ВІДПЛАТА
(рондель)
Вогнем прорізає нічний небокрай,
злетіли ракети, як блискавки з тьми,
і вже задрижали ворожі доми,
розсипався склад як трухлявий сарай.
Гуде від розплати розбурханий край,
немов із пітьми виривались громи,
Вогнем прорізає нічний небокрай,
злетіли ракети, як блискавки з тьми.
У ніч обернувся тривожний їх рай,
а чисте повітря на чорні дими.
Загинули ті, що не звуться людьми.
Тож далі ракетні атаки нехай
вогнем прорізають нічний небокрай.
Мирослав Манюк
22.08.2025
КНИГА КОШМАРІВ
ДВІ СТАТУРИ
РУБІНОВИЙ СОН
Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.
Пливе крізь пам’ять човен дитинства, а в ньому — погляд діда, тиша поля і тужні струни бандури. Цей вірш — не про смерть, а про присутність, що не зникає. Про голос, що досі веде тебе селом, крізь осінь, крізь роки, крізь себе.
