Незалежна авторська журналістика чи типовий інформаційний рекет? Поки одні співробітники преси в Україні ризикують життям, висвітлюючи події на фронті, чи допомагають правоохоронцям розкривати масштабні корупційні зловживання, інші не цураються промишляти «джинсою» чи навіть відвертим медіакіллерством. Одним з популярних майданчиків для публікації різномантіних вкидів і «заказухи» в українських медійних колах називають онлайн-видання «ФРАЗА.ЮА»: як цей ресурс заробляє на псевдовикриттях і хто за ним стоїть?
У липні-вересні 2024 року кількість «джинси» в популярних онлайн-медіа України зросла на 14% у порівнянні з попереднім кварталом цього року. Також істотно зросла кількість так званої «чорнухи» - матеріалів, що мають на меті зашкодити репутації опонента чи конкурента замовника. Частка таких матеріалів сягнула 18% усіх з ознаками замовних. Такими є підсумки щоквартального моніторингу Інституту масової інформації, що охоплює понад два десятка вітчизняних інтернет-ресурсів та проводилося в серпні 2024 року.
«Така кількість чорного піару в медіа, як тепер, не фіксувалася навіть у передвиборчі періоди. Вочевидь, нині боротьба за вплив і владу відбувається в іншій площині й набуває дедалі більше ознак. Такі матеріали мають єдину і спільну мету - це маніпулювання суспільною думкою», - зазначають в ІМІ.
Понад 60% замовних матеріалів, за даними ІМІ, публікується в регіональних медіа та на столичних онлайн-ресурсах «середньої руки» з сумнівною репутацією.
Як зазначають інсейдери медійного ринку України, одним з популярних майданчиків для чорного піару є видання «ФРАЗА.ЮА», що позиціонує себе як «перший український сайт, що спеціалізується на авторській журналістиці». Портал було запущено в травні 2005 року, і станом на зараз він дійсно є одним із найстаріших вітчизняних видань. Однак до авторитетності й достовірності ресурсу виникають питання.
У розділі «Про сайт, реклама» назва видання вказана як «Фраза.юа». Водночас, у викладеному на офіційному сайті Нацради України з питань телебачення і радіомовлення реєстрі суб'єктів у сфері медіа станом на 01.08.2024 року жодного зареєстрованого суб'єкта з такою назвою немає.
Однак, згідно п. 1 частини п'ятої статті 37 Закону України «Про медіа», зареєстровані суб'єкти у сфері онлайн-медіа зобов'язані вказувати на своїх ресурсах в інтернеті офіційну (зареєстровану) назву. Тож «ФРАЗА.ЮА» або взагалі не зареєстрована офіційно як медіа, або порушує законодавство, зазначаючи на сайті назву, що не співпадає з заявленою.
Варто додати, що на інформаційно-аналітичних платформах YouControl та Opendatabot нам також не вдалося виявити жодної юридичної особи, що мала б назву «Фраза.Юа» чи «Фраза Юа».
То хто ж випускає публікації під цим «брендом»?
Редактором проєкту на сайті вказаний Максим Віталійович Шпакович, підписаний у соцмережах як Mad Max. За цими ПІБ у період з 15.05.2013 по 17.02.2014 року в Бучі був зареєстрований ФОП за видами діяльності «90.03 Індивідуальна мистецька діяльність» і «74.30 Надання послуг перекладу». Проте на фейсбуці Максима - жодних слідів журналістської чи редакторської діяльності: ані посилань на статті, ані вказаного місця роботи.
Водночас, статті на сайті «ФРАЗА.ЮА» підписані прізвищами понад 160 різних авторів. Серед них найчастіше зустрічаються матеріали таких людей як:
• Олена Коваленко (журналіст, колишній випусковий редактор та автор матеріалів - 1106 авторських публікацій);
• Олександр Карпець (публіцист, журналіст, що публікувався в газетах «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода», «Столичні новини», «Вечірні вісті». Останнім часом на «Главком», «Хвиля», «Цензор» - 832 авторські публікації);
• Микола Олещук (член журі міжнародних кінофестивалів у Вільнюсі й Києві («Молодість» - 429 авторських публікацій);
• Ольга Юдіна (головред дніпровського інтернет-видання Buroua.com, журналістка дніпровської газети «Горожанин» - 45 авторських публікацій).
Проте очевидно, що все це - лише фасад проєкту, а хто ж стоїть за ним?
У пошуковій базі, яка містить дані з Державного реєстру торговельних марок та інших джерел, за запитом «Фраза» ми розшукали свідоцтво на торговельну марку №74507, видане 30.08.2005 року. Утім, зазначено, що наразі дію свідоцтва припинено.
Заявником вказаний Божко Анатолій Васильович, а власником - Кустов Віталій Сергійович.
За даними інформаційно-аналітитичної платформи YouControl, Анатолій Божко - історичний засновник ТОВ «Любешівська районна друкарня» (вибув зі складу засновників у 2009 році). Наразі діяльність цього суб'єкта господарювання зі статутним капіталом 6710 грн припинено.
Віталій Кустов - колишній бенефіціар ТОВ «Брейн Скул» (основний вид діяльності - 85.52 Освіта у сфері культури). Ця компанія зі статутним капіталом у 1000 грн «прописана» в звичайному житловому будинку в Києві. Крім того, Кустов В.С. зареєстрований як ФОП за основним видом діяльності 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність. Один з допоміжних КВЕДів - 63.12 Веб-портали. При цьому на цей ФОП записаний один об'єкт нерухомості: гараж у кооперативі «Універсітетський» у столичному Голосієві.
З «Фразою» Віталія Кустова і Анатолія Божка також пов'язує судова справа №752/25562/19, яку 9 грудня 2019 року розглядав Голосіївський райсуд Києва. У ній Божко й Кустов виступають відповідачами. А позивач - Ден Сяосю - домігся визнання опублікованої на сайті інформації недостовірною та її спростування.
Чим ще відомий Віталій Кустов?
У своїх соцмережах Віталій Кустов у різні періоди зазначав як власні проєкти такі сайти як «Настроение» і «Море спорта». Його дружина - Світлана Горобець (Кустова) - відома як авторка серії книг «Кинбурнская светопись».
В якості адреси реєстрації свого ФОПу пан Кустов вказує квартиру №25 у «хрущовці» на провулку Жуковського. Примітно, що в цій же п'ятиповерхівці, але в квартирі №45 з 2007 до 2016 року була зареєстрована така собі ГО «Центр громадської експертизи» (бенефіціари - Наталія Ходько, Любомир Чорній і Ольга Романюк). Ця громадська організація, що позиціонує себе як «Незалежний аналітичний центр, українська неурядова і неприбуткова організація», має власний сайт. На якому… відкрито рекламує онлайн-казино.
Ідеться про бренд Joker, що належить ТОВ «ДЖОКЕР ЮА». За даними медіа, ця фірма, засновником якої є офшорна кіпрська компанія, а бенефіціаром - громадянин Латвії, може бути опосередковано пов'язана з рф.
Інтерес представляє й особа реєстратору домену fraza.com - колишнього співвласника проєкту Івана Данішевського.
Іван Данішевський є бенефіціарним власником ТОВ «ЕСМ-Груп» (статутний капітал - 1000 грн, основний вид діяльності - 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук) і директором ТОВ «Алгата» (62.01 Комп'ютерне програмування, 63.12 Веб-портали).
А також керує одразу двома громадськими організаціями, повязаними з кіберспортом: ГО «Кіберспорт України» (зареєстрована за тією ж адресою на Саперно-Слобідській, що й обидві ТОВки) та ГО «Федерація кіберспорту (електронного спорту України)» (зареєстрована у Дніпрі). Віцепрезидент останньої - Артур Єрмолаєв, власник та інвестор організації Windigo.
Але повернімось до сумнівної діяльності порталу «ФРАЗА.ЮА». Як працює схема заробітку?
На сайті Syndicate, що спеціалізується на розміщенні PR-статтей на провідних інтернет-ресурсах України, ми розшукали актуальний прайс на «послуги» видання fraza.com. Усього за 1300 грн на порталі можна розмістити будь-який власний текст, а ще за 500 грн зверху - замовити написання ймовірної «джинси».
Як нам вдалося з'ясувати, ідеться про стандартний текст обсягом до 5000 символів з пробілами, до трьох зображень. Мова розміщення - «російська або українська (на вибір)», розміщення політичних матеріалів «обговорюється індивідуально». В подальшому матеріал ретранслюється й у соцмережі «проєкту»: ютуб (майже 9 тисяч підписників), фейсбук (11 тисяч читачів), Х та інстаграм (майже 400 фоловерів).
Але найголовніше джерело заробітку «фразівців», як стверджують інсайдери, це навіть не розміщення «заказухи», а… видалення і зняття з публікації матеріалів, що дискредитують певну особу або компанію, в обмін на більш суттєву грошову винагороду. Інакше кажучи - інформаційний рекет.
Фактично, група ділків, які мають опосередковане відношення до онлайн-казино та кіберспорту, використовують розкручений у мережі сайт, що позиціонується як онлайн-медіа, але насправді офіційно не є ним, для того, щоб «кошмарити» бізнесменів і громадських діячів. І все це - під ширмою буцімто «незалежної журналістики» і паразитуючи на прізвищах авторів, які до цього публікувались у реальних медіа.
Однак застерігаємо всіх можливих жертв «Фрази»: не варто вестися на такі вимагання.
Адже наведений вище приклад Ден Сяосю доводить: з медіарекетирами можна й потрібно боротись у правовому полі, домагаючись визнання «чорних» публікацій недостовірними й їхнього спростування та видалення.
