Про Залужного і Сирського.
Попередня частина про Залужного залетіла на ура, по моїх скромних мірках. Тому спочатку прикріплюю два збори.
На ремонт машини: https://send.monobank.ua/jar/86Ti9WV1pL
5375411203756338
І на третій мавік: https://send.monobank.ua/jar/3QW1drbvYv
5375411207767828
І приємного (або не дуже) читання.
Частина друга. Сирський.
Перед тим, як стати в один ряд з диванними експертами, прояснимо наступне.
Я воював простим солдатом в піхоті при тотальній перевазі ворога у всьому. В них було більше озброєння, людей, техніки — та всього взагалі. Згідно діпстейту проти нас колись були гвардійські частини. А «гвардійський» в орків ознака еліти. Тобто вони були ще й краще навченими за нас. Еліта мордору, так би мовити, урукхаї. І ніц вони не могли нам зробити. Тільки по їх новинах нас, ще за час моєї служби, «знищували» разів зо три. Але ось я тут.
Проте я жодного дня не воював під командуванням Сирського.
Тому оце: мʼясник, не шкодує людей, відправляє на мʼясні штурми — коментувати не берусь. Ми про першого комбрига свого так само казали. Але випадків, коли нас прямо і цілеспрямовано посилали на забій — я не згадаю жодного. Такого досвіду в мене немає.
Я спілкувався з людьми, які підпорядковані ОСУВ Хортиця, де й керував Сирський, то мʼясником називали майже всі, з ким розмовляв. Не вірити їм у мене підстав немає.
Ще жаліються, що Сирський, цитую «любить втручатись в керування підрозділами, порушуючи вертикаль командування». Це не дуже добре, бо підриває авторитет командирів серед о/с, але посада дозволяє, чому б і ні?
По черзі.
Більшість нагород Сирський отримав вже після 22-го року.
В медіа йому приписують оборону Києва й успішний контрнаступ на Харківщині. Про його оточення згадувалось мало чомусь. Мабуть, один командував, не знаю.
Тобто медійно Сирського витягували як могли. Багато хтось з вас до цього бачив генералів, котрим спеціально піднімали рейтинги пропагандисти телемарафону? До цього додавали конфлікт між офісом президента та Залужним.
Але цим я не скажу вам нічого нового, правда?
Відомо, що в Сирського і Залужного були розбіжності стосовно ситуації на Бахмуті. Тобто, Залужний хотів відвести звідти війська, для вирівнювання лінії оборони. Сирський тим часом наполягав на активних наступальних діях. Мало того, коли була спроба контрнаступу на півдні, Сирський давав накази проводити наступальні дії. Погоджено це було з Залужним чи ні — не знаю. Вірю, що погоджено.
У 2023 році в інтервʼю BBC у Сирського запитали про Бахмут:
BBC: Ваша мета - відвоювати Бахмут?
Олександр Сирський: Я би хотів це зробити.
BBC: Чому?
Олександр Сирський:Тому, що це принципова справа, справа честі. Тому що ми втратили багато наших побратимів, багато наших військовослужбовців, коли ми обороняли Бахмут.
Ми знаємо, я знаю, яке це було дійсно чудове місто. Це було квітуче місто. А зараз це просто мертве місто, це руїни майже суцільні. І тому ми просто зобов'язані його повернути. Крім того, ми не забуваємо, що Бахмут є…
“Принципова справа честі”. Ось оце якраз тригер і аргумент в бік людей, котрі називають його мʼясником.
Поясню просто: військові операції або доцільні або недоцільні. Не принципові, не заради помсти, не священні обовʼязки чи справи честі. Доцільні.
Якщо це стратегічно важлива місцевість, якщо це сполучення доріг чи колій, якщо це висота, котра дозволить контролювати велику територію і не давати їм просуватись — то бої і навіть оці «принципові» заруби мають зміст. Якщо цю місцевість вдається відбити в орків і з неї можна довго й без великих втрат відбивати мордорську навалу — це ефективна операція.
А якщо це бої просто за місце, де «втратили багато побратимів», то до сраки така операція.
Якщо умовно це село, де дві хати, ще й в низині, а там наші лягають десятками — це просто нищення людських ресурсів.
Називається: кладемо людей, бо треба показати статистику. Офіс президента і особисто Зеленський не буде розбиратись, що там.
Просто на відео вам оголосять: звільнено такий то населений пункт. А скільки полягло і нахіба його наразі взагалі було звільняти такою ціною — давайте вже після перемоги. І взагалі, не нагнітайте, там героїчна оборона.
Як солдат, я подібного гівна наслухався від деяких штабістів. «Війна, справа честі; обовʼязок кожного, хто вважає себе воїном; священна справа патріота». А як привезти нам воду: то ні, бо по вас стріляють. Чув саме від тих, хто того нуля боявся як вогню.
Війна це робота, подобається це комусь чи ні. А роботу ти виконуєш або ефективно, або ні.
Тому мене оце: справа честі — не тішить аж ніяк.
Звісно Сирський не дурень і в заявах вже на посту головнокомандувача заявив:
«Життя і здоровʼя військовослужбовців завжди були та є головною цінністю Української армії. Відтак, дотримання балансу між виконанням бойових завдань та відновленням частин і підрозділів з інтенсифікацією навчання та підготовки особового складу залишається як ніколи актуальним».
Наказ відвести о/с з Авдіївки тепер говорить на його користь. Я не знаю, що саме повпливало на його рішення і не дуже то й хочеться. Віддав наказ, значить віддав. Без людей ми цю війну не виграємо, треба їх берегти, коли це можливо.
Ох, аби воно все так було.
Саму недавню ситуацію в Авдіївці коментувати теж не буду. Я там ніколи не був, користі від моєї оцінки буде нуль.
Про його народження в росії вважаю говорити недоречним. Ніхто не вибирає, де народиться. Вибираємо тільки, де живемо. Я прихильник Залужного, визнаю, але закиди Сирському за народження вважаю тупим дойобом. Він з 14-го виконує свої обовʼязки в лавах збройних сил. Він так само виконував їх при Залужному ще на посаді головнокомандувача. І нікого це не хвилювало. То що тепер нагадуватись.
Треба розуміти, що про головнокомандувача можна судити по його оточенню. Тобто, в першу чергу мене цікавить не так Сирський, як ті люди, котрих він призначив або залишив на посадах.
Тут не дуже все однозначно, але не так і погано. З хороших і толкових маємо Сухаревського, Драпатого, Скибюка, Содоля і Паліса. Ці прізвища заспокоюють.
Не заспокоює тільки Ігор Плахута. Командувач внутрішніх військ під час Революції Гідності (читай: нелюстрований мусор), тепер очолить ТРО. Враховуючи, що на початках більшість людей в ТРО це добровольці, а якщо взяти мій 78 батальйон — то більшість ще й учасники Революції гідності…
Я вже колись казав — хороший офіцер в ТРО це виключно збіг обставин. Тут Сирський плюнув в обличчя. Буду тримати кулаки, за скору заміну Плахути кимось з досвідом типу тих, що згори.
Заради справедливості скажу, що й в Залужного команда була не ідеальна. То завжди так буває. Спробуй зібрати колектив, де всі адекватні і без затягів — подивлюсь, як то вийде.
Висновки.
Сирський вигідний офісу президента. Як мінімум тому, що такого рейтингу довіри, як в Залужного у нього не буде. А як буде, то не скоро. І треба розуміти: сьогодні зручний, а завтра: «війна цього року вимагає інших методів та перезавантаження генералітету».
Враховуючи репутацію (наголошу: я не знаю на скільки вона виправдана) «мʼясника» собак на нього повісити набагато легше, ніж на попередника.
Сирський, як би там не було, має великий бойовий досвід і, якщо вже так ставити питання, далеко не найгірший варіант. Хоча б тому, що деякі призначені ним люди цілком достойні офіцери.
Назад Залужного ніхто повертати не буде, тому мусимо адаптуватись до таких перетасовок. Орки не будуть чекати, поки пройдуть усі кадрові перестановки, воювати з ними треба вже, тут і зараз.
Стосовно Сирського, я сподіватимусь, що він виконає поставлені завдання і точно НЕ виправдає оце: мʼясник та інше.
Слідкуйте за ситуацією на фронті, допомагайте нашим захисникам і захисницям. Країна в нас одна, де які би прізвища не стояли.
Все буде Україна!
