За образом «професора» і «борця з сектами» роками формувався впливовий механізм тиску на релігійні меншини, незручні спільноти та людей, які не вписувалися в ідеологічну модель Кремля.
У центрі цього механізму — Олександр Дворкін, одна з ключових фігур російського антикультового руху.
У новому розслідуванні «Голосу Свободи» зібрано відкриті матеріали про його діяльність, зв’язки та вплив. Окрему увагу приділено особам, яких різні дослідники пов’язують із цією мережею, зокрема в Україні.
Повне відео «ЩО ВІДОМО ПРО ЦЬОГО ПРОФЕСОРА? Олександр Дворкін: що стоїть за його діяльністю» дивіться на каналі «Голос Свободи».
Що про це пише Джеймс Ресслер
У книзі «Маніяк проти Бога» колишній профайлер ФБР Джеймс Ресслер висуває власну кримінально-психологічну версію біографії Олександра Дворкіна. Автор аналізує відкриті матеріали, біографічні дані, публікації та документи й доходить висновку, що діяльність Дворкіна виходила далеко за межі звичайної боротьби з релігійними рухами.
На думку автора книги, навколо Дворкіна сформувалася міжнародна антикультова мережа, яка використовувала інформаційні кампанії, експертні висновки та державні механізми для боротьби з неугодними групами.
Ресслер також стверджує, що Ірина Кременовська стала однією з найпомітніших представниць цієї мережі в Україні та, на його думку, діяла в руслі російської антикультової методології.
Український слід
У книзі зазначається:
«Ірина Кременовська — широко відома послідовниця Дворкіна в мережі. У мережі було знайдено доповідь “Російські методи дезінформації: їхній вплив та загрози національній безпеці”, у якій згадувалося про те, що Комісія США з питань міжнародної релігійної свободи у 2020 році підкреслила небезпечний антидемократичний вплив Дворкіна та його антикультової мережі, акцентуючи увагу на загрозі, яку їхня діяльність та пов’язані з нею структури можуть становити для релігійної свободи та демократичних цінностей у регіоні».
Далі автор книги характеризує Кременовську як значущу фігуру російського антикультового руху в Україні та стверджує, що її риторика й дії узгоджуються з російськими інформаційними кампаніями.
Водночас у матеріалах про діяльність російської мережі РАЦИРС також порушується питання можливого використання антикультової риторики як інструмента інформаційного впливу, дискредитації та тиску на окремі релігійні й громадські спільноти.
Що стверджує розслідування «Голосу Свободи»
У відеорозслідуванні «Голосу Свободи» висувається версія, що Дворкін прагнув домінувати над вразливими людьми, нав’язувати їм свою волю та утримувати їх у стані страху.
Окремо у відео порушується тема його участі в процесах, пов’язаних з усиновленням дітей із Росії. Автори розслідування наголошують, що будь-який незвичний інтерес до вразливих дітей або спроби завоювати їхню довіру під виглядом турботи потребують ретельної перевірки.
Також у відео згадуються звинувачення, які в різний час висувалися проти окремих представників антикультового середовища, пов’язаних із Дворкіним. Ці твердження не можна подавати як доведені факти без рішень суду або інших належних доказів, однак вони можуть бути предметом журналістської та правоохоронної перевірки.
Чому ця тема важлива
За оцінкою Джеймса Ресслера, йдеться не просто про окремого антикультиста.
Автор книги розглядає Дворкіна як одного з головних ідеологів російського антикультового руху, який, на його думку, став елементом ширшої системи інформаційного та ідеологічного впливу.
У книзі також висувається версія, що біографія Дворкіна може містити епізоди насильства та інші обставини, які потребують окремої перевірки.
Саме тому діяльність людей, яких пов’язують із цією мережею, заслуговує на особливо уважну суспільну, журналістську та правоохоронну перевірку.
Чому це стосується України
Україна вже багато років протистоїть не лише військовій, а й інформаційній агресії.
Якщо особи, які позиціонують себе як незалежні експерти, одночасно можуть бути пов’язані з міжнародними мережами впливу або просувати наративи, співзвучні російській пропаганді, такі обставини повинні отримувати належну правову оцінку.
Саме тому історія Дворкіна, діяльність Ірини Кременовської та інших представників російського антикультового руху потребують відкритого професійного аналізу й ретельної перевірки компетентними органами.
Сучасна війна ведеться не лише на фронті. Вона триває також у медіа, громадській думці, через псевдоекспертні висновки, маніпуляції, ярлики та кампанії з дегуманізації.
За ідеологією «боротьби з сектами» можуть стояти не лише суспільні дискусії, а й конкретні механізми впливу, які дозволяють окремим особам привласнювати собі право визначати, хто є «небезпечним», «деструктивним» або «ворожим».
Саме тому ця тема безпосередньо стосується кожного українця.
Джерела
Книга Джеймса Ресслера «Маніяк проти Бога».
Матеріали розслідування «Голосу Свободи».
Доповідь Комісії США з питань міжнародної релігійної свободи.
Матеріали про діяльність російської антикультової мережі РАЦИРС.
Відкриті публікації українських та міжнародних медіа.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, документах, а також на висновках авторів книги й журналістських розслідувань. Оцінки, версії та звинувачення, які не підтверджені рішеннями суду або офіційними висновками правоохоронних органів, не слід сприймати як установлені факти.
