У 1918 році Німецька імперія капітулювала, маючи на своїй території менше 1 відсотка окупації — переважно злощасний Ельзас Лотарингію. До Берліна залишалося щонайменше 300 кілометрів.
Німецька армія нещодавно провела масштабний наступ, який міг завершити війну зовсім інакше. Але кайзер поспішив підписати мир, і країна здалася Антанті.
Чому варто це згадувати?
Тому що у військовій теорії від Сунь-Цзи до Клаузевіца перемога рідко вимірюється захопленою землею.
Головне — зламати волю противника. Роззброїти, ізолювати, деморалізувати, нав’язати свою волю. Захоплення території — лише побічний продукт.
Сьогодні Росія контролює близько 18,5–20 відсотків України — це приблизно розмір Болгарії або Бенілюксу з Судетами.
У 2022 році вона зайшла величезною моторизованою армією з танками, авіацією, флотом і перевагою в артилерії.
Через три з половиною роки ця армія — все така ж велика, з ще більшим особовим складом, з тиловою воєнною економікою і лише частково мобілізована.
Українська армія пережила перестановки та реформи, але вони не змінили суті — помилки в обороні міст повторюються, тил дедалі більше нагадує Німеччину кінця Першої світової.
Козирі України? Диво. Перемога на полі бою без зміни системних принципів — малоймовірна. Мобілізація триває, але зростає кількість СЗЧ та зниклих безвісти.
Зупинка Росії на кордонах чотирьох областей — майже нереалістичний сценарій. Насправді єдині серйозні природні рубежі — Дніпро і Карпати. І обидва варіанти означають втрату половини країни.
Козирі Росії: час, мобілізаційний ресурс, Запорізька АЕС як інструмент тиску.
Час — це можливість тягнути війну роками, як у 2016–2022, одночасно нарощуючи виробництво дронів, роботизованих систем та дешевого озброєння.
Додаткова мобілізація у 300–500 тисяч — це менше 0,3 відсотка населення. Україна ж мобілізована вже значно глибше — 3–5 відсотків. Кожен новий призов складніший, а якість і мотивація падають.
У цій війні стираються в нуль цілі дивізії та бригади, згадується парадокс Тесея — коли від початкового складу не лишається жодного солдата, але з’єднання все ще носить стару назву.
У 2022 році ЗСУ знищили елітну 4-ту танкову дивізію, 26-й танковий полк, 752-й гвардійський мотострілецький полк, десант під Гостомелем, частини 1-ї танкової армії. Але й українські частини зазнають тяжких втрат.
Головна думка: війну можна програти і при малих втратах території, і виграти при великих. Це не рівняння з прямою залежністю.
Сьогодні українська пропаганда вважає втрату Донбасу та ще двох областей чимось неможливим. Але фронт може посипатися дуже швидко, навіть якщо ти Німецька імперія з 250 дивізіями і боями за сотні кілометрів від столиці.
Послання:
Робіть усе, щоб одного ранку не прокинутися і не почути, що Україна капітулювала.
До перемоги шлях завжди довгий.
До капітуляції — кілька рукостискань і підписів. Незалежно від того, скільки кілометрів пройшов ворог і наскільки близько він до столиці.
