Motorola Signature - дійсно фірмовий підпис

Вітаю!

Не так часто я пишу щось останнім часом, та і технічні презентації стали менш цікавими, проте обзавівся я тут одним дуже цікавим і, на диво, приємним пристроєм - свіженьким motorola signature. Певна каста людей, яка слідкує за пристроями китайського ринку знає його також як X70 Air Pro. Вирішив написати про нього, перші враження і щось типу мікроогляду, з урахуванням того, що пристрій у мене близько тижня, і це начебто невеликий строк, проте я не бачу нічого, що б завадило мені повністю його обмацати.

Бренд, про який ми забули

Тож, чому саме мото? В далекому 2014 році ця компанія була у руках Google, і випустила, на мою думку, один з найкращих своїх пристроїв - moto x 2014. Це був сиквел не менш успішного пристрою,проте він мав, фактично, все, що могло його додати у флагмани: чудове ПЗ, власні фішки, абсолютно унікальний дизайн з неймовірними опціями кастомізації - компанія дозволяла не тільки обрати матеріал і колір задньої кришки (а там була і шкіра, і шкіра під баскетбольний м’яч, і дерево, і просто пластик звісно ж), а ще й зробити особисте гравіювання на обраному матеріалі. Загалом - це було шикарно, можна було мати повністю персоналізований пристрій з флагманськими характеристиками того часу. Але часи йшли, компанія поступово втратила позиції і її викупили китайці, точніше - Lenovo. І можна було вже вирішити, що бренд поховають купою бюджетних пристроїв і поступово закриють. Проте ні. Чи не перші модульні смартфони випустили саме вони під крилом китайців, і ця лінійка протрималась 4 роки підтримуючи всі модулі з самої першої моделі moto z.

І ось 2026, компанія є піонером розкладних смартфонів, підкоряє ринок середняків і зрідка випускає справжні флагмани у стандартному форм-факторі. Але цього разу щось пішло трішки не так.

Signature це по суті навіть не флагман. Після edge 50 ultra я очікував продовження дуже сильно, бо цей пристрій я хоч і не мав, проте дуже хотів, і він прямо перекликав з 2014 роком - бо все ще можна було його отримати з дерев’яною кришкою і при цьому з майже топовими спеками, але по факту - і він також не був повноцінним флагманом, як мінімум через слабший чіпсет за конкурентів і серію razr ultra. І от, виходить ця моделька, по ціні в районі 1 тисячі вічнозелених на ринку України, мені звісно довелося трішки почекати і пошукати, щоб отримати її дешевше, але мені вдалося, і я дуже радий цьому факту, бо якщо за цей смартфон віддати менше 38к грн - це знахідка на мою думку.

Пакування і дизайн

Останніми роками компанія перейшла у своїх європейських пристроях на неприємну тенденцію урізання комплекту. У китайській версії X70 Air Pro користувач отримує і зарядний пристрій, і дріт, і чохол. У європейців “вкрали” швидкісну зарядку, яку цей пристрій успішно підтримує.

Але, не дивлячись на недоліки - мото все ж розщедрились на чохол. Щодо самого пакування - як і кілька років до цього підряд - воно дійсно має дуже приємний, майже парфумний, запах (мені нагадує яблуко, але зі мною у цьому мало хто погодився). І цей запах навіть на певний час лишався на самому смартфоні. Щодо чохла ж - це прозорий кейс, але як дуже вагомий плюс - він має магніти для QI2 стандарту бездротових зарядок. І я вважаю це дійсно дуже вагомою складовою комплекту, бо пристрій дуже нішевий і на момент написанні цього тексту - неможливо знайти дійсно якісні брендові чохли на цю модель взагалі, лише безіменні китайські “гумки”.

Щодо дизайну то думки діляться на абсолютно протилежні. Більшості мого оточення він не подобається, але вони не можуть пояснити конкретно - чим. Проте зовнішність - це суб’єктивно, тому кожному своє.

Кажучи про мене - мені дуже не подобається, коли виробники сліпо слідують трендам, забуваючи про те, що смартфон це пристрій для щоденного, іноді щогодинного користування. І для цього він має бути в першу чергу зручним. Тому я спираюсь в першу чергу на це, і він - зручний, об’єктивно, тому що він має скруглення скла екрану, і задня кришка, обклеєна тканиною - також має невеличкі скруглення по краям. Після купи пласких шматків металу і скла - це як ковток свіжого повітря і можливість, нарешті, позбавитися від гостро ріжучих рамок інших смартфонів. Але так, основа тут все ще представлена металевою рамкою та скляним екраном.

А щодо суб’єктивної складової особисто моєї - то мені просто подобається його вигляд. Оливковий колір трошки не моє, бо він більше нагадує болотяний, тому я взяв чорний, і хоч я і переймався стосовно текстури, та виявилося, що дарма. Чорний має кришку, що дуже нагадує матеріал джинсів, і через це лежить без чохла дуже приємно в руці, але також і забрудниться навіть від пилу, а от відчистити його це дуже складна задача, тому вкотре дякую за комплектний чохол.

П’єдестал камер нагадує звичайну кухонну електроплитку, але саме цим він мене і приваблює - просто щось трішки веселеньке прямо в мене в руках, при цьому знову ж таки - не виглядає як більшість китайців і інших виробників, а прямо самобутній дизайн.

З нюансів, які є по дизайну і які мене трохи турбують - це кнопка для ШІ, яку неможливо перепризначити (але про це пізніше). Все інше дійсно влаштовує, як свого часу і зі старішими їхніми пристроями, хоч я і далеко не фанат “ультратонких” смартфонів, як подає конкретну цю модель Lenovo.

Камери

Вирішив зразу пройтись по цьому пункту, бо я дуже далекий від художньої фото/відеозйомки.

Перед цим пристроєм в мене був Samsung Galaxy S25 Ultra, і взагалі останні 5 років я використовував здебільшого пристрої цієї серії, тому в мене є лише приблизне розуміння контрасту між ними, не більше.

Тож, у мото встановили всі модулі по 50Мп, а модуль з наближенням має 3-кратну оптику перископічного типу. Порівнюючи з попереднім пристроєм, звісно, відчувається відсутність 5-кратного модуля, а також в цілому менша деталізація, особливо в локаціях з неідеальним освітленням. Нічні фото в цілому можна використовувати, але краще не наближувати.

Це точно не фото/відеофлагман, але для мене це якраз той рівень, якого більш ніж достатньо, бо за необхідності я зможу зняти щось гарне собі напам’ять і навіть в соцмережі не посоромитися викласти, але він не змагається з усіма китайськими титанами фотографії чи з айфонами в плані відеозйомки, це факт.

Функціонально ж стандартний застосунок камери досить зручний. Для нього є окремий жест - покрутивши пристрій в руці двічі застосунок камери запуститься, а покрутивши так само ще раз - змінить камеру з задньої на передню. Також, сюди вбудували Google Об’єктив, стандартні режими по типу професійного, нічного, зйомки в повній роздільній здатності, зйомки на передню та задню камери одночасно і т.п.

Що здивувало - в налаштуваннях фотозйомки немає можливості конкретно побачити, в якій роздільній здатності буде виконане фото, тобто можна обрати лише співвідношення сторін, хоча у режимі відео - ці опції доступні (аж до 8К/30к/с).

Щодо прикладів фото та відео - на жаль, поки що я досить обмежений в можливостях для досягання гарних локацій, тому…

Залізячки і начиння

Чіп, пам’ять

Цей пункт для мене вже цікавіший. Я звик користуватися пристроями на останніх чіпсетах від Qualcomm, і це для мене один з найважливіших пріоритетів при виборі мобільних пристроїв. Після багатьох експериментів з різними іншими начинками - я зрозумів, що для мене підходить лише ця.

Але це вперше, коли я для повноцінного основного користування придбав собі пристрій не з найдорожчої лінійки (яку зараз називають elite).

Тож, тут встановлений Snapdragon 8 gen 5, і по його характеристикам та позиціонуванню можна зробити висновок, що він має бути приблизно на рівні попереднього топового чіпа, хоча графічна складова тут Adreno 829, а звичайний 8 elite мав Adreno 830.

Не можу сказати, що я зіткнувся з проблемами з продуктивністю чи стабільністю від слова “зовсім”. Більше того - мені здається, не останню роль це відіграло і в покращенні автономності. І це насправді дуже радує, тому що це дозволятиме все ж економити і не гнатися за найдорожчими чіпами в майбутньому, бо навіть ці “здешевлені” версії вже дуже складно на практиці відрізнити від їхніх флагманських “родичів”.

З іграми, які я тестував - проблем не було. Це був Wreckfest та Rainbow Six Mobile. Для мене цікавіше було спробувати, як себе поводить GameHub. Більшість ігор, які мене цікавлять - досі погано працюють з ним на будь-якому пристрої, бо все ж це емуляція архітектури х64 через костилі на обмеженому Linux, проте я точно зміг запустити No Man’s Sky, хоча і мав дуже критичні проблеми з керуванням. Та що мене здивувало - продуктивність з купою активних NPC та об’єктів навколо просто вражала, це дійсно можна використовувати у випадках, коли смартфон це єдиний пристрій (і, власне, смартфон, і комп’ютер, і ігрові консоль).

Якщо встигатиму - додам скріншоти та відео геймплеїв

Щодо тестів - та ж історія, якщо встигатиму, то прожену кілька.

Щоб не забувати і про інші складові - ОЗП тут більш ніж достатньо на сьогодні, аж 16Гб, і система також додати до них ще 16Гб з внутрішнього накопичувача. Я абсолютно не маю поняття, навіщо навіть для емуляторів на смартфоні може знадобитися 32Гб ОЗП, але розумію, що хтось таки знайде для себе використання цього об’єму, це точно.

Накопичувач тут UFS 4.1, а ОЗП власне LPDDR5X, тобто навіть в умовах новоствореного дефіциту - вдалося використати найкращі на той момент варіанти комплектуючих.

Дисплей

Основна річ, з якою зазвичай контактуємо в смартфоні це екран. Тут він один, але досить приємний і має майже всі потрібні інновації, які є на ринку.

По суті, зразу про недоліки, а вірніше просто відсутність двох функцій, які зараз присутні лише у одного популярного пристрою (саме того ж S25 Ultra) - тут немає ні антиблікового покриття, ні конфіденційного екрану. На цьому мінуси, як на мене, закінчились, хоча дехто сюди може додати також меншу роздільну здатність (тут вона т.зв. 1.5K, тоді як у більш дорогих конкурентів вже ставлять повноцінні 2К).

А от щодо фішечок, які тут присутні треба розписать детальніше.

По-перше це повноцінний 10-бітний модуль, з підтримкою Dolby Vision і різними іншими реальними технологіями для покращення зображення.

По-друге - це частота розгортки в 165Гц. По суті, її мало де можна побачити, конкретно - в певних іграх, проте розблокувати її можна для будь-якої гри на стороні пристрою. Дотики ж зчитуються з частотою 360Гц, що не рекорд, якщо порівнювати з геймерськими пристроями, але все ще має певну перевагу.

По-третє - присутність підтримки LTPO, що дозволяє, нарешті, мати повноцінний AOD. Я розумію, що це досить смішно читати в еру китайських смартфонів за 200 баксів з повноцінним AOD, проте у мото, на жаль, є з цим проблеми у дешевших моделях (навіть Edge 60 Pro не має повноцінного AOD, що мене дуже розчарувало).

А ось наступна фіча - це те, через що я періодично заглядався на пристрої компанії OneРlus, бо вони були одними з перших, хто її популяризували. Це т.зв. Water Touch. У різних виробників вона зветься по-різному, але тут саме так, і, як зрозуміло вже - це можливість використовувати пристрій з вологим екраном або вологими руками. І я, під час написання цього тексту, це протестував - це дійсно працює, і дуже чудово. Навіть якщо не виходити надвір під час дощу/снігу - ця функція допоможе банально нормально прийняти чи відхилити виклик, якщо хтось телефонує поки користувач куховарить чи приймає душ, бо я мав з цим проблеми на всіх попередніх смартфонах.

З додаткових цифр, які можуть бути цікавими - це співвідношення сторін 20:9 та пікова яскравість у 6200 ніт (звісно ж, точкова).

Хардверна безпека

Програмно зараз більшість смартфонів мають певні захисні функції, а от “залізно” - не всі.

Тут виробник заявляє захист по частковому стандартну ІР69 та MIL-STD-810H. Для більшого розуміння на офіційному сайті наводять наступне пояснення:

Тож, як і 99% всіх смартфонів на ринку - ця штука переживе звичайне користування, частину падінь, потрапляння під воду, проте не більше. Але все більше пристроїв від китайських виробників починають перевірятися не тільки за стандартом ІР68, а і 69, що не може не радувати.

Також, для безпеки вже безпосередньо даних - тут встановити ультразвуковий сканер відбитків пальців. Працює він максимально швидко і приємно, розблокувати іншими пальцями чи пальцями родичів не вдалося. Ще є підтримка розблокування по обличчю, але вона реалізована максимально базово, по камері, і не працює для банківських та інших застосунків, тобто це не той протокол, який використовується в Google Pixel, на жаль.

На додачу компанія заявляє про наявність ThinkShield і що це фактично саме захист даних на випадок фізичного доступу зловмисника до пристрою. Наразі для мене це більше виглядає як маркетингове перейменування вже наявних функцій ОС, проте най буде, безпеки мало не буває.

А от для безпеки очей виробник заявляє наявність сертифікацій SGS Blue Light Reduction та SGS Motion Blur Reduction. З назв в цілому все ясно.

Бездротові з’єднання

По радіомодулю тут все стандартно для сьогоднішніх флагманів: Wi-Fi 7, Bluetooth 6, всі можливі системи позиціонування, купа бендів 4G та 5G (для тих, кому це потрібно знати - знову цитати з офіційного сайту:

), а також наявність NFC.

З трішки незручного особисто для мене - тут лише один слот під фізичну SIM-картку, всі інші можуть бути лише ESIM. І наскільки я розумію, одночасно можуть працювати лише 1 фізична та 1 ESIM, без режиму ESIM+ESIM.

В моєму особистому використанні проблем з Wi-Fi/BT я не зустрів. Але завдяки Київстару і їхнім дуже дивним підходам до їхніх же функцій та послуг - я дізнався, що дзвінки по моб.мережі в мене проходять виключно в 2G, і через те, що це вважається небезпечною частотою - на смартфоні я її вимкнув і забув, і три дні не міг прийняти чи здійснити виклик. Проте тут я винен сам, не вважаю це проблемою смартфона - лише Київстара.

Акумулятор та USB

Тут встановили АКБ на 5200мАг (з мінімальною ємністю у 5100мАг) нового стандарту SiC, і у поєднанні з менш споживаючим екраном та досить легкому ПЗ - цей пристрій в мене живе відчутно довше за S25U.

Але цифри, які наводить виробник (до 52 годин змішаного використання) - виглядають все ще нереалістично, на жаль.

Щодо зарядки та передачі даних - виробник заявляє швидкість до 90Вт у дротової зарядки, до 50Вт у бездротової, до 10Вт у реверсивної бездротової та до 5Вт у реверсивної дротової. На жаль, знайти зараз фірмову бездротову зарядку на 50Вт саме від Мото практично неможливо, я намагався, проте пишуть, що підтримується фірмова від Xiaomi з такою ж швидкістю. Якщо в мене буде можливість протестувати - обов’язково це зроблю. Але по дроту пристрій заряджається дійсно швидко, нарешті можу використовувати всі свої GaN зарядники для цього.

Програмне забезпечення

Це, власне, той пункт, через який я придбав цей пристрій і через який я вирішив писати всю цю стіну тексту в цілому.

У мото склалась історія так, що спочатку вони робили дуже цікаві оболонки самостійно, потім їх викупила Google і почала ставити туди “чистий” Android з фішками Мото (типу жестів і т.п.), а вже потім їх перекупили Lenovo. Проте, замість того, щоб просто всіх користувачів загнати на свою ZUI - вони поступили сильно мудріше, і лишили на китайському ринку свою оболонку, а от на глобальному продовжили випускати систему, яка візуально дуже наближена до рішень Google, проте продовжуючи розвивати вбудовані унікальні функції, які започаткували американці, додаючи своїх, та не псуючи при цьому загальну чистоту та лаконічність.

Перше налаштування

Тож, проходячи перше налаштування - можна зразу побачити, що оболонка майже повністю повторює піксельну, з усіма потрібними відновленнями з Google акаунта та іншими налаштуваннями. Це насправді радує, бо багато китайських брендів мають деякі проблеми з відновленням бекапу саме з Google.

Головний екран

Далі користувач потрапляє безпосередньо в лончер. Він виглядає дуже схоже на те, як це було ще років 10-12 тому. Але налаштувань в ньому додалося масштабно. Тож, в першу чергу - після затискання на пустому місці на екрані - відкривається список передвстановлених тем. І ні, це не типова китайська історія в стилі “десять мільйонів циганських тем по 1 юаню за десяток”, це саме теми з кастомізацією стандартними засобами Android, які існують в самій системі, але зазвичай виробники або роблять свою реалізацію (як я описав вище), або просто обмежують ці налаштування. Грубо кажучи - тут ці теми і все що з ними пов’язано реалізовано по типу кастомних прошивок, які раніше були досить популярні. Також, поряд тут швидка зміна шрифту.

Нижче розташувалися основні налаштування лончера - можливість додати віджети (на жаль, без стосів), зміна шпалер, глибша персоналізація зовнішності та безпосередньо налаштування.

У шпалерах можна згенерувати собі зображення на фон за допомогою ШІ (як це можна у більшості пристроїв наразі), і також додати шпалері певні ефекти типу дощу, снігу, рухів, а також змінити їхній стиль. В цілому я задоволений таким рівнем налаштувань і тим, що це зроблено все в дуже простому і зрозумілому дизайні без зайвих налаштувань в одному меню - все розподілено.

У пункті персоналізації вже ж відкривається повноцінна кастомізація зовнішності всієї системи. Окрім вибору шрифтів, тем та шпалер (а також можливості створити власні теми) - тут також можна змінити форму значків застосунків, налаштувати екран блокування, масштабування екрану, сітку робочого столу, анімацію сканера відбитків пальців, звуки та темний режим. В цілому, це такий собі хаб для кастомізації всієї зовнішності системи, але при цьому - це все лишається в рамках концепції дизайну Android, без вичурності і циганщини.

Повертаючись до саме налаштувань лончера - тут можна обрати, чи буде окремим список застосунків, чи все ж більш подібним до інших китайських оболонок та iOS, коли всі вони на робочих столах, також змінити певні налаштування значків, показ назв цих самих значків тощо.

В цілому, такі налаштування я хотів би бачити у всіх пристроїв з подібною до “чистого” Android оболонкою.

Але не обійшлося і без проблем, звісно ж. Першу я вже згадав - це відсутність стосів віджетів, що змушує витрачати більше робочих столів, щоб розмістити всі потрібні віджети.

Другою ж, як на мене є неможливість витягти папки застосунків із списку застосунків на робочий стіл. Це дуже дивна поведінка, як на мене, проте покористувавшись як є - зрозумів, що це все ж саме дизайн оболонки.

Також, як частина попередньої, хочу підмітити неможливість відсортувати застосунки і папки в списку застосунків. І якщо застосунки сортуються за абеткою, то от папки - за назвою першої апки в папці, що трохи збиває з пантелику при повсякденному використанні.

І ще один дрібний баг (як я розумію): якщо у застосунка змінюється іконка (наприклад, як це періодично робить Duolingo) - то він вилітає з папки в якій був і висить в загальному списку апок. Дуже дивно, але вже як є.

Екран блокування

З дуже великою вірогідністю - саме екран блокування користувач побачить відразу після робочого столу. І тут також є багато аспектів, які можна налаштувати.

Згадуючи те, що Мото нарешті встановили LTPO-матрицю та додали повноцінний AOD - його можна налаштувати також. І виходить так, що саме у них є цілих 4 стани заблокованого екрану замість 3 у інших. Окрім стандартного вимкненого екрану, AOD та, власне, екрану блокування - тут також є проміжний AOD, який вмикається за певними налаштовуваними діями користувача, наприклад за рухом пристрою, він виглядає як екран блокування, але є більш затемненим і вже інтерактивним.

Про повністю вимкнений екран згадувати сенсу немає, тому почнемо з головного гостя (як для пристроїв компанії) - безпосередньо AOD. Він дублює дизайн годинника з екрану блокування та в цілому не має якихось кардинальних налаштувань зовнішності. Шпалер на нього вивести також не можна.

Наступним буде т.зв. “Інтерактивний екран”, який по суті є підсвіченою версією AOD, і є можливість налаштувати, коли він вмикається (або взагалі його вимкнути). Я лишив на сповіщеннях і всіх рухах, тому що саме в цьому режимі екран все ще неповністю підсвічений, але вже показує шпалеру і нагальні сповіщення, що зручно і при цьому не б’є по очах, особливо вночі.

І, відповідно, останній і основний стан - це просто екран блокування. Тут вже можна налаштувати годинник, віджети, вигляд сповіщень та анімацію сканування пальця. Так, налаштувань небагато і можна було б заморочитись краще, проте є відсилання до старих пристроїв бренду, тому що деякі речі взяті прямо звідти і в мене, наприклад, викликають ностальгію, а нові користувачі про це і не знатимуть. Але от вигляд сповіщень тут реалізований дуже цікаво, як на мене, тож можна обрати зовсім новий варіант взаємодії з ними.

Інтерфейс і SystemUI

В цілому, налаштування системного інтерфейсу тут не такі обширні як у інших китайських популярних брендів. Пристрій дійсно має дуже сильно схожий стиль на оболонку Pixel. Але є свої фішки.

Почати можна зі шторки перемикачів та сповіщень. Із коробки вона встановлена у вигляд якраз такий, як був на Pixel до останніх кількох оновлень, тобто суміщена шторка, перемикачі всі однакові, при розгортанні саме перемикачів видно великий плеєр, і по 8 перемикачів на сторінку. Це той варіант, яким користуюсь я. Також, можна увімкнути інший режим, більш схожий на китайські оболонки та iOS, де шторка перемикачів та шторка сповіщень - окремі і не перетинаються. В цьому варіант - в шторці перемикачів дизайн зовсім інший. Кожен зможе обрати, як йому подобається більше.

Вже згадуючи опис налаштувань лончера - ще раз згадаю можливість зміни кольорів системи, щоб всі акценти, які підтримуються були в одному стилі.

Окрім цього, можна також показати відсотки заряду АКБ, та, наприклад, значок NFC, якщо це потрібно, у статус-барі.

Не хочу забувати також про наявність бокової панелі. В ній можна закріпити потрібні застосунки, а також система може там пропонувати запустити ті, які, на її думку, зараз актуальні.

Застосунок Moto і унікальні функції

Більшість унікальних функцій та фішок все ж зосереджені в застосунку Moto.

Окрім більш звичних і вже частково перерахованих вище налаштувань персоналізації - тут є налаштування жестів, мультимедіа функцій, унікальних безпекових фіч, додаткові налаштування екрану (включно з тими, які перераховані вище).

Підемо по черзі. Основне, за чим я особисто дуже сумував після покидання пристроїв бренду багато років тому - це жести. І я не про жести керування інтерфейсом системи (хоча про них частково теж), а про жести самим пристроєм. Тож, основні, які мені подобаються і які тут працюють просто прекрасно - це ліхтарик струшуванням, запуск камери подвійним оборотом пристрою, увімкнення режиму “Не турбувати” переворотом смартфона екраном вниз на столі та вимкнення рінгтона при піднятті пристрою. Також, можна перепризначити дію на подвійне постукування пристрою по задній кришці. Більше функцій - нижче на скріншоті.

Далі застосунок пропонує пункт з назвою “Розваги”, в якому всього три опції - запуск ігрового хабу, налаштування Dolby Atmos та можливість увімкнути функцію керування перемиканням музичних треків затисканням кнопок гучності.

Наступним йде пункт підказки, в якому є навчання для новачків у цій оболонці.

Moto Secure

Після ж є досить важливий пункт Moto Secure. Тут по суті знаходиться цілий хаб всього, що стосується безпеки пристрою.

З особливо цікавого для мене і в цілому того, чого нема на більшості пристроїв на Android - це, по-перше, безпечна папка. Дуже важлива функція, як на мене, і, на диво, дуже гарно реалізована, практично на рівні такої ж фічі у OneUI. Це все працює на базі дуже видозміненого робочого профілю, що завжди присутній в системі Android, і дозволяє користувачу, фактично, створити персональне сховище застосунків і акаунтів під окремим паролем. Дуже зручна функція саме для робочих застосунків, або для банківських чи якихось ще, які треба захистити і при цьому - мати в одному місці разом.

Як полегшений аналог вищезгаданої функції тут, також, є можливість просто ставити паролі на потрібні застосунки. Зручно, щоб не налаштовувати нічого зайвого, але при цьому - щоб випадково не відкрити щось у непідходящий момент. Можна ставити пароль, пін чи графічний ключ.

Також, з важливих опцій, яких іноді немає в оболонках - це можливість заборонити вимикати пристрій без введення паролю. Зручна штука від злодіїв, складніше (хоч і ненадовго) буде прибрати пристрій з поля зору власника

Подібна до попередньої функції є також можливість заборонити вимикати радіомодуль (інтернет і мобільний зв’язок) без розблокування пристрою.

Moto AI

І куди ж у смартфоні 2026 року без ШІ. Основними тут є, очікувано, Google Gemini, а також т.зв. Moto AI. З першим все ясно - тут працює все, що і у інших. Єдине, що можу виділити конкретно на фоні корейців (бо у всіх інших це є, як і у Moto) - це можливість виклику цього асистента жестом з кутка екрану, а не тільки затискання кнопки живлення. Проте і тут є дрібка дьогтю: якщо користувач захоче вимкнути смужку, яка показує, звідки спрацьовують жести керування інтерфейсом - то вимкнеться і Circle to Search, інакше ніяк.

А стосовно Moto AI треба зупинитися сильно детальніше. Тож, основне - він має окрему кнопку, яку, на жаль, виробник не дозволяє вбудованими засобами перепризначати. Я ще не шукав можливість перепризначити її сторонніми застосунками, але підозрюю, що це буде нелегко.

Ця кнопка має два варіанти використання - довге натискання і подвійне. Довге може лише вмикати цей ШІ (або не робити нічого), а подвійне має варіанти увімкнення пунктів “Що нового” та “Важливе” (або нічого також).

Також, можна вивести плаваючу бульбашку для Moto AI, але як на мене - то вже перебір.

Стосовно ж безпосередньої реалізації їхнього ШІ тут - це досить незвично. Одразу зазначу - всі функції розуміють українську, але лише текстову, а відповідати вміють лише англійською і ще кількома європейськими мовами.

Що кидається в очі першим - це те, що навіть в шторці сповіщень при надходженні сповіщень із підтримуваних застосунків (а особливо - якщо їх багато) - зразу з’являється кнопка “Що нового”, яка їх підсумує і зробить короткий опис того, про що в них йшлося.

Ця ж функція може бути викликана і безпосередньо у віконці Moto AI.

Наступне, що зацікавило - це безпосередньо чат-бот. Я не знаю, на основі якої моделі він працює і від якої компанії, проте працює досить швидко і безкоштовно.

Також, в нього вбудовані одразу можливості запустити Copilot Vision (через застосунок Microsoft Copilot) або дослідження у Perplexity (також через відповідний застосунок). І це все працює залежно від контексту на екрані.

На додачу - тут є ще кілька функцій, наприклад вже згадана студія зображень, що дозволяє генерувати будь-які зображення за запитом.

Також, присутній такий собі “розумний” диктофон - “Важливе”, що може навіть запускатися подвійним натисканням тієї самої кнопки ШІ, і після запису - підсумує все у фірмовому нотатнику, вбудованому в пристрій. Це досить зручно і працює українською навіть голосом, проте підсумок - все ще англійською.

Ще є окремий пункт “Запам’ятати це” - ця штука частково дублює ось цей “розумний” диктофон та, власне, вбудований нотатник, і я трошки не розумію, нащо вона існує окремо від них, проте: вона дозволяє додати скріншот, текст, фото і аудіозапис до нотатки, і вона збережеться в цьому самому Moto AI. І після цього - можна звертатися до цього помічника з проханням нагадати про ту інформацію. Варіант використання, який я знайшов для себе: зберігаю в цю штуку скріншоти різних промо-кодів, і потім просто прошу нагадати їх усі разом, і цей ШІ висипає на мене структурований список всіх промокодів, зчитаних з усіх скріншотів, які я туди зберіг.

Загалом, цим всім можна дійсно не користуватися, бо воно має дуже небагато застосувань на мою особисту думку. Проте, для себе я варіанти знайшов і поки це навіть не є чимось, що відчувається як силування себе щоб використовувати щось просто для його використання. Але, звісно, хотілося б більше взаємодії між вже вбудованими функціями, а також - можливість перепризначення цієї кнопки на щось цікавіше для кожного користувача.

Smart Connect

Дуже важлива складова екосистеми, яку пропонує Lenovo у всіх своїх пристроях. Вважаю це ПЗ кращою альтернативою Samsung DeX та Link to Windows, при тому, що це ще й комбінований застосунок, який заміняє обидва вищезгаданих рішення.

Тож, це взагалі-то мультиплатформний застосунок, і працюватиме він на будь-якому пристрої на Android та Windows, проте саме у пристроїв Lenovo (їхніх планшетів і смартфонів Motorola) є деякі унікальні функції. Постараюсь описати найцікавіші (як загальнодоступні, так і унікальні).

Основна функціональність - це кросплатформна робота.

Якщо брати функціональність, яка доступна просто зі смартфона - то, в першу чергу, це десктопний режим. Окрім того, що пристрій може дзеркалити свій екран на будь-який розумний екран (ТБ, монітор і т.п.) - тут є повноцінний режим настільного ПК, з робочим столом, вікнами, багатозадачністю. Що цікаво - він працює як по дроту, так і бездротово через Miracast. А ще, на додачу до цього, якщо згадати про застосунок для Windows - то там можна повноцінно вивести цей настільний режим у окремому вікна просто тримаючи пристрій у одній мережі Wi-Fi із комп’ютером. Дуже зручно, коли використовується не свій ПК, а скидати і входити у всі своїй акаунти на ньому - нема ні бажання, ні можливості.

Ось так виглядає взагалі перший інтерфейс запуску пристрою з підключеним зовнішнім екраном:

Повертаючись до комбінованої роботи з тим же застосунком на Windows можна відмітити кросплатформний буфер обміну, можливість швидкого надсилання файлів, використання пристрою як веб-камери або точки доступу без додаткових налаштувань. Окрім цього - є доступ до галереї та SMS, а також трансляція сповіщень і навіть безпосередньо застосунків з екрану пристрою. Звісно ж, доступ до файлової системи пристрою також є.

Також, можна прямо зі смартфона відкрити застосунок на ПК, щоб продовжити роботу в ньому без необхідності додаткових дій, наприклад, після повернення додому на робоче місце. Виглядає це приблизно так:

З незвичного, що було б зручніше на планшеті, проте може знадобитися і тут - це можливість керування засобами комп’ютера самим смартфоном, тобто переносити безпосередньо введення мишки і клавіатури на смартфон без прямого підключення периферії до нього, а лише за посередництва ПЗ.

Інші корисні дані стосовно ПЗ і оболонки

В цілому, як вже можна було зрозуміти - оболонка намагається водночас виглядати як максимально лаконічно, так і давати можливість користувачу отримати всі необхідні функції. Я міг би згадати про наявність всіх функцій безпеки, які останніми роками активно додавала Google і які тут чудово працюють, але сенсу в цьому я не бачу.

З важливих речей, які треба знати в цілому про ПЗ - це строки оновлення. Тож, компанія обіцяє до 7 років оновлень системи і безпеки, а також офіційно заявляє про графік виходу оновлень кожні 2 місяці.

Збої і відверті проблеми пристрою

В цьому пункті я зібрав всі проблеми, з якими я стикнувся, або ж те, що я в цілому вважаю проблемами для конкретно цього пристрою. Деякі з них дублюватимуть те, що писав вище, тому що я все ще хочу, щоб це був саме збірник проблем для тих, кому цікаві виключно вони.

Нестиковки в ПЗ

• В налаштуваннях фотозйомки немає можливості конкретно побачити, в якій роздільній здатності буде виконане фото;

• Відсутність стосів віджетів;

• Неможливість витягти папки застосунків із списку застосунків на робочий стіл;

• Неможливість відсортувати застосунки і папки в списку застосунків;

• Якщо у застосунка змінюється іконка (наприклад, як це періодично робить Duolingo) - то він вилітає з папки в якій був і висить в загальному списку апок;

• Пункт “Запам’ятати це” у Moto AI - ця штука частково дублює ось цей “розумний” диктофон та, власне, вбудований нотатник;

• Неможливість перепризначення багатьох кнопок на багато різних дій;

• Відсутність повноцінної роботи Moto AI українською;

• Повністю неробочий перемикач на макро-режим у відеозйомці (підозрюю, що проблема суто інтерфейсу, бо зазвичай цієї кнопки у відеозаписі я ніде не бачив).

“Залізні” проблеми та критичні баги

• Чіпсет встановлений не найпотужніший на ринку, що для флагмана компанії - дуже дивно, враховуючи те, що розкладачки їхні отримують, зазвичай, саме його, хоч і не мають можливості його охолоджувати, і, відповідно, повністю використовувати;

• Примітивні алгоритми роботи ISP та обробника знятих фото та відео, відчутний перешарп і переконтраст - це те, що я неодноразово вже чув стосовно контенту, який може створювати даний пристрій, проте зразу зазначу, що мене якість в цілому влаштовує, та контраст після корейської ультри відчутний;

• Досить малий акумулятор, як для сучасної технології - занадто сильний компроміс заради ефемерної тонкості;

• Відсутність аксесуарів у продажу;

• Є проблеми зі стабільністю роботи камери - зрідка пристрій може зависнути або нічого не показувати на жоден з модулів, допомагає або зачекати, або перезавантажити (трапилося поки лише раз зі мною);

• Є проблема зі стабільністю в відеодзвінках - зрідка пристрій може самостійно перезавантажитися під час відеодзвінка у Google Meet, в інших застосунках такої поведінки не зустрів;

• Є проблема з, власне, функціональністю перезавантаження - якщо пристрій перезавантажити чи він сам перезавантажився по будь-якій причині, то при негайному початку його експлуатації після увімкнення він може перезавантажитися ще раз. Я думаю, це пов’язано з “безпечною папкою”, бо дуже часто це траплялося зі мною, коли з’являлося сповіщення про те, що її треба розблокувати після перезавантаження, або коли я зразу після нього йшов у, власне, цю папку. Та є і варіант обходу проблеми - після перезавантаження треба зачекати 2-3хв і пристрій працюватиме далі нормально. Або ж перетерпіти повторне перезавантаження - і також, далі працюватиме повністю нормально і стабільно.

Описані вище програмні збої - стосуються поведінки пристрою на наступній прошивці:

Загальні враження, висновки, виправданість

Для мене цей пристрій став ковтком свіжого повітря після 5 років на флагманах від Samsung з рідкісними спробами перейти то на Pixel, то на китайські бренди. Нарешті я маю можливість використовувати дизайн системи від Google, але при цьому - мати купу покращень, які органічно в нього вписуються. Тому особисто я пристроєм дуже задоволений, хоч і розумію, що він має об’єктивні проблеми.

Окрім всього іншого, хочу також додати, що це якраз зручний смартфон в буквальному сенсі цього слова. Ергономічно, тактильно, програмно - все тут зроблено саме для зручності, а не просто щоб додати нових функцій, якими користувач себе змушує користуватися, а не дійсно їх потребує. Тут відчувається те, що виробник і його дизайнери прямо сиділи і вирішували, які функції додати, щоб у повсякденні це було корисно, зручно і безшовно. Я маю на увазі маленькі деталі - швидкий запуск ліхтарика та камери, можливість користуватися вологим екраном, зручний корпус - воно все в повсякденні поступово складається в зручну рутину, про яку забуваєш, і згадуєш лише після втрати цієї зручності.

Щодо його загальної оцінки - можу точно заявити, що він далеко не для всіх. Дизайн своєрідний, менший акумулятор за китайських конкурентів, досить бідний комплект у глобальної версії, ПЗ має деякі проблеми і особливості, з якими не всі готові миритися, відсутність аксесуарів… Цей пристрій для тих, хто конкретно знає, нащо йому саме ця модель. Він тактильно приємний, має гарне ПЗ (так, це дуже відчутне протиріччя з буквально попереднім реченням, але це дійсно так), достатньо потужний чіп, достатньо пам’яті, також має просто прекрасну ергономіку. В цілому його дійсно можна радити, якщо є розуміння, нащо саме цей пристрій користувачу, або ж - тим, хто “любить руками”, тобто знову ж - тактильно дуже приємний пристрій. Плюс він все ще тримає заряд відчутно краще за ту ж ультру від корейців.

По виправданості ціни - як на мене, він дійсно дорогий. Максимальна адекватно його ціна на мою думку - в районі 30000грн, або десь 650-700 доларів США. І то - така ціна виправдана лише завдяки “європеїзованому” ПЗ. Але я заплатив більше, і в цілому все одно не шкодую.