ЛЮТЬ
врешті
я втратив власний контроль
кадр за зразком ніби після арешту
давню пожовклу світлину вражала напруга давно
лють закипала і спершу потріскало скло
потім скрутилися спалені фото
спалахи болісні ніби робили тавро
далі посипались знімки з легкої роботи
після — поплавились рамки
та кулаками прийшлося збивати стіну
дати відхід цьому вибуху драми
(ніби, як б'єш, то є гул наяву
дивишся — крові немає і грама)
і наостанок згоріли світлини:
мотлох дотлів і втопився в гарячому попелі сну
мов тінь безодні що не збережеться за плином
вибухнув жвавий вогонь
вигострив зуби запеклі крізь день
та нанизав всі жарини із пекла на дріт поробивши розкол
паливом виплів довкола грудей
дикий рик раптом порушив незламане тіло —
так, наче вибух нарешті зробився
так, наче подих збирався густіти
тільки розбився об стіни забиті
давньої голої хати
люттю невтримного вибуху
на божевільні гарячі пориви озвався лиш тільки крізь атом
палений простір без вибору
Мирослав Манюк
08.11.2026
