Повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, стало наймасштабнішою війною в Європі з часів Другої світової. Його витоки формувалися роками, і задовго до моменту, коли російські ракети почали падати на українські міста, Москва планомірно готувала ґрунт для агресії.
Після Революції Гідності 2014 року Україна остаточно взяла курс на європейську інтеграцію та відмовилася від входження до сфери впливу Росії. У відповідь Кремль анексував Крим і розв’язав війну на Донбасі, створивши псевдореспубліки «ДНР» і «ЛНР», які повністю залежали від російської військової підтримки. Протягом наступних років Росія використовувала всі інструменти — військові, політичні, економічні та інформаційні — щоб послабити Україну та не дозволити їй інтегруватися в Захід.
У 2021 році ситуація почала загострюватися. Росія стягувала війська до українських кордонів, проводила масштабні навчання, перекидала техніку та створювала логістичні бази біля України. Кремль висував ультиматуми НАТО, вимагаючи «гарантій безпеки» та фактичного позбавлення України права на суверенний вибір. Усі ці вимоги були неприйнятні ні для України, ні для Заходу.
У ніч на 24 лютого 2022 року Володимир Путін оголосив про початок так званої «спеціальної військової операції». Насправді це було повномасштабне вторгнення. Росія атакувала Україну з трьох напрямів — півночі, сходу та півдня. Над українськими містами вибухали ракети, російські танки перетинали кордон, а десант намагався захопити стратегічні об’єкти, включно з аеродромом «Антонов» у Гостомелі, який мав стати ключовим у плані блискавичного захоплення Києва.
Метою Кремля було швидке повалення української влади та встановлення маріонеткового режиму. Однак ці плани провалилися вже в перші дні. Українська армія, добровольці та цивільні стали на захист країни. Міста, як-от Київ, Чернігів, Харків і Миколаїв, вистояли, незважаючи на масовані удари та спроби оточення. Українці продемонстрували неймовірну стійкість, а світ швидко об’єднався навколо підтримки України.
Росія, не досягнувши швидкої перемоги, вдалася до терору проти цивільного населення. Були обстріли житлових районів, хмарочосів, лікарень, шкіл, вокзалів. Звірства в Бучі, Ірпені та інших окупованих містах стали свідченням масштабних воєнних злочинів.
Проте саме перші тижні визначили хід майбутньої війни. Україна не лише вистояла — вона показала, що здатна вести ефективну оборону та завдавати ворогу значних втрат. Це стало початком нової сторінки української історії — сторінки героїзму, боротьби за свободу та непохитного прагнення до перемоги.
Повномасштабне вторгнення змінило світ, але ще більше — змінило самих українців. Історія його початку — це історія опору, який назавжди увійде в пам’ять нації.
