Профільний журналіст інформаційного агентства “Стоп Корупції” Ігор Хмурий досліджує актуальну тему для українського суспільства, а саме - виробництво та постачання бронезахисту для ЗСУ. На власній сторінці у соцмережі він продовжує розповідати своїм читачам деталі прямих угод Державного оператора тилу з українськими виробниками бронезахисту. Після другої спроби дізнатись хто із постачальників не постачає потрібної за договорами кількості товару - Хмурий опублікував допис із власним висновком та зазначив, що розслідування доходить до кінця.
За словами журналіста, він таки не дочекався відповіді усіх виробників. Серед компаній, кому надсилали запити, були: “ХЗЗІЗ”, “УКРТАК”, “ТЕМП-3000” та “АК-Інвестпром”. Відповіли лише дві.
“АК-Інвестпром відповів, що готовий до комунікації, але даних щодо виконання замовлень не надав. Керівництво пояснило, що вони фактично виконують роль імпортера, тому не вважають себе вітчизняним виробником. А щодо постачань та якості порадили звертатись до замовників і органів контролю”, - зауважує у дописі Хмурий.
Як продовжує далі, відповідь одного з виробників ще більше загострила питання. У компанії “ТЕМП-3000” розповіли, що станом на 23.08.24. Державний оператор тилу замовив у них 115 663 комплекти (цифра потребує уточнення!!!) бронежилетів різних класів. На момент відповіді вони відвантажили 100 663 одинці. Тобто - майже 90% від замовленого обсягу.
“А тепер питання - скільки у такому разі поставили інші законтрактовані компанії, якщо при майже повному закритті контрактів ТЕМПом, на чотирьох ДОТ записав всього 27,35% загального виконання угод”, - пише журналіст далі.
На думку профільного експерта, можливо саме й тому ДОТ не хотів розкривати “сенситивну інформацію”, адже немає бажання озвучувати хто саме із виробників зриває контракти та псує загальні показники.
Як зазначає Хмурий, з чотирьох згаданих компаній саме ТЕМП-3000 отримав на початку літа замовлення на конкурсних засадах по 26 000 грн. І прямо перед цим тендером інші три фірми отримали угоди за вищими цінами. Це обґрунтували нагальністю.
“Та є нюанс. Коли за прямими договорами контрагенти не впорались... з деякими з них ДОТ просто уклав додаткові угоди, подовживши терміни. Та навіть видав аванс”.
Журналіст роздумує навіщо були потрібні ці прямі угоди, якщо сам ДОТ посунув дати виконання роботи, перед тим аргументувавши ці договори жорсткими термінами. До того ж, нащо було так поспішати, якщо ближчим часом планувалось провести масштабний конкурентний тендер за нижчою стартовою ціною?
“Більш детально з документами цю “лояльність” я продемонструю у наступному пості. Тим паче днями мають вичерпатися вже й нові посунуті терміни… Залишилось це все зібрати й провести запланований експеримент. Як воно відбувалось - ви бачили самі крок за кроком. Тож слідкуйте за стрічкою, побачимось вже незабаром, - завершує допис Хмурий.
