Війна і Песики

Був у нас коротконогий стаф/пітбуль Тайсон. Купив один з командирів відділення аби була сторожова собака. Навіть кінологу заплатили.

В результаті Тайсон.

Пробував виїбати чиюсь ногу. Особливо його приваблювали грубі чоловічі ноги. Чим грубше, тим краще. У нас у зводі була премія: найсексуальніші ноги за версією Тайсона.

Спав і гучно хропів. Ще він чогось міг наїстись і тоді починав пердіти уві сні

Циганив їжу, але хоча б не кусав за пальці. 

Якось командир відділення вирішив навчити Тайсона плавати. Кинув його в ставок. Це я дізнався, коли зайшов на імпровізовану  кухню, а там сушиться форма, телефон в тарілці засипаний рисом, Тайсон в рушнику, а гордий хазяїн Тайсона в одних трусах.

І решта хлопців ржуть.

Тайсон, як виявилось, був не до плавання і його довелось рятувати. І купувати новий телефон, бо рис не порішав.

Тайсон був, як побратим, бо: хропів, пердів, філонив і вічно клянчив у когось їжу. Якщо можна було філонити — він філонив. Волонтери з того всього мусили передавати здорові корми, бо від згущеного молока і шоколаду у нього почався карієс. Погані зуби на війні то проблема всіх без виключення.

І команди він слухав тільки, якщо вони йшли з матюками. Приклад: Тайсона залишили охороняти речі — Тайсон почув запах мʼяса і пішов дивитись, як його жарять, щоб потім вициганити. Знаходжу Тайсона, кажу: йди охороняй. Йому пофігу. Кажу: пиздуй охороняй, поки я тебе копняками не погнав, гівно ліниве — Тайсон ображено йде. - Сиди, блять тут і нікого чужого не пускай. Справишся, принесу тобі того мʼяса. Тайсон вже був менш ображеним.

Мʼясо я таки приніс.

З окопами Тайсон не дружив, бо мав короткі лапи. Сиджу я на спостережнику. Виліт, свист — почалось одним словом. Тайсон залітає в мій окоп. Так в ямі довжиною метр двадцять, але по груди вглиб і лежали у двох десь пів години, поки орки не вспокоїлись.

Обстріл закінчився, я вилажу на бруствер, курю. А Тайсон не годен вилізти з окопу. Стрибати він теж не дуже вмів. Думаю, підсаджу його. Давай на руки — гарчить. Все-таки щелепи у нього міцні, а кінцівки мені потрібні. Кажу: ну то й сиди, поки хазяїн твій не прийде. Хай він тебе витягує.

Так зі мною і сидів дві години.

Зимою його таки відвіз командир відділення додому. Типу до весни. Так Тайсон вже другий рік тут. Розжирів, розлінився. Тепер від нього нуль користі не в посадці, а вдома.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Іван Дурський
Іван Дурський@ivan_durskyi

3.9KПрочитань
24Автори
92Читачі
Підтримати
На Друкарні з 18 квітня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається