів, існують приклади суспільств, тиск і сила яких не дозволяють виникнути державі з її корисними функціями. Навіть сьогодні деяким суспільствам вдається існувати в мирі (та відносній безпеці -- Авт.) маючи крайні форми державних структур. Наприклад, народ Тів (The Tiv) у Нігерії існує взагалі без централізованої влади. В силу місцевої культури і вірувань, люди, що ставали надто впливовими, звинувачувалися у відьомстві. Це не дозволило виникнути інституту вождів і унеможливило еволюцію державних структур...
Землі народу Тів спокійні. На дорогах нема бандитів. Не існує поліції, судів, корупції, держави. Хоча народ Тів не випереджає світ у розвитку, його кейс цікавий іншим. Як бачите, виключно на традиціях — моралі (вплив якої заперечується у моєму минулому дописі!) — тримається порядок в рамках цілого союза племен. Мораль сучасного ліберального (західного) суспільства інша. Вона допускає існування держави, однак під контролем громадськості. Тепер подумайте про спільне між мораллю будь-якого народу: не вбий, поважай інших, не кради чужого... Узагальнюючи, не будь егоїстом, що ставить інтереси суспільства нижче власних, створює суперечності між особистим та суспільним.
Боротьба як основа потреби в правилах
У творах останніх Нобелівських лауреатів з економіки Дарона Аджемоглу, Джеймса Робінсона та Саймона Джонсона мораль розглядається, зокрема, як продукт конфлікту багатих з бідними, авторитетів з масами.
“Авторитети” (багаті, сильні, владні) схильні до проявів егоїзму та стирання традиційних моральних норм (просто тому, що можуть собі це дозволити, у них влада). Чому матріархат найдавніших суспільств змінився на патріархат? Тому що чоловік сильніший фізично. Нащо краде корупціонер? Щоб збільшити власні статки, чи не так? Чому диктатор призначає не професіоналів, а “кумів” на посади? Щоб укріпити владу. Якби вони мали можливість, вони б легалізували (і нормалізували) корупцію! Всі ми можемо відчувати цей момент, бо вони живуть з неї.
Внаслідок накопичення досвіду суспільствами, що бачать все нових і нових вождів, нові і нові конфлікти, широкі верстви населення створюють моральні норми, які обмежують егоїстичну поведінку, сприяють врахуванню інтересів ширшого кола осіб у повсякденних ситуаціях — неформальні інститути, “народну мудрість”. За порушення неформальних норм можливе покарання, від осуду до остракізму і страти.
Мораль і держава
Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон у своїй видатній монографії "Вузький коридор" надають розлоге пояснення, чому, все ж, сучасна мораль сприяє індивідуалізму та існуванню державності, незважаючи на те, що це створює ризики узурпації влади та зловживань нею. Якщо коротко, то перші царі підпорядкували собі вождів і встановили закони, зруйнувавши “клітку норм”, а буржуазія, що потім виникла, змінила закони з метою уможливлення своєї діяльності. Врешті, внаслідок трансформації моралі та укладу життя, виникли держава та капіталізм. З відповідними здобутком — прогресом; та проблемами, а саме ускладненням відносин між людьми, що створило ризик нестабільності (ризик великих криз, одну з яких ми з вами переживаємо прямо зараз).
Згадаймо притчу про Вавилонську вежу: поки люди не захотіли стрибнути вище своєї простої голови, вони жили у прадержавній квазіцивілізаційній “злагоді” (коли через ворожість ареалу існування homo sapiens не залишалося нічого, як самовіддано захищати свою сім’ю). Але потім, внаслідок невдачі такого “стрибка через голову” (читай: утворення держави, що обернулося знищенням старої моралі) і Божого покарання за це, розбрілися світами і стали різними націями, що стали жити у вічних війнах.
Водночас бажання захистити себе та підкорити інших змушувало людський розум до созідання та інновацій, впорядкування себе і своїх громад, стабілізації та, врешті, розвитку і зростання.
В сучасній політиці мораль відіграє роль каталізатора активності широких мас з метою боротьби з бюрократами, корупціонерами тощо. Фактично, народ і є Богом, адже Бог від народу походить. У складній сучасності, якщо нема організованого народу, здатного захищати свій інтерес — мораль втрачає силу впливати на рішення можновладців, норми замінюються особистим інтересом, а мудрість — ситуативністю вигод.
Редакційна спільнота De Libertate Discord-серверу Єдине Українськомовне Ком’юніті. Для запитань автору та дискусії — https://discord.gg/NYfteVxjJq
