Колись покоління спитають що таке війна,
Чому ми плачем дивлячись в наші вільні небеса,
А я тихо розповім яка платилася ціна,
Щоб зараз по землі були чутні наші голоса.
Я пам'ятаю холод, страх в очах людей,
Я пам'ятаю відчай й страх за всіх дітей.
Я пам'ятаю жалості і нашу першу кров,
Нам треба перемога, але не за таких умов.
Я пам'ятаю кожне фото і кожного героя,
Я пам'ятаю кожного кого убила зброя.
Я пам'ятаю розповіді і сигарети дим,
Я пам'ятаю кожного, хто загинув молодим.
Я пам'ятаю наших двадцятирічних ветеранів,
Ті десятки тисяч Київських майданів,
Я пам'ятаю як колись для когось укриття
Не тільки зберігало, а змінило все життя.
Надіюсь покоління цього не відчуватимуть,
Але кожного цивільного й солдата пам'ятатимуть.
