Я виглядала тебе крізь вікна своєї спальні.
Чекала коли у вітальні ти знов,
Дід ковдрою, на дивані,
Дивитимешся дурні телешоу.
Коли на кухні знову запахне любов'ю,
а на балконі димом твоїх цигарок.
Коли дзеркало заляпаєш ти у вбиральні.
Та у вікнах лишень стаї чайок.
Не хочу я більше печалі,
Гарячих солоних сліз
та болючих спогадів,
Вкритих вуаллю.
Не хочу я більше чути,
Як гарно ми виглядаємо
На фото, в пальто,
Стоячи разом.
Не хочу більше квітів,
Що зав'януть у баці
Для огранічних відходів,
Що стоїть біля моєї роботи.
Не хочу більше їх викидати,
А ввечері за ними лізти,
Ламати підбори
Та рвати спідницю.
Не хочу я більше збирати
Твої записки у стареньку папку,
Якій вже років зо двісті,
Вона лежить поряд з намистом.
Не хочу щоб вона там лежала,
Бо намисто робив мені ти
Із дитячого набору
Для плетіння з самоти.
Не хочу щоб ти,
Лежачи поряд, мене обіймав.
Не хочу щоб цілував
Лрямо у лоба.
Не хочу все повернути,
Але ти ще раз пришли
кур'єром півонії мені на роботу,
щоб побачили всі.
В мене є ще декілька віршиків, тому я викладу їх, а потім зникну на декілька місяців))
