Пекін засудив «спроби США внести розкол у відносини між Китаєм і Росією».
«Спроби американської адміністрації вбити клин між Китайською Народною Республікою і Російською Федерацією абсолютно безуспішні. Китайсько-російське співробітництво не схильне до впливу зовнішніх чинників», - заявив 27 лютого представник Міністерства закордонних справ Китаю Лінь Цзянь.
Він підкреслив, що «відносини між Китаєм і Росією стабільно розвиватимуться, незважаючи на будь-які зміни в міжнародній обстановці».
Ця заява прозвучала наступного дня після того, як державний секретар США Марко Рубіо заявив в інтерв'ю телеканалу Fox News, що адміністрація президента Дональда Трампа має намір змінити підхід до Китаю і не допустити залежності від нього.
А вже 28 лютого секретар Ради безпеки Росії Сергій Шойгу терміново вирушив до Пекіна і зустрівся з головою Сі Цзіньпіном та іншими офіційними особами КНР. На переговорах із керівником канцелярії ЦК КПК у закордонних справах, міністром закордонних справ КНР Ван І, Шойгу запевнив китайських колег, що Москва дотримується тих підходів щодо ключових міжнародних і регіональних питань, які співзвучні з позицією Китаю.
Колишнього міністра оборони Росії було «терміново викликано на килим»
Цікаво, що сам Шойгу підкреслив: «Зустріч вдалося узгодити в короткі терміни», що може свідчити про те, що його візит не був заздалегідь запланований. Найімовірніше, колишнього міністра оборони Росії «терміново викликали на килим».
Виникає питання: що саме китайське керівництво розцінює як спробу Вашингтона внести розкол у китайсько-російські відносини? Який подразник змусив Пекін терміново організувати переговори з російським чиновником вищого рівня?
Дональд Трамп розпочав свій другий президентський термін активно, ухвалюючи стрімкі та, м'яко кажучи, нестандартні рішення, що шокували не тільки американців, а й весь світ.
У той час як усередині США розгорілися суперечки через закриття держагентств, скорочення кількості федеральних службовців і масових звільнень високопоставлених чиновників, міжнародних спостерігачів здивував новий курс Вашингтона щодо війни в Україні.
Оголосивши намір завершити конфлікт, Трамп дав зрозуміти, що готовий покласти край багаторічній російській агресії «за будь-яку ціну». Він відкрито повторює кремлівські наративи, критикує президента України Володимира Зеленського і звинувачує його в небажанні припинити війну.
Не менш тривожним сигналом для Пекіна стало голосування в ООН 26 лютого, де США відмовилися підтримати резолюцію, що визнає Росію агресором. Слідом за цим Трамп заявив, що безпека України - це відповідальність Європи, а не Америки. A деякі європейські лідери, як-от чеський прем'єр-міністр Петр Фіала та німецький політик Фрідріх Мерц, який, найімовірніше, незабаром стане новим канцлером Німеччини, заявляють, що країни Європи мають самі піклуватися про свою безпеку, не покладаючись на Сполучені Штати в цьому питанні.
Здавалося б, що для Китаю те, що можна описати як хаос у стані «ідеологічного супротивника», є великим плюсом, а явні дипломатичні успіхи Москви в питанні України дають шанс для врегулювання українського питання, щодо чого так відкрито раділи китайські можновладці від самого початку російської агресії в Україні 2022 року.
Китай втрачає можливість спокійно спостерігати за виснажливим конфліктом з боку
Однак у реальності Китай негласно підтримував Росію, розглядаючи війну в Україні як випробування Заходу на міцність. Багато оглядачів сходилися на тому, що в протистоянні Росії, з одного боку, та України і Заходу, з іншого, явним бенефіціаром є Китай, для якого подальше ослаблення Росії, виснаженої в цій війні й ураженої найжорстокішими санкціями, дає можливість ще більше посилити своє домінування в Сибірі, на Далекому Сході та в державах Центральної Азії, а ослаблення Заходу під час цього протистояння відкривало б перспективу встановлення контролю над Тайванем.
Але різкі кроки адміністрації Трампа змінили ситуацію. За підтримки Вашингтона Росія несподівано робить перші кроки до виходу з міжнародної ізоляції, а перспектива зняття санкцій починає здаватися більш реальною.
Це, швидше за все, і турбує Пекін. Якщо Москва і Вашингтон знайдуть компромісне рішення щодо України, Китай загубить можливість спокійно спостерігати за виснажливим конфліктом збоку. Для нащадків великого Конфуція з перемир'ям в Україні, а то і з закінченням війни на будь-яких умовах, закінчиться можливість сидіти на дереві, як мудрій мавпі, чекаючи, як один із двох тигрів, що схопилися у смертельній сутичці, знищить іншого, при цьому знесилившись настільки, що мавпа, зістрибнувши з дерева, зможе добити переможця.
У Китаю є історичні причини турбуватися. Пекін добре пам'ятає, що несподіване потепління у відносинах США з його ідеологічним противником може призвести до серйозних наслідків.
У 1971 році, коли США і КНР не мали офіційних зв'язків, радник президента Річарда Ніксона Генрі Кіссінджер таємно відвідав Пекін, підготувавши візит Ніксона до Китаю 1972 року. Цей візит став поворотним моментом, дозволивши Китаю вийти на світовий ринок і прискорити економічний розвиток. Пізніше сам Кіссінджер визнавав, що американо-китайське зближення зіграло роль в ослабленні СРСР.
За кілька років до своєї смерті у 2023 році Кіссінджер пропонував використати той самий прийом, але тепер уже проти Китаю - через покращення відносин між США та Росією.
Хоча після 2022 року Кіссінджер змінив свою думку, заяви Рубіо про необхідність стримувати Китай, і різка зміна курсу Вашингтона щодо Росії могли нагадати Пекіну про старий «трюк Ніксона-Кіссінджера», який зрештою, поряд з іншими факторами, призвів до розпаду Радянського Союзу.
Залишається тільки одне питання: чи дійсно Трамп усвідомлено застосовує витончену дипломатичну стратегію Кіссінджера? Або, подібно до Остапа Бендера, сильно здивується, що використовує такі мудровані партії, бо грає в шахи вдруге в житті.
Джерело — Радіо Свобода
