Українські військові могли не отримати вчасно значну частину законтрактованого спорядження. Йдеться про постачання 10 тисяч бойових балістичних шоломів, однак, за оприлюдненою інформацією, на певному етапі до війська надійшло лише близько 1 тисячі одиниць.
Постачальником за контрактом стало ТОВ «Лідер-НТЗ» — компанія, яка, за даними з відкритих джерел, лише у 2026 році почала активно працювати у сфері постачання військового спорядження. При цьому загальна вартість отриманих нею оборонних контрактів уже наблизилася до 500 млн грн.
Особливу увагу привертає масштаб компанії. За оприлюдненою інформацією, у штаті підприємства зазначено лише двох працівників. Водночас йдеться про виконання багатомільйонних договорів для потреб ЗСУ, де важливими є не лише документи, а й реальна здатність швидко виробляти, закуповувати, комплектувати та доставляти необхідну кількість продукції.
Є питання і до підтвердження досвіду компанії. Для участі в закупівлях «Лідер-НТЗ», за повідомленнями, подавала документи, які мали підтвердити попередній досвід виконання аналогічних замовлень. Серед них — акти від іншого товариства та документи, датовані ще 2014 роком.
Окремо варто звернути увагу на саму систему допуску до оборонних закупівель. Якщо основними критеріями залишаються формальний досвід та фінансова спроможність, але при цьому недостатньо оцінюються матеріально-технічна база, виробничі можливості, логістика та кількість персоналу, виникає очевидне питання: чи справді переможець здатен виконати контракт у необхідні строки?
Адже для армії важливо не просто визначити переможця тендеру. Потрібно, щоб озброєння та спорядження фактично опинилися у військових тоді, коли вони цього потребують.
Ситуація з шоломами показує, що формальна перемога в закупівлі ще не гарантує реального результату. Якщо із запланованих 10 тисяч одиниць поставлено лише близько тисячі, то питання виникають не лише до конкретного постачальника, а й до механізму перевірки його спроможності ще до укладення контракту.
Тим більше, що йдеться про оборонні замовлення на сотні мільйонів гривень.
Тепер ключове питання — чому компанія з настільки обмеженими ресурсами отримала можливість претендувати на великі оборонні контракти, яким чином підтверджувався її досвід та чому фактичні темпи постачання могли суттєво відставати від запланованих?
Відповіді на ці питання мають бути максимально прозорими, адже мова йде одночасно і про сотні мільйонів гривень державних коштів, і про спорядження, від якого безпосередньо залежить безпека українських військових.
