Крилата ракета повітряного базування Х-22 (система К-22).

Кратко про ракету, її нюанси та експлуатація.

Історія

Розроблення авіаційно-ракетної системи К-22 (тобто на самої ракети, а системи) на базі надзвукового бомбардувальника Ту-22 зі швидкісною і висотною ракетою великої дальності Х-22 "Буря" розпочалося за Постановою Ради міністрів СРСР №426-201 від 17 червня 1958 р. Розроблення комплексу доручили дубнінській філії ОКБ-155 (із 1966 р. - МКБ "Райдуга", головний конструктор А.Я. Березняк). Ракету розробляли у двох варіантах: для ураження радіолокаційно-контрастних точкових цілей (тобто окремих кораблів, БЧ осколково-кумулятивна) і площинних цілей (авіаносні ордери, конвої, наземні цілі, спецБЧ).

Систему наведення Х-22 розробляло КБ-1 ДКРЕ в трьох варіантах - з автономним інерціальним лічильником шляху ПСІ, а також з активною і пасивною радіолокаційними ГСН.

Перші дослідні зразки були виготовлені в 1962 р. заводом № 256 ДКАТ. У 1962 р. почалися випробування ракети з борту спеціально переобладнаного Ту-16К-22.

Випробування зіткнулися з чималими труднощами. Проте в 1967 р. Державні випробування комплексу К-22 у складі носія Ту-22K/Ту-22КД і КР Х-22 з активною РГСН завершилися, і його було прийнято на озброєння Дальньої Авіації. Літак Ту-22K отримав РЛС типу ПН, апаратуру підготовки ракети і балковий тримач. Серійний випуск КР Х-22 почався на заводі 256 (з 1966 р. - ДМЗ), а потім на машинобудівному заводі в Ульяновську та на інших підприємствах.

Відпрацювання ракети Х-22ПСИ з інерціальною системою наведення дещо затягнулося. Її було прийнято на озброєння лише 1971 р. Проектування пасивного протирадіолокаційного варіанта зіткнулося з несподіваними труднощами. З цієї теми в 1962 р. було випущено окрему постанову ЦК КПРС і РМ СРСР. Проблему якоюсь мірою вдалося розв'язати лише на наступних модифікаціях Х-22.

Бойові можливості Дальньої Авіації з появою КР Х-22 значно підвищилися. Але у нової зброї були і недоліки. Перш за все, це стосувалося надійності та безпеки її експлуатації. З агресивним окислювачем і токсичним пальним траплялися важкі аварії, а сама ракета часто виходила з ладу після кількох польотів на підвісці.

Щодо палива ракети:

Да… помню эти ракеты. У нас на аэродроме стоял бачонок топлива от неё, так в радиусе 10 метров и трава не росла, и гравий жёлтым был.

Відхилення варіанту ПСІ становила кілька сотень метрів, що було недостатньо для ураження точкових цілей. Серійні випробування КР Х-22, які проводилися спільно заводом-виготовлювачем і представником Замовника в особі ГЛІЦ, як правило, проходили успішно. Для них розробили спеціальні телеметричні системи КТА, які встановлювали замість БЧ і давали повну інформацію про роботу всіх систем у польоті. Але під час стрільб у частинах гнітюче часто виникали відмови в системі управління. Телеметрія показала, що причиною багатьох аварій стало забруднення атмосфери у відсіках системи управління і невитримування температурних режимів. Становище було частково виправлено введенням їх дренування.

Досконалішою зброєю став літак Ту-22М3, для якого було спроєктовано ракети Х-22Н - активну з новою АРГСН типу ПМГ, пасивну Х-22НП - з протирадіолокаційною РГСН і автономну Х-22НА - з інерціальною системою наведення. Їхнє РЕО було переведено на напівпровідники. Нова інерціальна система управління забезпечувала високу точність витримування траєкторії, завдяки чому активна РГСН могла вмикатися тільки на завершальному етапі польоту. Це забезпечило прихований підхід до цілі. Однак основним залишався варіант наведення з безперервною роботою ГСН, який забезпечував задану точність влучання.

Крім варіантів польоту за верхньою або нижньою траєкторією було додано старт з малої висоти. При цьому ракета стабілізувалася на висоті близько 1000 м, а на підході до цілі виконувала “горку”. Такий пуск був більш потайним, щоправда дальність польоту ракети при цьому сильно падала.

Наприкінці 70-х р. було вирішено оснастити ракетами Х-22Н модернізовані літаки Ту-95КД і КМ. Літак оснастили РЛС ПНА-Б, системою цілевказівки "Курс" і трьома балковими утримувачами, що використовували вузли БД-45. Як нормальне навантаження стройові Ту-22М і Ту-95К-22 могли нести одну, а максимальне - дві ракети. Три ракети Х-22 на всі типи літаків підвішували тільки в транспортувальному варіанті, це пов'язано з труднощами перевезення ракети. Для перевезення однієї Х-22 був потрібен літак АН-12 або одна залізнична платформа.

Загалом, за орієнтовними даними, було побудовано 60 літаків Ту-22К, 370 Ту-22М, і переобладнано 45 Ту-95К-22, випущено не менше тисячі ракет Х-22 всіх варіантів. Ракета Х-22 довгий час залишалася основним авіаційним засобом ураження середньої дальності для дальній авіації СРСР.

У 70-х р. було створено дослідну ракету Х-22Б ("балістична"). За рахунок руху напівбалістичною траєкторією вона могла розганятися на пікіруванні до швидкості, відповідної числу М=6 і мала максимальну висоту польоту 70 км. Технічні проблеми закрили цьому виробу шлях у серію.

На заході ракета Х-22 отримала назву AS-4 "Kitchen".

Склад ракети Х-22:

Х-22 має планер, спроектований за нормальною літаковою схемою із середнім розташуванням крила і стабілізатора.

Побудована із матеріалів, які витрамають температуру 350°-420°, тобто нержавіючі сталі й титан, із широким застосуванням зварювання для виготовлення великогабаритних агрегатів.

Фюзеляж Х-22 складався з 4-х відсіків, що стикуються між собою фланцевими з'єднаннями:

1. носовий відсік (розташовувалася ГСН (для активного варіанту - радіолокаційний координатор цілі типу ПГ) або ДІСС лічильника шляху і блоки системи управління.)

2. Блок повітряних і контактних детонаторів і БЧ, баки-відсіки компонентів палива, енергетичний відсік із сухими акумуляторами (ампульований електроліт на них подавали в момент пуску, і вони працювали до виходу на номінальний режим турбогенератора), автопілотом АПК-22А, і агрегатами системи наддуву баків.

   3. хвостовий відсік (були розташовані виконавчі механізми рулів, єдиний турбонасосний агрегат силової установки (ТНА) з максимальною витратою 80 кг/с і двокамерний РРД Р201-300 (С5.44) розроблення ОКБ-300 ("Союз"). Запас палива - 3000 кг.)

Трикутне крило зі стріловидністю 75°, по передній кромці мало надзвуковий симетричний профіль з відносною товщиною 2%. Для забезпечення достатньої міцності і жорсткості за невеликої будівельної висоти крило утворювалося багатолонжеронною конструкцією з товстостінною обшивкою.

Найбільшими агрегатами були баки-відсіки - п'ятиметрові тонкостінні конструкції з підкріплювальним силовим набором, зварені з корозійно-стійкої сталі. Відсіки несли також вузли кріплення крила, приварені до корпусу, що проходили потім спільне механооброблення - фрезерування і оброблення стиків. З міркувань міцності ракета мала мінімум експлуатаційних і технологічних люків, вирізи яких послаблювали конструкцію - доступ забезпечувався повідсічно.

У конструкції Х-22 широко застосовували зварювання. Висока польотна швидкість передбачала високі вимоги до якості та точності виготовлення планера.

Система управління ракети включала автопілот АПК-22, енергозабезпечення здійснювалося за допомогою "сухої" ампульної батареї з перетворювачем (на підвісці всі системи ракети живилися від носія). Енергоємність батареї забезпечувала 10-хвилинне живлення споживачів. У цьому ж відсіку розміщувалися балони і агрегати системи наддуву обладнання і баків. У системі управління використовувалися потужні гідравлічні кермові приводи, енергоджерелом для яких слугували гідроакумулятори.

РРД типу Р201-300, розроблений у ОКБ-300 мав двокамерну конструкцію. З урахуванням основних польотних режимів АКР кожна з камер згоряння була оптимізована для їх забезпечення: стартова камера з форсажною тягою 8460 кгс слугувала для розгону і виходу на максимальну швидкість, після чого політ продовжували за допомогою маршової камери з меншою тягою 1400 кгс, достатньої для підтримання швидкості та висоти за економної витрати палива. Живлення двигуна здійснювалося загальним турбонасосним агрегатом. Двокамерна конструкція РРД забезпечувала необхідний діапазон характеристик щодо дроселювання двигуна і спрощувала будову та управління, даючи змогу відмовитися від складних систем регулювання. Під час заправки Х-22 споряджали 3049 кг окислювача і 1015 кг пального.

Х-22 була цілісною конструкцією (На відміну від Х-55 і Х-101) і, поставлялася в повністю зібраному вигляді, без відстикування консолей. Двотонна ракета доставлялася в об'ємистому дванадцятиметровому пакувальному ящику, для перевезення якого була потрібна залізнична платформа або літак Ан-12.

Модифікація Х-22ПСИ з інерціальним наведенням призначалася для ураження цілей із заданими координатами і комплектувалася тільки спеціальною БЧ потужністю 200кт у тротиловому еквіваленті, яку можна було ініціювати як у повітрі, так і під час зустрічі з перешкодою. Х-22 оснащувалася активною РГСН типу ПГ і комплектувалася фугасно-кумулятивним зарядом "М" (маса 930-950кг, вага ВВ - 500кг) або СБЧ "Н", такою самою, як і Х-22ПСИ (цей варіант був основним). При підриві вісь кумулятивного струменя спрямована вниз (під кутом 45° до осі ракети). Х-22П могла застосовуватися з ядерною БЧ або полегшеною осколково-фугасною БЧ, що містила 1200 вражаючих осколкових елементів.

Пускові установки - балкові тримачі БД-45К, БД-45Ф.

Після відчеплення від літака відбувається самозаймання компонентів палива і починається розгін ракети з одночасним набором висоти (залежно від обраної програми, що визначає характер траєкторії польоту ракети, яка встановлюється перед відчепленням). Після досягнення заданої швидкості двигун ракети переводиться на маршовий режим роботи.

Під час стрільби по точкових цілях головка самонаведення стежить за ціллю у двох площинах і видає керівні сигнали на автопілот. Коли під час супроводу кут антени у вертикальній площині досягає заданої величини, видається сигнал на переведення ракети в пікірування на ціль під кутом 30° до горизонту. На ділянці пікірування управління ведеться у вертикальній і горизонтальній площинах за сигналами від апаратури системи самонаведення. Дальність виявлення цілі типу крейсер літаком-носієм - до 340 км, дальність захоплення і супроводу - 250-270 км.

Під час стрільби Х-22ПСИ по площинних цілях літак-носій у польоті визначає положення цілі за допомогою РЛС та інших навігаційних засобів, які перебувають на борту носія. Бортова апаратура ракети випромінює в напрямку цілі електромагнітні хвилі певної частоти і приймає їх у відбитому вигляді від ділянок землі, що "біжать", безперервно визначає вектор істинної швидкості ракети, який потім інтегрується за часом, безперервно визначається відстань, що залишилася, від ракети до цілі, і ведеться утримання за курсом, заданим з борту носія. На заданій відстані автопілот переводить ракету в пікірування на ціль під кутом 30°. Підрив заряду СБЧ "Н" відбувається на заданій висоті або при зустрічі з перешкодою.

Загальні характеристики ракет Х-22

Основні зміни в модифікаціях ракет Х-22

Збиття цієї ракети та її носія

Крилата ракета Х-22 розроблялася таким чином, щоб усі сучасні системи ППО НАТО і США не могли її збити. Але час минає, ППО поліпшується, критерії до ракет стають дедалі жорсткішими. У сучасних реаліях Х-22 не є незбивною. Так, вона може все ще витримати влучання AIM-9* і умовної черги з 20-мм гармати, та й то не факт: були зафіксовані випадки збиття ракети з ПЗРК "Игла”.

Також був випадок збиття носія цієї ракети - стратегічного бомбардувальника Ту-22М3 над Ставропольським краєм. Засіб ППО, який збив цей літак, залишається під питанням, хоча Буданов заявляв про С-200.

Список варіантів бойової частини ракети С-200:

5В28 SA-5 ЗУР В-880; 5В28М ЗУР В-880М; 5В28МН ЗУР В-880НМ; 5В28Н ЗУР В-880Н

Вражаючими елементами бойової частини ВСІХ цих БЧ є є сталеві елементи сферичної форми, що мають початкову швидкість розльоту статики 1700 м/с. Діаметр вражаючих елементів 9,5 мм (21 тис. штук) та 7,9 мм (16 тис. штук).

Ніяких слідів щарікив на уламках нема.

Іспити і експлуатація ракети

Ракета Х-22 виявилася досить ефективним протикорабельним засобом навіть без застосування ядерного заряду. Випробування показали, що в разі ураження морської цілі потрапляння Х-22 у борт корабля-мішені спричиняло ушкодження, які могли вивести з ладу авіаносець або крейсер. За підлітної швидкості у 800 м/с площа пробоїни становила до 22 кв.м, а внутрішні відсіки випалювали кумулятивним струменем на глибину до 12 м.

Ірано-Іракська війна

Під час збройного конфлікту між Іраном і Іраком СРСР передав Іраку два стратегічних бомбардувальника Ту-22К/Ту-22КП і 200 ракет Х-22П і Х-22НП. Передбачалося, що Ірак використовуватиме ці ракети проти зенітних батарей ворога (MIM-23 Hawk), і тому майже вся ракети були протирадарними (Х-22П і Х-22НП).

Результати виявились провальними. Головка самонаведення протирадарних ракет мала на стільки низьку чутливість, що пуски доводилось виконувати з вкрай малої і небезпечної відстані у 15-30 км. Точність наведення також була низькою. Були частими випадки втрати цілі головкою самонаведення. Надійність бортової електроніки — РЛС, радіопеленгаторів, як самої ракети, так і літака була також вкрай незадовільною та чутливою. Високотоксичні і агресивні компоненти пального викликали нарікання з боку наземних служб.

Застосування Х-22 було припинено лише після того, як внаслідок невдалої атаки на іранський зенітний ракетний комплекс MIM-23B Hawk неподалік міста Фав 16 лютого 1986 року було збито один Ту-22К й в Іраку залишився лише один носій для ракет Х-22.

Російсько-Українська війна

Увечері 9 травня 2022 року російські війська обстріляли сімома ракетами Х-22 торговий центр Riviera в селі Фонтанка неподалік Одеси та складські приміщення в Одесі. Одна людина загинула і п'ять поранені

12 травня 2022 обстріляно місто Кременчук, ракети поцілили по об'єктах критичної інфраструктури, у тому числі декілька ракет влучило у Кременчуцький нафтопереробний завод.

20 травня 2022 року російська крилата ракета Х-22 влучила у Міський палац культури в Лозовій, Харківська область. Під час удару в будівлі перебувало 5 осіб. Люди дивом залишилися живі, майже у всіх легкі поранення. Всього постраждало 7 осіб, наймолодшому — 11 років. Ракета могла поцілити в будинок Палацу культури, оскільки він найбільш радіоконтрастний з усіх будівель навколо, бо стоїть окремо від інших та біля великого парку.

І ще багато прикладів їх застосування в період з 2022 по 2024 рік. Також вони іноді використовувалися за прямим призначенням: знищення кораблю з зерном в водних територіях Румунії.