Землі Галичини у ХХ столітті пройшли через десятки виснажливих випробувань — від розпаду імперій та масштабних світових воєн до локальних збройних конфліктів. Кожна зміна влади, кожна лінія фронту, що проходила через ці терени, залишала по собі не лише зруйновані міста, а й специфічний ландшафт пам’яті — мілітарні некрополі.
Сьогодні військові поховання Львова та його околиць є мовчазними свідками геополітичних катастроф минулого століття. Вони — це не просто місця спочинку солдатів різних армій, а складна мозаїка ідеологій, архітектурних стилів та політичних жестів. Від монументальних меморіалів Личакова до занедбаних цвинтарів Першої світової у розлогих галицьких лісах — ці об'єкти демонструють, як кожна епоха намагалася «зафіксувати» свою правду в камені та бетоні.
За останні декілька місяців я відвідав деякі з військових поховань у Львові та поблизу. Про те, що вдалося побачити та дізнатися, розповім у цьому дописі.
Поховання бійців УСС/УГА на Янівському цвинтарі
“Тут спочивають Українські Січові Стрільці та воїни Української Галицької Армії“ - з таблички на вході до меморіалу
Меморіал є місцем масового поховання близько 700 стрільців та старшин УГА та УСС, які загинули або брали участь в українсько-польської війни 1918-1919 рр. Тут пліч-о-пліч, в єдиному почесному ряду, спочивають як бойові генерали, так і рядові солдати. Окрім військових, упродовж наступних років тут було поховано також окремих діячів ОУН.
Автором проекту меморіалу є відомий львівський архітектор Євген Нагірний. Цвинтар упорядкувано в 1934 р. та повністю знищено в 70-80х роках радянською владою. З могильних хрестів мостили доріжки, зокрема на теперішній вулиці Сахарова. В 1990-х деякі уламки було віднайдено та з них зробили композицію у верхній частині меморіалу. Велика частина уламків стрілецьких хрестів і досі залишається під асфальтовим покриттям (більше про це в замітці Романа Гуцула).
Серед найвідоміших постатей, що знайшли тут спочинок:
Генерал Армії УГА - Мирон Тарнавський. Його поховання у 1938-му перетворилося на справжній маніфест українського духу в міжвоєнному Львові (більше про це).
Прем’єр-міністр ЗУНР, співзасновник УНДП - Кость Левицький
Старшина армії УНР, ад'ютант Симона Петлюри - Василь Бень
Член ОУН - Ілярій Кук, рідний брат останнього головнокомандувача УПА - Василя Кука. Його було повішено за участь в нападі на власників фільварку Ясінських в Золочівському повіті. Більше про це та його останні хвилини життя можна прочитати в оповіданні Степана Шухевича “Mater Dolorosa. Скорботна мати“.
Перший пам’ятник воїнам УГА у Винниках
Пам’ятник воїнам УГА у Винниках посідає особливе місце в історії, адже це найперший скульптурний монумент, зведений на честь УГА на теренах Галичини. Авторства Павла Ковжуна та Левка Лепкого, відкритий у червні 1922 року, він став безпрецедентним актом національної пам'яті. Попри польську окупацію, громада зуміла увічнити героїв у камені ще тоді, коли рани війни були зовсім свіжими. Біля самого пам’ятника знаходиться стрілецьке поховання декількох десятків українських воїнів.
Пам’ятник являє собою велику кулю, центральним елементом якої є щит з тризубом накладений на схрещені шаблі та оповитий терновим вінком. У радянські часи монумент не наважилися зруйнувати, натомість знищили лише “тризуб“. Його відновленням на початку 90-х зайнявся Тарас Левків із студентами Львівського державного коледжу декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша.
Меморіал Львівським орлятам на Личаківському цвинтарі
В період правління Другої Речі Посполити на українських землях Галичини був споруджений польський військовий пантеон, що вшановує пам'ять молодих добровольців, які загинули під час українсько-польської війни 1918–1919 років та у боях проти більшовиків у 1920-му. Архітектурний ансамбль, спроектований Рудольфом Індрухом, вражає своєю монументальністю: центральне місце займає каплиця-ротонда, до якої веде колонада з Тріумфальною аркою. Для міжвоєнної Польщі це місце було головним символом польського національного героїзму, де поруч із підлітками-”орлятами” спочивали американські пілоти та французькі піхотинці, що воювали на боці польських сил.
Історія меморіалу в радянський період стала символом тоталітарної боротьби з історичною пам’яттю: у 1971 році радянська влада за допомогою важкої будівельної техніки зруйнувала колони, розтрощила кам’яних левів та засипала могили сміттям. Протягом десятиліть меморіал перебував у стані руїни, проте після проголошення незалежності України та тривалих дипломатичних зусиль його було повністю реставровано та офіційно відкрито у 2005 році.
Австрійське поховання біля селища Жовтанці
Військовий некрополь у селі Жовтанці, розташований за 30 км від Львова, є черговим мовчазним свідком кривавих боїв Першої світової війни у Галичині. Заснований у червні 1915 року, він став місцем останнього спочинку для понад 337 солдатів, які представляли три ворогуючі імперії: Австро-Угорську (233 воїни), Російську (90 воїнів) та Німецьку (14 воїнів). Багато могил і досі залишаються безіменними, вказуючи лише на приналежність полеглого до тієї чи іншої армії. На деяких могильних хрестах чітко видно українські прізвища та імена, себто “Viktor Musiak“.
Після десятиліть повного забуття та занедбаності в радянський період, меморіал отримав шанс на друге життя завдяки співпраці Австрійського Чорного Хреста та місцевої влади. У 2017 році некрополь було повністю реставровано, що дозволило зберегти автентичну атмосферу військового поховання Великої війни.
Австрійське поховання біля селища Івано-Франкове
Меморіальне поховання в селищі Івано-Франкове (до 1946 року - Янів) є місцем спочинку декілька сотень солдатів Австро-Угорської та Російської імперій, які загинули під час запеклих боїв Першої світової війни. Найбільша кількість полеглих пов’язана з Городоцькою битвою 1914 року та масштабними операціями за контроль над Львовом у 1915 році. Тривалий час, за радянської доби, цвинтар перебував у занедбаному та сплюндрованому стані, проте до 100-річчя початку війни його було повністю відновлено за підтримки австрійської організації «Чорний хрест» та місцевої влади.
Архітектурною домінантою меморіалу є стела з майстерно виконаною копією австро-угорського драгунського шолома з імперським гербом.
