Родина Цісик емігрувала до США лише в 40-х роках XX століття зі Львова. Оскільки вони були представниками української інтелігенції, вони побоювались репресій з боку влади СРСР, що змусила їх наважитися на вимушену міграцію. Проте розраховували на швидке повернення додому, адже сподівалися, що окупація їхнього рідного міста буде тривати недовго. Так у сімʼї першого покоління іммігрантів 4 квітня 1953 року народилася Квітка Цісик (повне імʼя - Квітослава).
Батьки Квітки виховували її в любові до України. У сімʼї розмовляли виключно українською мовою. Згодом, в юному віці вона вступає в Пласт, де продовжує занурюватися в українську культуру.
Українська пісня і музика завжди панували в домі Цісиків. Батько співачки, Цісик Володимир Олександрович, - був відомим скрипалем, що запалило в юної дівчини бажання піти по сходах свого батька та теж стати скрипачкою. Але згодом, під час навчання у «Музична школа Манна» (музична консерваторія в Нью-Йорку) змінює свою спеціалізацію на оперний спів (класичний). Так починається її музична карʼєра.
Вона прагнула стати оперною співачкою і мала до цього всі здібності, адже володіла унікальним колоратурним сопрано. Її голос був впізнаваний та легко запамʼятовувався. Пізніше це допоможе їй, але вже в зовсім іншій музичній сфері.
У 1977 році відбувається премʼєра фільму «You light up my life» (укр. «Ти освітлюєш моє життя»), де Цісик виконує головну пісню фільму з однойменною назвою. Пісня стане абсолютним хітом і буде займати перше місце в різних хіт-парадах протягом 13 тижнів, але вся слава дістанеться іншій співачці - Деббі Бун. Річ у тім, що музичний продюсер фільму та автор пісень фільму Джозеф Брукс віддав цю пісню дочці свого друга, оскільки мав особисту вендету проти Квітки Цісик. За словами чоловіка Квітки, Брукс постійно затримував платню за роботу над фільмом і проявляв не робочий інтерес до неї, але отримав відмову від співачки. Пізніше Квітка буде судитися з ним через не виплачені гроші, а Брукс навіть прибере її з титрів фільму. Джозеф Брукс скоїть самогубство у 2011 році під час свого судового процесу. Його звинуватять у понад 91 випадках сексуальних домагань до жінок, включаючи зґвалтування, сексуальне та фізичне насильства.
Пісня "You light up my life" отримає премію "Оскар" і "Глобус", але вже у виконанні Деббі Бун. У 2003 році, Деббі зізнається: "У мене зовсім не було свободи. Джо казав мені як співати та імітувати кожну особливість(модуляцію) оригінального запису". Брукс змусив її імітувати голос Квітки. Деббі Бун також отримає найвизначнішу музичну премію за цю пісню - "Греммі". Якби не повне стирання Цісик, то вона б отримала національну, а можливо й світову славу. Багато хто зазначав, що їй варто було йти до суду, що спричинило б скандал і дало поштовх її популярності. Але Квітка цього не зробила. Вона була втомлена від судового процесу щодо фінансової частини спільної роботи з Бруксом, та все ж таки мала інші цінності, оскільки була вихована в українській родині.
Через складне фінансове становище сім'ї, вона починає кар'єру у сфері комерційних джинглів. Джингли - короткі пісеньки або вислови, що запам'ятовуються, використовуються в рекламі, як цілих компаній, так і телевізійної продукції. У США XX століття з виникненням маркетингу, це стало цілою окремою індустрією. Виникли окремі автори пісень, що спеціалізувалися лише на написанні джинглів.
Голос Квітки - унікальний, він став візитівкою багатьох брендів, особливо Форда. Форд співпрацював з нею довгі 17 років, що є незаперечним прецедентом. Співпраця зупинилася через смерть співачки. Її вислів: "Have you driven a Ford lately?" було прослухано більше ніж 20 мільярдів разів.
Але Цісик стала культовим голосом не лише Форда, вона співпрацювала з такими брендами, як Toyota, McDonald's, з 4 найбільшими американськими авіакомпаніями (American, Delta, Eastern, TWA), її голос не раз лунав в телевізійних канал, таких як, ABC, NBC та CBS. Цікавим є те, що вона одночасно стала голосом двох головних суперників - Pepsi та Coca-Cola. Очевидним є те, що Квітка мріяла про інше, але вона залишалася абсолютною перфекціоністкою, віддавши всю себе своїй роботі. Її робочий день зазвичай міг початися о 9 ранку, а завершитися о 3 ночі. За день вона записувала матеріали для декількох компаній.
Квітка Цісик була відома серед американської музичної індустрії, вона була бек-вокалісткою студійних пісень для Майкла Джексона, Вітні Х'юстон і багатьох інших. Її інтегрованість в американське музичне коло дозволить їй створити унікальний музичний продукт - її українські альбоми.
Квітка Цісик записує свій перший альбом, "Kvitka, Songs of Ukraine" (укр. "Квітка, Пісні України"), у 1980 році. Другий альбом, "Kvitka, Two Colors" (укр. "Квітка. Два Кольори"), світ побачить у 1989. Вона вкладе усі свої вміння та душу в ці роботи. «Два кольори» Квітка присвятить незламній українській душі.
Квітка записує альбоми за власний кошт, вона витратить на них 200 тисяч доларів, еквівалентом яких сьогодні є 600,000–650,000 тисяч доларів. До роботи над платівками були залучені справжні майстри своєї справи. Ті самі люди, що працювали над альбомами Франка Сінатри, тепер займалися україномовними альбомами Квітки. Можливо подібна якість і досі не була досягнута в українській музичній сфері. Цісик знову віддала всю себе та всі свої ресурси задля своєї справи, великої мети - популяризації українською пісні.
Обидва альбоми були номіновані на премію «Grammy» у номінації «Найкращий сучасник фольк альбом», але її імʼя так і не пролунало зі сцени премії.
Платівки Квітки завезуть до окупованої совєтами України вже в 1980-1990-х роках, люди будуть приголомшені таким звучанням. Нарешті, українська пісня звучить, як щось грандіозне та професійне. Ні каплі шароварщини - саме це дуже налякало Совєтську владу, адже її пісні були на голову вище за всю радянську естраду. Але поширення платівок було вже не зупинити. «Українська пісня з американським звучанням» так багато разів казали про її роботу. У той самий час, Квітка не знала про її висхідну популярність в Україні. Проте її мрія бути почутою в Україні стала реальністю.
У віці 39 років вона народжує сина Еда, йому вона кожного вечора співає українські пісні. Чоловік Цісик Едвард Раковіч згадував, як вона сварилася на нього, коли той хотів побажати «на добраніч» сину англійською. У неї зʼявляється мета - записати третій альбом, українських колискових. Цій мрії не судилося стати реальністю, адже Квітка Цісик піде у вічність 29 березня 1998 року, у віці 44 років. Вона декілька років боролася з раком молочної залози. Боролася відчайдушно - до кінця, але не забуваючи про можливий кінець. Так вона сказала своєму чоловікові: «Навіть, якщо я помру, ви маєте продовжити мою роботу, мою боротьбу»
Її син Ед, іммігрант в другому поколінні, вже не зміг оволодіти українською мовою, напевно через ранню смерть матері. Як і в нас, у нього залишилися лише пісні його матері, ті пісні, що вона співала йому в дитинстві.
Важко сказати наскільки відомою зараз є Квітка в Україні. Є більш очевидні речі, наприклад, якби Квітка була 100% американкою, то мала б більше визнання і заслужений успіх в США, але вона обрала залишитися українкою. Обрала витрати цілий спадок, щоб подарувати Україні найцінніший подарунок - свій голос. Щоб ми могли пишатися таким рівнем української пісні. Вона це зробила навіть не сподіваючись, що її хтось почує, тому ми маємо почути. Квітка Цісик заслуговує стати легендарною співачкою України, вона породила зовсім інший рівень української пісні. Ми не можемо забувати людей, що закладали фундамент. Як французи поважають Пʼяф, ми ,українці, маємо навчитися цінувати наших легенд, а не оспівувати тих, хто ще вчора був готовий витратити спадок, щоб розвивати шоу-бізнес країни агресора. Квітка - символ мрії про вільну Україну. Вона змогла виконати мрію батьків повернутися в Україну, вона повернулася у піснях.
«Я всім говорила, що українська музика є дуже гарна, мелодійна і що народ такий співучий. А мені відповідали: якщо так, то заграй мені щось, заспівай мені щось… То є сумно, але ми не мали жодної платівки на професійному рівні. Бо то є дорога річ і забирає багато часу. Я зрозуміла, що мушу її зробити. І не тільки для своїх приятелів, але й для всіх українців. Бо я не могла, не мала змоги щось зробити для нашого суспільства, але тільки це. То був би такий дарунок. І я мріяла, що на Україні мене почують»
