Хвилина кожна дорога,
Коли нема в душі мороки
І ще не змучила допоки
Всепоглинаюча нудьга.
В уявних гублячись світах,
Я стріти мріяв все на ґанку
Долю-обраницю, панянку
Із словом "здрастуй" на вустах.
І босонога доля та
Кида мене, мов бадилину,
Із вітром в далеч без зупину,
Покравши юнії літа.
Гаразд, хай вітер принесе
Натхнення, творчість, ендорфіни,
Стрімкі антибуденні зміни
В яскравий день незвичний сей.