Любов до себе – це не вольове рішення

Не можна полюбити себе тому, що так треба.
Любов до себе не виникає раптом, не зароджується десь глибоко всередині і не розпускається як та квітка. І це ніби послання у зовнішній світ – я знаю, що зі мною все ок, я в порядку, я на своїй стороні. Я люблю себе.

Як би ж то так все працювало!..

Тому що любов до себе – це в першу чергу, подарунок від тих, хто нас любив у дитинстві й продовжує любити зараз.
В такому випадку можна сказати –пощастило. Коли тебе бачать, чують, приймають і підтримують. Коли тобі у стосунках тепло і в цілому, не дивлячись на деякі нюанси, безпечно. Такий «спадок» стає хорошою опорою на шляху життя та пізнаня себе.

Але таких випадків набагато менше, ніж тих, хто у своєму житті не те що не отримував любові, а й зазнав нелюбові.

Що ж тоді робити?

Хороша новина в тому, що ніколи не пізно полюбити, долюбити себе. Для початку треба визначитися, що особисто для вас означає любити себе. Можливо, це більше терпимості, підтримки, доброзичливості. Дозволу на різні проявлення та настрої і т.д.

І у цього процесу є декілька шляхів і можливостей, щоб наблизитися до себе. Наприклад, спиратися на інших - хто до вас тепло, приязно і підтримуюче. Тут важливий нюанс: не просто констатувати факт, що хтось із оточення до вас ставиться з любов’ю. А внутрішньо дозволити собі, привласнити та впустити у своє життя ту любов. Грітися об це почуття, коли вам мулко на душі, коли щось у житті пішло не так.
Також звертатися за підтримкою, допомогою.

Ви та людина, яку можна любити.

Інший шлях, паралельний – безпосередньо знайомитися із самим собою (відшукувати свої інтереси, потреби, цілі, бажання; бачити свій біль, недосконалість, вразливість і т.д.), вчитися приймати себе, турбуватися, долюблювати.

На це все потрібен час.

Бо любов – це не вольове рішення. Навіть якщо ви будете робити все правильно, у вас буде сильний намір змінити свої установки, поведінку, стати собі близькою, добре знайомою людиною – це займе певний час.

Більше того, інколи ви будете відчувати себе розгублено, будете «завалюватися» і втрачати свої орієнтири, свої здобутки внутрішньої роботи...

Саме в такі хвилини варто нагадати собі, що ви у себе є.
Можливо, ви зараз не знаєте, що робити, але ви є.
Також є люди, яким ви потрібні.
Точно хтось є, кому ви не байдужі.