Передумова створення, Ісмаїл Ґаспринський, Terciman
Alem-i Nisvan (переклад "Жіночий світ") зародився в 1905 році, як додаток до "Terciman" ("Терджиман", укр. "Перекладач"). Терджиман - провідна газета тюркськомовного світу російської імперії, створена Ісмаїлом Ґаспринським (1851-1914) , якого по праву вважають духовним батьком кримськотатарської нації. Своє життя він присвятив просвітницькій та громадсько-політичній діяльності, реформував освіту мусульман, також був засновником джадидизму та письменником.
Джадидизм - рух за зближення ісламської культури з європейською задля оновлення мусульманського життя.
Ґаспринський формувався під приводом декількох культур, адже у свій час навчався безпосередньо у кримськотатарський мектебе (етно-конфесійна школа), Москві та Франції.
Цікавим є факт, що під час навчання у 2 московській військовій академії у Ісмаїла Ґаспринського сформувалося сильніше почуття націоналізму на противагу його оточенню. Так Юсуф Акчура, татарський і турецький політичний діяч та історик, зазначає:
«Через деякий час Ісмаїл-бей стане одним із найбільших патріотів тюркського народу. Як він спершу отримав свою освіту у російському військовому училищі, так і справжнє національне виховання здобув серед надзвичайно націоналістичної російської родини, з якою бував у святкові дні за спільним столом. Ця родина постійно нападала на тюрків з метою підняти російський націоналізм у ті часи.»
Ґаспринський не завершує своє навчання у Москві, а повертається в рідний Крим і починає викладати в початковій міський школі, склавши відповідні іспити. Його ж проживання в Франції та Османській імперії дають йому ширшу візію, яка згодом приведе його до джадидизму та пан-тюркізму.
Основними його внесками стали реформи освіти та безпосередньо "Terciman". Розгляньмо детальніше сферу освіти. Так він запровадив систему "usûl-i cedid," що означає "новий метод" у мектебе (початкова школа). Головним аспектом цієї системи стало впровадження фонетичного методу, за яким дитина вчилася читати та писати приблизно за 40 днів. Це стало проривом, адже попередня система змушувала дітей зазубрювати алфавіт. Школярі вчили букви , а не звуки, які вони уособлюють. Таким чином, навіть після завершення навчання діти могли залишитися неграмотними. Також він збільшив кількість предметів. Тепер, окрім вчення Корану та основних принципів Ісламу, викладалися ще й арифметика, географія та історія. Перша мектебе нового зразка відкрилася в Бахчисараї у 1884 році. Станом на 1908 рік існувало приблизно 6 тисяч шкіл у російській імперії, які працювали на методиці Ґаспринського. Варто зазначити, що в центральній Азії ці школи зазнали найбільшого утиску, оскільки місцеві органи влади вбачали в ній певну загрозу. До того ж велася розробка іншої системи освіти, що вела до русифікації. Її ідейним розробником став Николай Иванович Ильминский.
Сам Ґаспринський відвідав центральну Азію і відкрив там школу за його методикою у 1893. Незадовго після відкриття вона перестала існувати. ¹
¹(Найбільшого тиску в центральній Азії школи cedid зазнали вже 1912 році, а вже з 1913 року наголошувалася важливість російської мови в не російських школах)
Terciman (ترجمان) був не першою спробою видатного сина кримськотатарського народу створити тюркомовну газету. Але саме в 1883 він нарешті отримав дозвіл на її створення. Адже був досягнутий компроміс, газета має видаватися кримськотатарською і російською мовами. Так газета видавалася трьома мовами. Третьою стала тюркі, спрощена версія турецької мови стамбульського варіанту періоду Османської імперії з вкрапленнями кримськотатарських висловів. Саме її Ґаспринський вважав зрозумілою для всіх тюркських народів. Терджиман по праву можна вважати ключовою газетою у мусульманському світі на зламі XIX–XX століть, як в російській імперії, так і за її межами. Її читали тюркські народи імперії, а також в Туреччині, Франції і навіть США. Її гаслом стало «Єдність у мові, думках і ділах". У першому випуску було чітко окреслено завдання і мету видання:
"Випускаючи нашу газету, ми хочемо заявити нашим читачам, що «Терджиман» намагатиметься передусім, з одного боку — давати потрібні та корисні для культурного життя знання, а з іншого — знайомити російське суспільство з нашими національними потребами. Наш шлях важкий і складний. Тому ми взялися за цю справу в ім'я Господє і взялися за перо в інтересах правди й науки. Чи буде «Терджиман» відповідати тим вимогам, які він собі ставить, чи ні, хай вирішить майбутнє, тому що зрозуміло: я сам не можу винести вироку."
Протягом років на сторінках Терджиману з'являлися статті, які пропагували ідею рівності мусульманських жінок, особливо були присутні заклики у потребі кращої освіти для дівчат та рівних прав жінок. Так зародилася потреба власного періодичного видання для мусульманських жінок.
Шефіка Ґаспринська та "Alem-i Nisvan"
Загальновідомим є факт, що Терджиман був справою сімейною. Варто згадати, що дружина Ґаспринського, Зухра Акчуріна (1862 - 1903), також є видавницею газети. На початку, вони працювали вдвох, і Зухра власноруч перекладала багато статей і творів, особливо з російської на тюркі, оскільки краще володіла нею, ніж її чоловік. Так само, як Ізмаїл Ґаспринський, займалася реформацією освіти, переважно для дівчат.
Саме вплив батьків сформував Шефіке Ґаспринську – дочку Ісмаїла та Зухри.
У 15 років вона напише свою першу статтю, яка вийде в Terciman. А вже у 20 років вона отримає право бути редакторкою першого в мусульманському світі спеціалізованого видання для жінок мусульманок. Ґаспринський залишався власником видання. "Жіночий світ" почав видаватися у 1906 році, як додаток до Терджиману. Журнал публікувався кримськотатарською і турецькою мовами.
Випуск Terciman від 28 листопада 1905 року:
«З початку року в Бахчисараї під нашою редакцією почне виходити щотижневий журнал для мусульманок за наступною програмою:
1. Права мусульманок за шаріатом і законом.
2. Домашнє господарство, гігієна і виховання.
3. Домашня праця - рукоділля, ткання, килимова справа, шовківництво та інше з малюнками.
4. Жіноче життя і діяльність інших народів, біографії відомих жінок з портретами.
5. Елементарна наука і література.
6. Повісті, подорожі, вірші, поштова скринька, суміш.
Редактор-видавець - І. Гаспринський. Завідуюча редакцією - Шефіка-султан Гаспринська».
Alem-i Nisvan також стає проривом у мусульманському світі, отримуючи визнання, та формуючи образ освіченої жінки. Наголошується важливість освіти для дівчат і жінок. Журнал має на меті, в першу чергу, просвітництво, а не розважальну мету. Також він був ілюстрованим. Багато статей журналу підкреслювали, що нерівність між чоловіками й жінками в мусульманському світі є лише через неправильне трактування Корану та вчення Ісламу. Однієї з ключових ідей журналу є важливість освіченості жінок задля покращення майбутніх поколінь. Оскільки саме під впливом жінки найбільше формуються діти в сім'ї. Видання мало багато практичних робіт, наприклад, як низка статей під назвою "Чистота під час пологів" (крим. Doğururken Temizlik), яка мала на меті зменшити смертність мусульманок і дітей російської імперії під час пологів. Ці статті ґрунтувалися виключно на основі медичних праць, що підкреслює професійність видання. Також розповідалося про життя жінок у інших країнах та біографії видатних жінок. Як і у випадку Терджимана, Алем-і Нісван читали далеко за межами Криму.
Журнал тимчасово перестав виходити в 1908-1910 роках, щоб дати змогу розвантажити Терджиман. Але вже у 1910 році відновилося його видання. Згодом він став щотижневим. У 1912 році російська влада забороняє видавництво журналу без жодних пояснень. Шефіке буде намагатися відновити журнал навіть 5 років потому, але всі ці намагання будуть безуспішними.
В Україні немає примірників цього журналу, але в нечисельній кількості вони зберігається в інших країнах. У Туреччині зберігається лише один примірник журналу, хоча спадок Шефіке Ґаспринської шанується великою мірою в Туреччині. Так ми можемо дізнатися детальніше про що був хоча б один випуск Alem-i Nisvan:
"Єдиний примірник Âlem-i Nisvân, що зберігається в Туреччині (четвертий номер, з колекції Хакки Тарика Уса)
Журнал, що складався з чотирнадцяти сторінок і мав розміри 15×24 см, згідно з написом на обкладинці, виходив щотижнево.
У змісті можна знайти такі розділи, як:
«Мусульманки на Кавказі», п'єса під назвою «Нещасна дитина»,
«Ані чаклунство, ані чудо»,
«Наука хадісу»,
«Відомі жінки»,
«Вишивка і шиття»,
а також «Листи до редакції».
У статті під заголовком «Відомі жінки» розповідається про життя поетес і літераторок Османської імперії — Діярбекирлі Сирри Ханим, Шериф Ханим та Хуршид Бані з Кавказу, а також наводяться приклади їхніх віршів."
Шефіка Ґаспринська (1886 - 1975) - одна з жінок, що спромоглася вибороти конституційну рівність для кримських татарок у 1917 році. Це є революційним не лише для мусульманського світу, а й для Європи. Адже, нагадаю, що це право італійки отримали в 1925 (відновилося повністю після падіння фашизму у 1945), а швейцарки лише в 1971 році! Цей феномен ще раз підкреслює, що Крим є невід'ємно важливою частиною не лише мусульманського світу, а й європейського. Ще в XVIII столітті кримськотатарська мова викладалася у Франції.
Саме тоді, в 1917 році, були закріплені рівні виборчі права для жінок і можливість обиратися на виконавчі посади в органи самоврядування, таким чином Шефіка Ґаспринська стала першою жінкою делегаткою I Курултаю.
Після встановлення більшовизму їй довелося емігрувати до Туреччини, де вона продовжила підтримувати кримськотатарську діаспору, зокрема кримськотатарських жінок. Шефіка Ґаспринська засудила терор власного народу та ,на жаль, передбачила, що репресії будуть лише посилюватися. Вона мала рацію, вже через декілька років кримськотатарський народ депортують, проте її боротьба продовжиться, як і внесок у розвиток кримськотатарської культури, діаспори в Туреччині, що ще раз підкреслює незламність народу Криму.
