Вікна (теж віршик)

Я виглядала тебе крізь вікна своєї спальні.

Чекала коли у вітальні ти знов,

Дід ковдрою, на дивані,

Дивитимешся дурні телешоу.

Коли на кухні знову запахне любов'ю,

а на балконі димом твоїх цигарок.

Коли дзеркало заляпаєш ти у вбиральні.

Та у вікнах лишень стаї чайок.

Не хочу я більше печалі,

Гарячих солоних сліз

та болючих спогадів,

Вкритих вуаллю.

Не хочу я більше чути,

Як гарно ми виглядаємо

На фото, в пальто,

Стоячи разом.

Не хочу більше квітів,

Що зав'януть у баці

Для огранічних відходів,

Що стоїть біля моєї роботи.

Не хочу більше їх викидати,

А ввечері за ними лізти,

Ламати підбори

Та рвати спідницю.

Не хочу я більше збирати

Твої записки у стареньку папку,

Якій вже років зо двісті,

Вона лежить поряд з намистом.

Не хочу щоб вона там лежала,

Бо намисто робив мені ти

Із дитячого набору

Для плетіння з самоти.

Не хочу щоб ти,

Лежачи поряд, мене обіймав.

Не хочу щоб цілував

Лрямо у лоба.

Не хочу все повернути,

Але ти ще раз пришли

кур'єром півонії мені на роботу,

щоб побачили всі.