5.06.2024 р.
***
Зовсім не пишуться вірші
І світла часто не буває...
Ми всі у клятій цій війні
Й земля героїв огортає!
***
Це сумно, боляче і страшно -
Тим виє зболена душа!
Невже кохання ще можливе?
А ніц! Його уже нема!
***
А Літо тільки почалося
Тривожне і легке водночас...
Лови його в свої тенета
Радій тому і будь поетом!
І більше не чипай мене,ти зовсім втратила це право.в моїх думках - нема тебе.таких як ти це не займало.
Інколи нам не вдається щось, на привеликий жаль, на позамежні зусилля та смуток спізнілого блага
Не мантра героя й не крик переможця. Це — тиха обітниця любові, що вчить тримати не лише меч, а й душу. «Лицарське кредо» — про силу, яка ніколи не ставить себе вище, але завжди стоїть поруч. Про слово, що оберігає краще за зброю.
І більше не чипай мене,ти зовсім втратила це право.в моїх думках - нема тебе.таких як ти це не займало.
Інколи нам не вдається щось, на привеликий жаль, на позамежні зусилля та смуток спізнілого блага
Не мантра героя й не крик переможця. Це — тиха обітниця любові, що вчить тримати не лише меч, а й душу. «Лицарське кредо» — про силу, яка ніколи не ставить себе вище, але завжди стоїть поруч. Про слово, що оберігає краще за зброю.
