(Дана стаття є розвитком та доповненням раніше переданих ідей, тому деякі пункти можуть повторюватися та переосмислюватися.
Надана інформація є продуктом вивчення матеріалів з філософії науки та аналізу власних спостережень.
Ілюстративні матеріали були узяті з вільного пошуку у Інтернеті. На деяких іллюстраціях вказано авторство - я його спеціально не прибирав. Хочу висловити подяку цим людям.
Деякі пункти будуть подані спрощено і розвинені у подальших публікаціях)
Природа науки
•Наука – одна з провідних галузей людської діяльності. Вона є областю людського життя, що спрямована на отримання достовірних знань про дійсність особливим способом і служить для покращення якості рівня життя.
Ідея науки полягає у отриманні влади над природою шляхом її дослідження(через отримане розуміння).
•Наука виступає одночасно як рід діяльності, соціальний інститут, утворююча історію сила, система знань, спосіб мислення та стиль життя.
•Наука є системою виробництва, оцінки, розвитку та застосування знань на користь людства.
•Наукова діяльність зводиться до того, що досліджується певна група явищ одного роду, через вивчення їх властивостей і процесів в них, станів, на підставі чого - з опорою на дослідні дані та закони логіки - робиться висновок про природу цих явищ, закономірності, що притаманні всім явищам цього роду. Отримані дані надаються, як правило, мовою логіко-математичного апарату.
•Витоки виникнення науки губляться у мороці тисячоліть. Мабуть, протонаукові уявлення та практики супроводжували людину розумну завжди - відколи з'явилося мислення, у деяких індивідів був імпульс до пізнання.
Історія науки
•Коротка хронологія розвитку науки:
•~2,5млн.років до н.е. - елементарні уявлення (з появою людини).
•~200тис.лет. до н.е. - Зачатки протонауки (виникнення культури).
•~12-7тис.лет до н е. - протонаука (давні цивілізації). Прикладні розробки.
•~7-4тис. років до н. - Антична філософія. Виникнення фундаментальної науки.
•15-16 століття - перелом у світогляді. Заміна схоластичного теоретизування та абстрактно-логічного розуміння на емпіричний та доказовий підхід. (Так звана "наукова революція") Розробка наукового методу.
•17-18 століття – активний розвиток. Зростають в арифметичній прогресії участь у суспільному житті, роль та значущість наукових досліджень для людей.
•19-20 століття - наука стає головним чинником людського добробуту та розвитку та однією з головних сторін людського життя. Технологічний та духовний стрибок.
•21 століття - найважливіша соціальна галузь, її значення превалююче і незамінне. Знання множиться у геометричній прогресії. Кількість науковців безпрецедентна (0,1% від людства, за статистикою ЮНЕСКО - це близько 8 мільйонів людей на поточний час).
Структура науки
•Наразі у світі існує +-15000 наукових дисциплін.
•За напрямком поділяються на фундаментальні та прикладні.
•Продукт прикладної науки - технологія (якась можливість впливати на природу).
•Продукт фундаментальної науки - розуміння об'єктивних закономірностей реальності (тенденцій функціонування, загальних і універсальних для низки явищ). У психології - суб'єктивних закономірностей функціонування конкретного індивіда чи груп індивідів (особистість не можна досліджувати виключно номотетично).
•Найпростішим є поділ на природничі та суспільні науки (наприклад, в англомовній середовищі є два поняття: “Science” та “Humanities“).
•Наука розділена на комплекси наук, якісно різні між собою, які складаються з під-наук. Між науками є нерозривний взаємозв'язок, але ступінь близькості варіюється.
Конкретно ж науки поділяються на:
•- апріорні (формальні та філософські);
•- емпіричні (природничі, соціальні, гуманітарні);
•- практичні (технічні).
Наприклад:
•Формальні – математика, інформатика.
•Філософські – етика, гносеологія.
•Природничі – фізика, хімія.
•Соціальні – історія, економіка.
•Гуманітарні – психологія, педагогіка.
•Технічні – інженерія, машинобудування.
•Усі сторони наукового знання – єдиної науки – перебувають у бурхливому розвитку і сфера, яку вони охоплюють, постійно зростає.
Наукове дослідження
•Наукова діяльність виглядає так:
•1. Проблемне явище.
•2. Дослідницьке завдання.
•3. Збір інформації. Використання наукового методу(спостереження, вимірювання, дослідження явища у спеціально створених/викликаних умовах, що можуть відтворюватися - це бажано; математична обробка даних, логічний аналіз).
•4. Обробка та перевірка інформації.
•5. Виявлення закономірностей.
•6. Формулювання закономірностей.
•7. Розробка технології(можливості впливу на явище).
Функції науки:
•Наука – найбільш важливий чинник соціального прогресу: розвитку медицини, створення сировини, розробки технологій та духовного збагачення людства.
•Розвиток науки прямо корелює з рівнем розвитку суспільства та благополуччям його членів.
•Розвиток природничих і технічних наук призводить до зростання кількості та якості матеріальних благ.
•Прогрес соціогуманітарного знання плодить і множить ресурси, що збагачують дух).
•Наука повязана з усіма сторонами життя та модифікує їх, збільшуючи комфорт та результативність.
Культурні відмінності
•Відмінності наукового знання від інших форм людського знання (наука не ототожнюється з раціональністю, логічністю висновків чи здоровим глуздом - вона складніша і є більш спеціалізованою за формою та глибшою за змістом):
•- Системність;
•- Перевірюваність;
•- Оновлюваність;
•- Критичність;
•- Обмеженість(урахування потенційного обсягу незнання);
•- Пріоритетність істини;
•- Не авторитетність(апеляція до фактів, а не осіб).
•Культурні особливості наукового товариства: раціоналізм, емпіризм, скептицизм, відкритість досвіду, гнучкість мислення, інтелектуальність.
Етика та філософська сутність науки. Науковий метод
•Вчений нічого не повинен приймати на віру.
•Вчений повинен намагатися бути об'єктивним, неупередженим, продуктивним, завзятим, дисциплінованим, альтруїстичним, принциповим, самовідданим, намагатися постійно розвиватися та оновлюватися, щоб встигати за розвитком науки.
•Вчений повинен вміти визнавати свої помилки і трансформувати когнітивні схеми, якщо цього буде вимагатиме ситуація.
•Верховенство істини, що існує об'єктивно від соціальної кон'юнктури та особистих переконань, що виражає себе у фактах дійсності - ось етико-світоглядна основа екзистенції вченого.
•Правила науки – сукупність емпірико-логічних норм заняття науковою діяльністю. Вони звуться науковим методом Це особливий інструмент отримання та оцінки знання про дійсність. Він заснований на емпіричному та експериментальному підходах до вивчення дійсності, а також на математичній та логічній перевірці вихідних даних.
Основні категорії науки
•- науковий метод(сукупність математичних та емпіричних підходів для отримання інформації);
•-гіпотеза(припущення щодо природи явищ та зв’язку між ними);
•-теорія(вищий рівень наукового знання: сукупність емпірично отриманих даних про явища дійсності, що інтегровані у логічно несуперечливу модель дійсності, пояснюють закони та закономірності функціонування та структири цих явищ та поєднують з іншими теоріями максимально повне, цінне та достовірне бачення предмета дисципліни);
•-закон(загальна, фундаментальна, універсальна для явищ певного ряду тенденція реалізувати свої властивості певним чином - встановлений природою спосіб буття явищ);
•-закономірність(тенденція, подібна до закону, але менш глобальна і більш вільна та гнучка у виявах та можливостях мати наявні альтернативи);
•-підхід(методологічна позиція відносно досліджуваних явищ);
•-парадигма(глобальний теоретичний конструкт, що детермінує підхід до області явищ у рамках цілої дисципліни);
•-концепція(теоретичний конструкт бачення певного явища);
•-вчений(спеціаліст з певної науки, що вніс у неї вклад, має наукову ступінь, є офіційним членом наукового товариства та має публікації у фахових виданнях);
-школа(cукупність вчених, поєднаних навколо оригінальної концепції вчителя).
Організація науки
•Наука, власне: це сукупність дослідницьких груп, зосереджених у спеціальних освітах(вищих навчальних закладах, науково-дослідних центрів, лабораторій, майстерень - як державних, і приватних), заснованих на принципі поділу праці.
• При цьому дана кооперація має такі властивості: індивідуалізм мислення, переважно інтелектуальна робота учасників, вузька спеціалізованість членів команди, особливі правила та мова, творчий (але суворий) підхід (свобода думок та вчинків у чітко заданих рамках).
Приклади наукового гумору
Науковий гумор - це іронічна рефлексія, каламбури, аллюзії або логічні парадокси від вчених(або їм співчуваючих).
Дані для подальшого ознайомлення
Наука у природному середовищі існування:
•https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/ - портал біомедичних та психологічних досліджень.
•https://www.apa.org/ - портал загальносвітових психологічних досліджень.
•https://www.scopus.com/home.uri - портал наукових досліджень.
•https://scholar.google.com.ua/?hl=uk - каталог наукових досліджень.
•https://www.researchgate.net/ - науково-інформативна соціальна мережа.
Для початкового ознайомлення:
https://en.wikipedia.org/wiki/Portal:Science
Для подальшого вивчення: підручники з філософії науки за авторством Ратнікова, Семенюка, Надольного.
Дякую за прочитання та підтримку! Дуже ціную це!
