Норвегія, яка була розташована на території Північної Європи, і яка переживала здавалось б спокійні часи, всеодно мала певні проблеми з комуністами та соціалістами та іншими лівими радикалами злочинцями. Особливо це сталось після комуністичного перевороту в Росії і приходу комуністів до влади там. Так от в 1923 році в Норвегії ліві злочинці засновують комуністичну партію Норвегії. Вона була радикальною певний час входила навіть в Комінтерн. Комуністи та ліві проводили дуже часто різні демонстарції. які закінчувались сутичками з поліцією, без жертв але градус насилля постійно зростав. Натомість праві і консерватори почали створювати власні збройні загони, щоб захищатись від комуністів та інших лівих. Розглянемо кілька основних сутичок.
Битва на Гірському шляху» в Сульхеймвікені у 1928 році Конфлікт спалахнув під час великого страйку будівельників та металургів у Бергені. Ліві радикали та комуністи організували масові пікети, щоб заблокувати доступ штрекбрехерів до заводів. Коли на місце прибула поліція, робітники побудували барикади на вузькій дорозі. Поліція спробувала прорвати оборону за допомогою кінноти. Демонстранти закидали правоохоронців камінням, залізними прутами та шматками асфальту.Поліцейські у відповідь жорстоко били протестувальників кийками. Кілька десятків людей з обох боків зазнали важких травм, але обійшлося без смертей.
Битва при Менстаді 1931 рік, одна з найбільш масташбних сутичок комуністів та інших лівих в Норвегії перед Друго світовою війною. Під час всеноровезького промислового локауту компанія Norsk Hydro найняла штрекбрехерів для розвантаження суден у Телемарку. Комуністична партія Норвегії (NKP) та радикальні профспілки мобілізували понад 2000 робітників. Натовп прорвав загородження та пішов на штурм промислової зони. Близько 120 поліцейських спробували зупинити їх за допомогою сльозогінного газу та кийків, але робітники буквально змели правоохоронців відібравши у них зброю та жорстоко побивши керівника місцевої поліції. Тодішній міністр оборони Відкун Квіслінг оголосив це спробою комуністичного перевороту і направив у регіон регулярні війська: королівську гвардію, артилерію, роту солдатів із кулеметами та 4 військові кораблі. Армія взяла заводи під охорону, але наказ стріляти у робітників так і не було віддано. Загиблих не було.
Битви на площі Янгсторget (Torvslaget в Осло, 1930-ті роки) Площа Янгсторget в Осло була традиційним місцем зборів лівих сил, оскільки там розташовувався штаб Профспілок Норвегії. Протягом 1931–1934 років на площі регулярно відбувалися сутички під час антивоєнних та першотравневих демонстрацій комуністів. Поліція Осло використовувала тактику жорсткого розгону за допомогою кінних загонів. Кіннота врізалася в натовп, а офіцери розмахували довгими дерев'яними палицями та шаблями (б'ючи людей плоскою стороною леза). Комуністи відбивалися за допомогою транспарантів та каміння. Жертв не було, але сотні лівих злочинців опинились в лікарнях та під арештом.
Вуличні війни проти фашистів Квіслінга (1933–1937 роки) У 1933 році Квіслінг створив ультраправу фашистську партію «Національна єдність» (Nasjonal Samling). Його штурмовики (Hirden) почали влаштовувати марші. Квіслінг розумів небезпеку комунізму, та аналізував як комуністи прийшли до влади в СРСР та намагались збройно прийти до влади в інших країнах Європи, саме тому він вважав всіх комуністів Норвегії та інших лівих злочинцями і терористами та маріонетками більшовиків в Москві, і в багато чому в більшості він був правий. На марші прихильників Квіслінга комуністичні та соціалістичні воєнізовані загони «Робітничого захисту» (Arbeidervern) відповіли контрдемонстраціями. Найкривавіші бійки відбувалися у містах Осло, Драммен та Ставангер, коли ліві радикали фізично штурмували зали, де Квіслінг намагався проводити свої мітинги. У хід ішли кастети, стільці, пляшки та ножі. Поліція діяла як буфер між двома радикальними таборами. Попри численні ножові поранення, лікарям завжди вдавалося рятувати поранених.
Це основні сутички Норвезьких комуністів та інших лівих проти влади Норвегії як ми бачимо обходилось без жертв, Норвегія тим відрізнялась від більшості країн Європи. Уряд також дуже не хотів робити з вбитих комуністів мучеників та сприяти підняттю рейтингів в комуністів. Тепер поговоримо про період захоплення Норвегії силами Вермахту, та правління там Квіслінга та його партії.
Норвегія в часи Другої Світової 1940-1945 рік
Варто зазначити, що в 1940 році Норвегія була окупована німцями, Квіслінг пішов на співпрацю з німцями, він і його партія очолили Норвегію, німці призначили були його міністром-президентом, та скасували монархію, бо король не хотів співпрацювати з німцями. І з 1941 року аж по 1945 року починають діяти озброєні комуністичні загони координацію, яких контролювали і направляли з Москви, ми з вами обговоримо основні сутички і бої комуністичних та інших партизанських груп проти німців та влади Квіслінга. Зараз ми згадаємо про основні сутички німців та норвежських допоміжних сил, проти комуністичних партизанських груп.
Перші страти і вбивства норвежських лівих та комуністів відбулись 10 вересня 1941 року страченими були Вігго Гагстеен провідний юрист національної конфедерації профспілок та відомий комуністичний політик, та Рольф Вікстрем лівий профспілковий політик лідер та активіст із заводу Skabo.
1942 рік став початком справжньої збройної та диверсійної війни в Норвегії. Саме з цього року комуністи та ліві радикальні сили під керівництвом Асбйорна Сунде сформували "Групу Освальда" першу боєздатну диверсійну організацію, яка розпочала активні підриви та напади. 2 лютого 1942 року відбувся підрив східного вокзалу в Осло. Це зробили комуністичні диверсанти протестуючи проти того, що Відкун Квіслінг був призначений міністром-президентом. Німці та норвезькі ультра праві тут же провели розслідування і заарештували під час облав у Осло, 20 лівих активістів, які мали стосунки з підпіллям комуністів та інших лівих груп. Кількох з них жорстоко забили до смерті під час допитів у штаб-квартирі гестапо на Вікторія Терассе.
Березень-квітень 1942 року розгром перших партизанських осередків на півночі Норвегії. У березні 1942 році німецька контррозвідка та норвезькі праві інформатори виявили перші радіопости лівих партизан у заполярному регіоні Фінмарк. Німці організували штурм таємних землянок та печер, де переховувались червоні партизани терористи. Відбулось кілька затяжних перестрілок у снігах. Внаслідок цього щонайменше 5 лівих партизан були вбиті під час боїв на півночі захищаючи радіостанції. Близька 15 осіб потрапили в полон та були розстріляні як комуністичні злочинці.
30 квітня 1942 року відбувся перший масовий розстріл у таборі Трандум, цей табір був розташований неподалік Осло став головним місцем страт комуністичних та інших лівих партизан та диверсантів. Саме тут 30 квітня 1942 року Німецький військовий трибунал засудив до смерті та офіційно розстріляв 18 норвезьких комуністів. Більшість з них були заарештовані, ще у 1941 році та всі були членами комуністичної партії. Вони були розстріляні за спроби створити бойові групи та за підбурювання до страйків.
21 серпня 1942 року відбулась ще одна знакова подія, а саме штурм конспіративної квартири в Осло. Норвезькі праві на службі у Квіслінга вистежили одну з основних конспіративних квартир "Групи Освальда" у столиці. Загони правої поліції спробували взяти приміщення штурмом, комуністичні диверсанти відкрили вогонь з пістолетів. Вони поранили поліцейських та більшість з них втекли. Один з комуністичних бойовиків дістав подання і застрелився, щоб не потрапити в полон, також поліція заарештувала двох інших комуністичних підпільників які підходили до будинку, та стратили їх згодом.
6-12 жовтня 1942 року було оголошено військовий стан у Тронхеймі. Через серію саботажів на промислових об'єктах та залізниці у центральній Норвегії, нацистський рейкомісар Йозеф Тербовен оголосив у Тронхеймі військовий стан. Німецька поліція СС та норвезькі праві радикали провели масштабні зачистки, по виявленню комуністичних та інших лівих елементів. Протягом кількох днів у Тронхеймі було розстріляно 34 особи. Серед них було 10 комуністів, а решта були ліві профспілкові діячі.
Листопад-грудень 1942 року відбулись сильні удари по керівництву компартії Норвегії. Наприкінці року гестапо за допомогою завербованих норвезьких інформаторів виявило мережу таємних квартир ЦК компартії у Осло та Бергені. У результаті облав було заарештовано близько 20 організаторів комуністичного підпілля. Двоє комуністів загинули під час спроби втечі. Інші пройшли через жорсткі допити контррозвідки.
Переходимо до протистояння в 1943 році. Саме 1943 рік став роком найбільш інтенсивного полювання німців та норвезьких правих на комуністично-лівацьких терористів. Це відбулось адже комуністичні партизани перейшли до масштабних рейкових терактів, та вбивств німецьких представників та уряду Квіслінга. У відповідь німці та норвезькі їх союзники почали застосовувати армійські підрозділи та методи тотального терору. Протягом 1943 року відбулись перші великі штурми замаскованих лісових баз та серія найкривавіших розстрілів схоплених комуністичних партизан у таборі Трандум.
У березні 1943 року відбувся розгром диверсійного осередку комуністів в Бергені. Комуністична партія Норвегії мала потужний підпільний осередок у Бергені, який займався промисловим саботажем у порту та залізниці. Німецькі сили за допомогою місцевих норвезьких інформаторів з партії Квіслінга вистежило керівників осередку. Під час спроби масового арешту на конспіративних квартирах комуністи вчинили збройний опір. Двоє комуністів було ліквідовано на місці, ще близько 15 було заарештовано того ж року більшість з них були розстріляні.
Серпень 1943 року, саме в цей час відбулась повна ліквідація бази "Борггама" у Фінмарку. Найбільш кривава сутичка на півночі Норвегії спрямована проти червоних партизан терористів. Елітні німецькі гірські єгері разом з провідниками з норвезьких правих загонів оточили печеру на засніженому плато, де базувався загін партизан-радіооператорів партизани прийняли бій де були і знищені. Загін було знищено повністю 11 партизан були вбиті безпосередньо під час перестрілки решту кількох стратили під час допиту.
У вересні 1943 року відбулись масові розстріли у таборі Трандум. Осінь 1943 року відзначилась піком офіційних страт засуджених комуністичних партизан та підпільників, яких гестапо та норвезька поліція наздогнала під час весняно-літніх облав. Лише за два дні 7 та 8 вересня 1943 року німецький військовий трибунал ухвалив та виконав смерті вироки щодо великої групи ліваків. У лісі Трандум було офіційно розстріляно 22 норвезьких комуністів та лівих заколотників. Більшість з них були членами бойових груп в Осло та центральній Норвегії, які звинувачувались у підриві потягів та зберіганні зброї.
Листопад 1943 року відбувся штурм партизанської бази в лісі Омот. Одна з перших великих операцій проти лісових воєнізованих таборів "Групи Освальда" цю групу радикальних сталіністів очолював Асбйорн Сунде, радянський агент та терорист, операція відбулась у регіоні Бускеруд. Використовуючи дані радіопеленгації, великий зведений загін німецької жандармерії та норвезьких добровольців на світанку атакував замасковану базу партизан. Спалахнув жорстокий ближній бій у лісових хащах. Більша частина партизанського загону зуміла вирватись з оточення завдяки щільному кулеметному вогню прикриття. 4 комуністи, що прикривали відхід загинули на місці, ще 8 поранених комуністів потрапили в полон їх заарештували норвезькі сили Квіслінга і після допитів розстріляли в фортеці Акерсхус. Німці захопили всю інфраструктуру табору, вибухівку та радіостанції.
Тепер варто згадати 1944 рік, який став роком наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій проти комуністичного підпілля Норвегії. Саме цього року німецьке командування та норвезькі праві, перейшли від точкових поліцейських облав до повноцінних військових експедицій із залученням сотень солдатів, мінометів та важкого озброєння. Для комуністичних партизанських терористичних груп цей рік приніс як найбільші диверсійні успіхи, так і катастрофічні втрати. Нищівних ударів зазнали штаб-квартира Компартії та новостворена ліва диверсійна група "Пелле".
13 червня 1944 року відбулась операція Альменрауш це була найбільша антипартизанська суцільна військова операція Другої світової війни в Норвегії. Її метою було повне знищення керівництва компартії Норвегії, їхнього друкарського центру та загону охорони в гірському районі Валдерс. Понад 800 німецьких солдатів СС, працівників гестапо та норвезьких правих із державної поліції оточили та заблокували весь гірський масив. Каральні загони прочісували ліси використовуючи міномети та важкі кулемети. Комуністичні партизани злочинці прийняли важкий бій, намагаючись дати шанс лідерам евакуюватись. Більше двадцяти партизан загинули безпосередньо в бою під час спроб прорвати кільце оточення. Ще 38 з них потрапили в полон серед них були дружини лідерів партії. Більшість схоплених чоловіків-партизан після катувань у гестапо були ліквідовані.
Осінню 1944 року відбувались бої у Фінмарку та ліквідація там партизанської мережі. Коли восени 1944 року радянські війська розпочали наступ у Заполяр'ї, німці розпочали тактику "спаленої землі" у північній Норвегії. Одночасно гестапо та норвезькі праві провели фінальну зачистку лівих партизан Баренцевого моря. Німецькі гірські єгері влаштували масовані облави уздовж узбережжя, вишукуючи радіопости. Партизани-комуністи відстрілювались в печерах та скелях, часто підриваючи себе гранатами. У локальних зіткненнях на Півночі восени 1944 року загинуло близько 20 партизан. Крім того німці стратили десятки цивільних, які допомагали повстанцям.
Жовтень 1944 року розгром бази біля озера Сперіллен. Ця успішна операція була спрямована проти "Групи Пелле" лівого диверсійного загону, що відколовся від групи Освальда та діяв у регіоні Осло. Норвезька поліція за допомогою допитів вибила з арештованого кур'єра точні координати лісової бази біля озера Сперіллен. Каральний загін СС здійснив прихований нічний марш і на світанку атакував дерев'яні хатини партизан. Ліві спробували відстрілюватись, але німці закидали будівлі гранатами. Загін чисельністю 14 осіб був повністю ліквідований 9 партизан згоріли або загинули від куль на місці, а 5 поранених, яких витягли з вогню, німці розстріляли після короткого допиту.
Облава на підпільну друкарню в Осло- кінець 1944 року. Це була операція гестапо та норвезьких правих з ліквідації головного інформаційного органу Компартії в столиці. Завдяки доносу правого інформатора нацисти вирахували будинок, де друкували газету "Friheten" та переховувались група бойовиків. Спецпризначенці гестапо штурмували будівлю, але зустріли запеклий вогонь з автоматів. Німці підтягнули автомобіль та фактично розстріляли стіни будинку. Усі 6 комуністичних бойовиків загинули, двоє з них застрелились самі.
Наступне про що варто згадати це масовий арешт групи "Пелле" в Осло у листопаді-грудні 1944 року. У листопаді група "Пелле" здійснила свою наймасштабнішу акцію- підрив німецьких військових кораблів в Осло. У відповідь керівництво СС кинули на пошуки винних всі сили. Норвезька поліція вистежила та заарештувала понад 60 членів та помічників групи "Пелле" зробити це вдалось в ході вуличних облав та засідок на квартирах. Під час затримки виникали локальні перестрілки, де кілька комуністичних партизан отримали смертельні поранення. Більшість схоплених лідерів групи засудили до смерті, їхні страти перенесли на початок 1945 року.
Саме 1945 рік став фінальним та надзвичайно драматичним протистояння. У перші місяці року, відчуваючи вже поразку німецьке командування та норвезькі праві діяли з особливою жорстокістю. Попри те, що війна завершилась в травні 1945 року у січні-квітні німці встигли провести останні успішні облави, ліквідувати кілька осередків партизан та виконати серію кривавих смертних вироків щодо комуністичних партизан. У січні-лютому 1945 року Відбулось фінальне полювання на залишки групи "Пелле". Після масштабних арештів наприкінці 1944 року, норвезькі праві та гестапо продовжували зачищати Осло та його околиці від уцілілих бійців цієї лівої диверсійної групи. Поліція влаштувала пастки на конспіративних квартирах. Під час спроб затримання ліві партизани розуміючи, що на них чекають жорсткі допити вирішили відстрілюватись до кінця. У січні в ході таких вуличних та квартирних перестрілок в Осло загинуло щонайменше 3 бойовика, ще 10 було заарештовано. 9-10 лютого 1945 року відбувся масовий розстріл лідерів групи "Пелле" у фортеці Акерсхус. Німецький військовий трибунал ухвалив рішення про негайне виконання смертних вироків для керівного ядра групи "Пелле", щоб повністю паралізувати залишки організації. Протягом двох днів у лютому у внутрішньому дворі фортеці Акерсхус німці офіційно розстріляли 11 провідних лівих диверсантів та комуністичних партизан. Ця акція стала одним з найвищих ударів по лівому крилу опору безпосередньо перед поразкою Німеччини. У березні 1945 року відбувся розгром залишків комуністичного підпілля в Тренделазі. Регіон навколо Тронхейма завжди був осередком лівих настроїв. На початку 1945 року гестапо за допомогою місцевих норвезьких правих провело фінальну операцію з ліквідації залізничних диверсантів Компартії. Загін СС та норвезька поліція оточили ферму де переховувались троє комуністичних партизан- підпільників. Ліві прийняли бій за барикадувавшись в хліві. Німці розстріляли будівлю запалювальними кулями, у результаті чого вона згоріла. Двоє комуністичних бойовиків загинули одразу, одного пораненого схопили та після допиту ліквідували. Тепер перейдемо до квітня 1945 року Навіть коли бої вже йшли в Берліні, який мужньо захищали німецькі війська, то війська Німеччини в Норвегії не припиняли терор проти комуністів. Рейкомісар Йозеф Тербовен продовжував страти невиправних більшовиків та терористів. У першій половині квітня 1945 року у лісі Трандум було таємно розстріляно останню групу з кількох лівих підпільників та комуністів, які перебували в тюрмах з осені 1944 року. Їх тіла скинули в масові могили, які згодом були ексгумовані.
Зараз ми ще поговоримо про основних партизан комуністів та інших лівих, які були ліквідовані норвезькими правими і німцями. Варто зазначити Квіслінг взяв на себе роботу ту яку в складні часи навряд чи хтось міг взяти, винищення комуністичних бойовиків партизан та інших лівих, та членів Компартії було необхідним кроком, для того щоб по максимум послабити комуністичні бойові загони, та комуністичний вплив в Норвегії після Другої світової війни. Також варто згадати, що комуністичні загони та іншлі ліві загони підпорядковувались СРСР, більше того диверсійні терористичні комуністичні загони СРСР створював в Норвегії, з місцевих комуністів, ще до Другої світової. Квіслінг та німецькі сили завдали колосального удару по норвезьки комуністам та лівакам. Комуністи так і не змогли відновити свої позиції в Норвегії після друго світової війни. Зараз список ліквідованих важливих комуністичних бойовиків Норвегії в часи 1941-1945 роки.
Генрі Вільгельм Крістіансен колишній голова Комуністичної партії Норвегії, редактор партійної преси, заарештований у 1941 році, замучений та знищений в концтаборі Ноєнгамме у 1942 році.
Отто Юінг член ЦК Комуністичної партії Норвегії заарештований та страчений німцями.
Ганс Фогт відомий комуністичний активіст, організатор підпільних друкарень, страчений у таборі Трандум.
Арвід Гансен член керівництва Комуністичної партії Норвегії, журналіст і пропагандист, заарештований гестапо та страчений.
Зараз будуть списки бойовиків "Групи Пелле" ліквідований в лютому та березні 1945 року.
Рагнар Соллі засновник та лідер " Групи Пелле" керівник підриву кораблів у порту Осло.
Ганс Андерсен ключовий диверсант групи.
Коре Ларсен бойовк комуніст.
Улаф Брекке комуністичний партизанин підривник.
Франс Оскар Ерікесен учасник диверсійної групи по підриву кораблів.
Арвід Гансен тезка лідера Комуністичної Партії, молодий комуністичний бойовик.
Віллі Йогансен підривник комуніст.
Кнут Віндігстад учасник нальотів та диверсій.
Зараз скажемо кілька слів про ліквідований відомих комуністичних бойовиків з "Групи Освальда" яка була найбільш прорадянською і просталінською а її учасники терористи були агентами СРСР ще до Другої світової.
Рур Ельдестор командир одного з бойових загонів Асбйорна Сунде, загинув у перестрілці з німецькою жандармерією.
Ганс Петтерсен партизан-кулементник, був ліквідований прикриваючи групу комуністів під час лісового штурму табору Омот в 1943 року.
Гуннар Якобсен диверсант заарештований норвезькою правою поліцією і страчений під час допиту в Осло.
Пер Вігго Нільсен комуніст терорист, розстріляний у лісі Трандум у 1943 році після невдалої спроби підриву залізниці.
Генрі Галдорсен комуніст бойовик, схоплений під час облави у 1944 році та страчений за вироком німецького суду.
Також варто згадати ліквідованих червоний партизан Фінмарку.
Антон Гівер Стурвік керівник групи партизан радіооператорів на Баренцовому морі загинув у бою на базі Борггама у 1943 році.
Ейнар Сурнадал партизан, комуністичний активіст, підірвав себе грантою в оточенні німцями печері, щоб не здатись в полон.
Модест Рісте радянсько-норвезький партизан, схоплений гестапо у 1943 році, після зради інформатора, розстріляний у Кіркенесі.
Арне Матісен рибалка-коумніст, зв'язковий партизанського загону, розстріляний німцями за допомогу комуністичним загонам.
Освальд Крістіансен партизан охорони штабу Комуністичної партії Норвегії, загинув в прямому зіткненні з військами СС 13 червня 1944 року в горах Валдерс.
Лейф Крукстад боєць лівого підпілля, убитий під час спроби прориву німецького кільця оточення.
Загалом німецькі війська та норвезькі праві сили за весь час активного протистояння комуністичним диверсійним терористичним партизанам, ліквідували 650 комуністів та інших лівих злочинців.
Безпосередньо в перестрілках та боях було ліквдовано 100 комуністичних бойовиків. Ще 150 були страчені в основному розстріляні. Ну і 400 осіб серед яких комуністи та інші ліві радикали, були знищені в конц таборах та в'язницях.
Ці втрати суттєво підірвали можливості норвезьких комуністів та інших лівих діяти після війни.
Після Другої світової війни, та початку Холодної війни, уряд Норвегії звільнив комуністів, з всіх важливих займаних посад, відсторонив їх від будь яких важливих процесів в країні, та встановив пильне стеження, комуністи та інші ліві радикали розглядались як прямі зрадники. Хоча уряд Норвегії не страчував комуністів він надійно їх ізолював та тримав постійно під наглядом. Також під час Холодоної війни та після неї, виникали часті сутички між силовими структурами Норвегії і правими і консерваторами проти комуністів та інших лівих, хоч до вбиств не доходило сутички були серйозні. Наприклад в 1950 році коли Норвегія буквально рік тому стала членом НАТО до неї завітали американські військові чиновники ліві радикали організували масову демонстрацію та спробували силою прорватись, реакція поліції була жорстка поліція застосували кийки для відгону радикалів.
Також варто згадати про Асбйорна Сунде, який після Другої світової війни почав шпигувати на користь СРСР. Асбйорна Сунде заарештували 29 січня 1954 року. Його справа стала одним із найгучніших шпигунських скандалів у Норвегії часів Холодної війни. Після завершення Другої світової війни Сунде підтримував тісні зв'язки з радянським посольством в Осло. З 1949 року Норвезька служба поліцейського нагляду (POT) розпочала за ним інтенсивне таємне стеження, яке тривало майже п'ять років. Слідчі з'ясували, що Сунде не просто симпатизував СРСР, а таємно створював у Норвегії так звані комуністичні «групи стримування» (stay-behind). Його метою була підготовка нової диверсійної мережі на випадок війни між США та СРСР, оскільки він вважав, що в такому конфлікті Норвегію окупують американські війська. На початку 1954 року Генеральний прокурор та Міністр юстиції Норвегії дали офіційний дозвіл на затримання. Разом із ним затримали його спільника — сержанта норвезької армії Ерлінга Нордбю. Під час обшуків та слідства поліція виявила серйозні докази шпигунської діяльності:
Мобілізаційні списки: Жінка на ім'я Осе Еугені Андресен, яка працювала в офісі Генерального інспектора Хеймверну (Норвезької національної гвардії), передала Сунде 15 пакетів із таємними документами. Це були секретні списки бойової готовності та плани оборони Осло. Сунде визнав, що отримав їх, але стверджував, що спалив. Грошовий доказ: Молодий на той час поліцейський Ернульф Тофте (який згодом став легендарним мисливцем за шпигунами) знайшов велику суму готівки, зашиту в диван Сунде. Слідство довело, що це були гроші від радянської розвідки. Підробка документів: Сунде звинуватили у фальсифікації паспортів та викраденні чистих церковних книг (які в Норвегії виконували роль актів цивільного стану) для створення фальшивих осіб радянським агентам (легалам). Це пізніше підтвердилося в розсекреченому «Архіві Мітрохіна». Тому відбувся судовий процес на вирок над Сунде. Судові засідання проходили в Апеляційному суді Ейдсіватінга в Осло. Процес супроводжувався величезною увагою преси та суспільства. Сунде заперечував провину в державній зраді. Дата вироку відбулась 3 липня 1954 року Сунде визнали винним у державній зраді, шпигунстів на користь Радянського союзу та підробці документів. Спроба оскаржити рішення у Верховному суді Норвегії була відхилена, і вирок залишили в силі. Сунде відбував покарання у в'язниці, але за чинним норвезьким законодавством був достроково звільнений 1959 році відсидівши рівно дві третини свого терміну (5 років). До самої своєї смерті у 1985 році він жив усамітнено в Осло і практично не спілкувався з пресою. Довгий час історики сперечалися щодо суворості вироку. Комуністи стверджували, що справа була «політичним судилищем» на тлі антирадянської істерії. Проте сучасні дослідження архівів КДБ повністю підтвердили: Асбйорн Сунде дійсно був активним і глибоко законспированим агентом Москви та комуністичним злочинцем.
Також протягом 1968-1973 років комуністи та інші ліві робили часті протести проти того, що армія США знищувала комуністичне зло в Вєтнамі. Найбільш запекла сутичка відбулась в 1968 році, ліваки протестуючи проти війни у В'єтнамі почали кидати каміння, та пляшки в посольство США. Коли поліція пішла на штурм ліваків вони чинили опір запекливий підручними засобами, було десятки травмованих з обох сторін.
У 1970 році комуністи та інші ліві радикали мали запеклу сутичку з поліцією, вони хотіли заблокувати міжнародну конференцію Світового банку в Осло.
Також варто згадати, як ультра праві хотіли знищити комуністичну книгарню пропагади в Тромсе. Саме в цьому місті в 1977 році ультраправі радикали підклали бомбу до книгарні Oktober у місті Тромсе. Цей магазин належав радикальній маоїстській партії. Внаслідок вибуху будівлю було фактично знищено. На місці загинула комуністка 23-річна Керсті Гровен.
Важливі події та жосткі сутички відбулись в 1989-1990 роках. В ці роки відбувся був візит Маргарет Тетчер та німецьких делегацій ліві радикали та комуністи вирішили зірвати ці візити, армі довелось використовувати спец засоби та сльозогінний газ, щоб зупинити лівих злочинців.
Сутички у Брумунддалі 1991 рік, близько 1000 лівацьких активістів мали жорсткі сутички з поліцією та ультра правими. У квітні та вересні 1991 року Арне Мюрдаль проводив антиміграційні мітинги. У цей час комуністи та радикальні ліваки атакували правих. Поліція, щоб зупинити лівих злочинців була змушена була викликати підкріплення з інших регіонів, поліція застосувала масовий силовий розгін, заарештувала близько 100 комуністичних радикалів.
Також популярними були вуличні бої в Осло в 1995-1999 роки між ультраправими та ліваками, часто ліві атакували першими праві марші на, що праві жорстко відповідали. Все закінчувалось без жертв бо завжди вчасно прибували поліція.
