Цьом
Цьом, цьом
Це вже стало.. звичкою? Невеличке прощання перед тим, як піти по справам. Велика ймовірність, що ми все одно продовжимо розмовляти, знайшовши щось нове та цікаве одна в одній. Але традицію порушувати точно не варто.
Ти запропонувала стати твоєю дівчиною 11 квітня. Я запам'ятаю це число. Позначу його на календарі, закарбую в пам'яті, намалюю тисячу коміксів присвячених цій даті. День, який вчергове показав наскільки ти сильна. Сильніша за будь-яку людину, що була в моєму житті.
Я б ніколи не запропонувала, просто щоб не зруйнувати стосунки. Я боялася виглядати занадто одержимою. Боялась, що після цієї пропозиції все закінчиться. І ось ти пропонуєш це сама. Спочатку я дивилася на екран, не розуміючи як швидко я повинна відповісти. Що мені сказати? Авжеж, я згодна? Просте й лаконічне “так”? Що я до біса повинна сказати в той час, коли моє серце настільки гучно гупає, що я чую його в голові. Але авжеж я погодилася. Адже це те, що зробила мене щасливою наскільки дозволяє депресія.
Тепер перед сном я можу законно уявляти той момент, коли ти приїдеш. Я дуже хочу показати тобі Миколаїв. Поділитися тими місцями, які до цього були лише для мене. Для всіх і для мене. Накормити їжею з моїх улюблених кафе. Вперше заснути з тобою в одному ліжку. Ну, якщо надувний матрац можна назвати ліжком. Просто тримати тебе за руку. Мати можливість вдихнути твій запах та побачити заспані очі. Прокидатися раніше і тихо готувати сніданок. Це повинно бути смачне, щоб викликало в тебе бажання їсти. Хвилююся за твій шлунок.
Іноді мені важко описати свої почуття. Це безмежна ніжність. Неймовірно велика подяка. Просто за те, що існуєш. За те, що пишеш “доброго ранку” та “на добраніч”.
Знаєш, ти колись казала, що хвилюєшся через мою авторитетність. Але я навіть не уявляю, що мій авторитет може пригнічити тебе! Ти настільки сильна, ініціативна, принципова. Чесно, іноді в мене відчуття, що це ти старша мене на декілька років, наскільки я на твоєму фоні виглядаю наївно та інфантильно. Ти завжди перша робила крок. Поки я підбирала слова та думала як обговорити з тобою те, що мої почуття явно стають все міцніше - ти запропонувала почати стосунки. Поки я плакала, коли уходила з команди і думала, що на цьому все - ти написала мені в особисті. І продовжила писати. Бо знала, що я не напишу, я не осмілюсь бути нав'язливою.
Я не впевнена, що наші стосунки здорові і колись взагалі будуть еталоном здорових стосунків. Ми травмовані, з своїми тарганами та тригерами. Але я впевнена, що наші стосунки будуть ставати краще кожного разу, коли замість втекти ми оберемо поговорити. Дякую тобі за це. Знаєш, вчора я хотіла зникнути і нічого не сказати. Хотіла карати себе і тебе мовчанням. Просто бо по-іншому не знала. Але я вчасно зупинилася, бо знаю як боляче це буде для тебе. А це найстрашніше - зробити тобі боляче. Я чесно обіцяю, що буду намагатися не тікати. Буду говорити все, що відчуваю. Навіть якщо боляче і неприємно.
Я не вмію писати гарно та описувати свій стан, все ж малювати виходить краще. Але все одно, я рада, що написала тебе.
Кохаю тебе, цьом цьом.
