5.06.2024 р.
***
Зовсім не пишуться вірші
І світла часто не буває...
Ми всі у клятій цій війні
Й земля героїв огортає!
***
Це сумно, боляче і страшно -
Тим виє зболена душа!
Невже кохання ще можливе?
А ніц! Його уже нема!
***
А Літо тільки почалося
Тривожне і легке водночас...
Лови його в свої тенета
Радій тому і будь поетом!
Ніби мотузки — на тілі й на шиї,на стопах, на спині, сідницях і грудях, я гублюсь у мінному полі бажань.
Це згадки того ступору. Переживання, сни. Як воно відгукується десь всередині кожен раз у похмурий день, коли я їду кудись далеко на авто.
Ніби мотузки — на тілі й на шиї,на стопах, на спині, сідницях і грудях, я гублюсь у мінному полі бажань.
Це згадки того ступору. Переживання, сни. Як воно відгукується десь всередині кожен раз у похмурий день, коли я їду кудись далеко на авто.
