Бібліографія Джеймса Джойса коротка, тому здивувався коли відшукав у ній щось нове для себе – збірку віршів Chamber Music. Чому не чув про неї раніше? Відкривши книгу, здивувався ще раз – це точно Джойс?
Читав безпосередньо після "Портрету митця" і очікував що завгодно, але не ніжні пасторалі (хотів сказати "ніжні пастелі", та згадав "snotgreen" з Улісса і передумав). Тільки коли вже прочитав половину поезій зміг переключитися з "дорослого" Джойса на Джойса раннього, мені до цього невідомого.
Перша публікація "Камерної Музики" сталася на сім років раніше за "Дублінців", у 1907, коли автору було двадцять п'ять, а писалися вірші задовго до того – коли Джойс був, його власними словами, "самотнім хлопчиком, який гуляв ночами на самоті і мріяв, що одного дня знайдеться дівчина, яка покохає його".
Назва Chamber Music – Камерна Музика – якнайкраще пасує збірці, відображає її м'якість і контраст з прозою автора. Але з часом Джойс вирішив, що вона аж надто претензійна і почав іронічно іменувати збірку Chamber Pot Music (Музика Нічного Горщику). Альтернативна назва навіть має свою історію:
<<У 1904 Джойс з двома друзями завітав у гості до молодої вдови Дженні. Джойс читав рукописи поезій, решта пили пиво. В певний момент хазяйка зайшла за ширму, щоб сходити на горщик. Слухаючи як дзюрчить Дженні, один з друзів Джойса засміявся – "ось тобі, маєш критичний відгук!" Пізніше, коли Джойс переповів сцену братові, той зауважив, що це добрий знак.>> (з англ. уікіпедії)
Будете перечитувати Улісса наступного разу, дійшовши уривку де Леопольд Блум розмірковує: "Chamber music. Could make a kind of pun on that", знатимете звідки він взявся. Цікаво, скільки ще таких прихованих історій у романі...
Бувальщина висвітлює побутові та моральні норми Ірландії на початку ХХ століття та почуття гумору Джойса. Цінність же самої збірки в тому, що вона відкриває несподівану рису характеру автора. Романтик хоч на один день – романтик назавжди. Скільки б зусиль Джойс не докладав, щоб сховатися за цинізмом, реалізмом і заплутаними літературними алюзіями, читач може припустити, що привабливість Улісса геть у іншому. Тому що – чого варті цинізм і алюзії самі по собі?
Окрім тридцяти чотирьох любовних поезій, до Камерної Музики увійшли також "All day I hear the noise of waters" і "I hear an army charging upon the land" – остання несподівано нагадує "Чорних вершників" Стівена Крейна.
Один з віршів у моєму довільному перекладі (в оригіналі останні чотири рядки про "чашу небес над усміхненою землею").
Там, де вітри веселі навесні
влаштовують змагання,
між яблунями в лѐгкому вбранні
блука моє кохання.
Де дражнить вітерець грайливо
листочки молоді,
там слідує кохання неквапливо
за тінню на траві.
Притримуючи рукою плаття,
через вогонь стрибає
любов, коли на заході багаття
Сонце розкладає.
