Уже майже два тижні Україна живе із тимчасовим генпрокурором. Удруге за період повномасштабного вторгнення. 17 вересня Президент призначив виконувачем обов’язків генерального прокурора Антона Ковальського, який до цього очолював Хмельницьку обласну прокуратуру. Розповідаємо, що він встиг ухвалити за перші десять днів, що відомо про його кар’єру, статки й оточення.
Що означає приставка «в. о.»?
Повноцінного генерального прокурора призначає президент за згодою Верховної Ради — на шість років, і та сама людина не може обіймати посаду два строки поспіль. Якщо генпрокурора немає, закон «Про прокуратуру» передає його повноваження першому заступникові, а за його відсутності — одному із заступників. Так було восени 2024 року: після відставки Костіна обов’язки понад шість місяців виконував його перший заступник Олексій Хоменко. Ковальський заступником генпрокурора не був, тож отримав посаду інакше: указ Президента № 946/2026 посилається на закон про воєнний стан, що дозволяє президентові своїм рішенням покласти на період воєнного стану обов’язки такого посадовця на іншу людину.
Робочі повноваження в. о. — ті самі: Кримінальний процесуальний кодекс прямо називає «особу, що виконує обов'язки Генерального прокурора» поряд із самим генпрокурором, наприклад, коли йдеться про внесення до ЄРДР відомостей щодо народних депутатів чи погодження клопотань про їхнє затримання й обшуки. Різниця лише у тому, що власного шестирічного строку в. о. не має; обов’язки на нього можуть покласти лише на період воєнного стану.
Перші два тижні: що встиг ухвалити
Одним із першочергових кроків Ковальського стало обмеження призначень на посади без конкурсу. Можливість таких призначень Верховна Рада запровадила сумнозвісним законом № 4555, який зазіхав на незалежність антикорупційних інституцій. На відміну від положень про НАБУ і САП, ці норми весь цей час залишалися чинними. Саме завдяки цим положенням свою останню посаду отримав підозрюваний у справі «Карфаген» Сергій Кропива.
Вже 18 вересня Ковальський доручив керівникам прокуратур надалі утриматися від призначень за перехідними положеннями закону «Про прокуратуру» (тобто без конкурсу) й провести аудит таких призначень за останній рік. 21 вересня він остаточно звільнив з органів прокуратури свого попередника Руслана Кравченка — на підставі його власної заяви.
Ковальський також пообіцяв завершити службові й кадрові процедури щодо прокурорів, пов'язаних зі справою «Карфаген», і взаємодіяти з НАБУ та САП «професійно і в межах закону». Департамент міжнародного співробітництва реорганізували, а посаду заступника його керівника, яку обіймав Сергій Кропива, ліквідували; сам Ковальський попросив Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів пришвидшити розгляд скарги на Кропиву й вирішити питання про його відсторонення.
26 вересня Ковальський повідомив про старт інформаційної кампанії щодо доступу до публічної інформації. Цю кампанію передбачають Стратегія розвитку прокуратури на 2025–2028 роки та заходи з реформування органів правопорядку.
29 вересня в. о. геннпррокуророа відвідав засідання Координаційної ради з реформування органів правопорядку та запевнив, що Офіс Генпрокурора й надалі активно залучатиметься до реформи.
Who is Mr. Kowalski?
Антону Ковальському 42 роки, він народився у Вінниці. Його кар'єра тісно пов'язана з регіональними відомствами. З листопада 2021 року він очолював Чернівецьку обласну прокуратуру. У липні 2025 року його перевели керувати Хмельницькою обласною прокуратурою. Це призначення відбулося після гучного скандалу через масове оформлення інвалідності майже півсотнею хмельницьких прокурорів.
«Президент обрав людину, яка вже один раз фактично була призначена на посаду для очистки так званих авгієвих стаєнь», — зазначив в інтерв'ю «Радіо Свобода» народний депутат від «Слуги народу» Олег Дунда.
Загалом про кар'єрний шлях Ковальського досі було відверто мало публічних відомостей. Співрозмовники «Дзеркала тижня» наводять про нього таку характеристику:
«Ніде особливо не заплямований, але й нічим особливо не відзначився».
Ковальський не був активним у медіаполі. Керуючи Хмельницькою прокуратурою, він рідко писав і у власному фейсбуці: за понад рік — 11 дописів, і всі вони — перепости офіційних повідомлень прокуратури з коротким коментарем, тоді як за майже чотири роки в Чернівцях — 68.
За даними моніторингу медіа (329 матеріалів у Telegram і Google), у Чернівцях Ковальський здебільшого звітував про порядок денний прикордонної області: воєнні злочини й колабораціонізм (25 матеріалів), ухилення від мобілізації та незаконний перетин кордону (16), корупцію й контрабанду (по 12). На Хмельниччині на перший план вийшли злочини проти дітей (32), смертельні ДТП (22) і корупція (18). Примітно, що він особисто підтримував обвинувачення у резонансних справах, зокрема про загибель неповнолітнього велосипедиста в Понінці. Окремо він періодично комунікував прогрес дисциплінарних заходів щодо «прокурорів з інвалідністю».
Одразу після призначення виконувачем обов'язків у медіа з'явилися сотні нових матеріалів про статки та зв'язки посадовця. Ми зібрали головні тези та спробували відділити факти від інтерпретацій.
1. ФОП дружини. У березні 2023 року дружина прокурора Оксана Ковальська зареєструвалася як фізична особа — підприємець. У декларації за 2025 рік орендовані нею приміщення позначено як «приміщення для роздрібної торгівлі спортивним харчуванням»: це два невеликі приміщення площею 19 м² та 9 м².
За неповний перший рік роботи її задекларований дохід становив 5,24 млн грн. У 2025 році вона задекларувала ще 3,55 млн грн. У медіа ці цифри подали як сумнівні «надприбутки на самому старті бізнесу».
Проте тут є суттєва деталь, яку нечасто згадують, аналізуючи декларації. Згідно з правилами Національного агентства з питань запобігання корупції, суб'єкт декларування зобов'язаний вказувати загальну суму валового доходу ФОП, тобто весь виторг.
Сам Ковальський у коментарі «Суспільному» пояснює ці суми так само: зазначені 5,2 мільйона гривень за 2023 рік та 3,55 мільйона за 2025 рік — це загальний дохід від підприємницької діяльності, а не чистий прибуток.
За його словами, з цих коштів оплачують закупівлю товарів, оренду приміщень і податки, а сам він участі в бізнесі дружини не бере.
Ми перевірили, наскільки реалістичний такий обіг для двох офлайн-точок. Для розрахунку ми взяли умовний чек у 800–1000 грн — це наша оцінка, свідомо нижча за середній чек українських інтернет-магазинів, який, за даними WayForPay, у 2025 році становив 1150–1250 грн. В офлайні чек, скоріше за все, буде навіть нижчим. Трафік рахували як у невеликого нішевого магазину: умовно 10–20 покупців на день. Навіть за таких консервативних оцінок дві точки продажу цілком здатні генерувати понад 5 мільйонів гривень виторгу на рік.
Єдине питання, яке справді залишається відкритим у цій історії, — це походження стартового капіталу. У 2022 році, перед відкриттям ФОП, власний дохід дружини становив лише 2 500 грн страхової виплати. Роздрібна торгівля потребує товарного запасу й обладнання ще до першого виторгу, і звідки взялися ці кошти, декларації не показують. У коментарі Суспільному Ковальський пояснив походження грошей на задекларований автомобіль Nissan Qashqai — заощадження, які сім'я сформувала завдяки роботі дружини в міжнародній компанії, — але про стартовий капітал не сказав нічого.
2. Зв'язки з Росією. Окремою темою публікацій стало походження дружини прокурора. За даними реєстрів, Оксана Ковальська справді народилася 1982 року в Алтайському краї.
Проте на момент її народження це була територія єдиної держави — СРСР. Наразі Оксана Ковальська — громадянка України.
3. Майно родичів. З 2019 року Ковальський не має власної нерухомості — саме тоді він продав свою єдину квартиру у Вінниці площею 45,8 м² за 877 500 гривень. Відтоді сім’я користується тільки чужим майном, яке часто належить родичам із непорівнянними офіційними доходами. Єдиний власний цінний актив родини — це автомобіль Nissan Qashqai 2019 року випуску вартістю 704 360 гривень, який належить дружині.
Зокрема, з 2018 року Ковальські жили у вінницькій квартирі площею 79 м², вартість якої становить 2,16 млн грн. Офіційною власницею цього житла є мати посадовця Марія Ковальська, хоча, за даними Центру протидії корупції, квартирою весь час користувалася сім’я прокурора. Її легальні доходи викликають питання: жінка працювала в психоневрологічній лікарні і у 2019–2021 роках заробляла лише від 51 до 122,5 тисячі гривень на рік.
Сам Ковальський цю версію заперечує. За його словами, мати уклала договір із ЖБК «Житлобуд» 14 жовтня 2016 року, квартира коштувала 458 200 гривень, і внески вона сплачувала майже два роки.
«Джерелом коштів були спільні сімейні заощадження моїх батьків, сформовані протягом багатьох років, зокрема завдяки трудовій діяльності обох за кордоном. Мати постійно проживає у цій квартирі. Жодного стосунку до зазначеного придбання квартири не мав. Я не використовую її як місце свого проживання та перебуваю там виключно тоді, коли приїжджаю відвідати батьків», — сказав він Суспільному.
Схожа ситуація і з транспортом: з 2011 до 2022 року, згідно з деклараціями, прокурор їздив на автомобілі Volkswagen Polo, який офіційно належав його брату Геннадію Ковальському.
Щодо автомобіля брата Антон Ковальський також пояснив «Суспільному»: «Я дійсно користувався автомобілем Volkswagen Polo, про що зазначав у своїй декларації. Автомобіль належав моєму брату. Ніяких власних транспортних засобів на нього я не оформлював». І додав, що жодних своїх активів на родичів чи інших людей не переписував.
4. Орендодавець із СБУ? Ми також виявили один факт щодо майна Ковальського, який не підсвічували медіа. Після переведення на Буковину він вирішував житлове питання через оренду та отримання службового житла. З 27 січня 2025 року декларант користується квартирою на 53,8 м², що належить Чернівецькій міській раді. А з 4 вересня 2023 року певний час Ковальський орендував просторішу квартиру площею 92 м² у Чернівцях.
Орендодавець цієї квартири — Житар Олександр Петрович — згідно з деклараціями, колишній слідчий Управління СБУ в Чернівецькій області. Його батьком, ймовірно, був Петро Іванович Житар — згідно з інформацією у Wikipedia — генерал-майор СБУ та краєзнавець. Згідно з повідомленням Волинської регіональної федерації рукопашного бою «РУБІЖ», Петро Житар пішов з життя у 2019 році. У телефонних книгах інших абонентів номер Олександра Житаря підписано, зокрема: «Слидчий Св Черновци» та «Сын Генирала».
Після звільнення зі спецслужби у 2016 році Житар-молодший намагався потрапити до органів прокуратури. У 2020 році він був кандидатом на посади в Офісі Генпрокурора та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Згодом він перейшов на роботу до державного сектору оборони. У декларації кандидата на посаду за 2025 рік він вказав 2 087 984 гривні заробітної плати від державної компанії «Укрспецекспорт».
Водночас у жодній із 11 поданих декларацій Олександр Житар не вказав доходу від надання майна в оренду.
5. Скандальні підлеглі. Значна частина критики на адресу Ковальського стосується не його самого, а підлеглих у Хмельницькій обласній прокуратурі.
Антон Вендель. У липні 2026 року медіа повідомили, що цей прокурор надсилав секретарям і помічницям Хмельницького міськрайонного суду повідомлення та відео інтимного характеру і вів акаунт на OnlyFans; частину відео, за даними журналістів, могли записати у службовому кабінеті. За інформацією OBOZ.UA, 3 липня Ковальський перевів Венделя до Летичівської окружної прокуратури, а 9 липня його звільнили.
Максим Кутерга. Колишній в. о. директора БЕБ, а з вересня 2025 року — заступник Ковальського в Хмельницькій обласній прокуратурі. Як з’ясувало hromadske, його дружина у 2024 році купила ділянку в котеджному містечку під Києвом за 239 353 гривні (хоча збудований там котедж коштує понад 300 тисяч доларів), а також Porsche Cayenne 2019 року. Прокуратура відповіла, що землю придбали за кошти від підприємницької діяльності дружини.
6. «Прокурори з інвалідністю». Скандал із масовим оформленням інвалідності Ковальський успадкував: «розгрібати» ситуацію, за даними Суспільного, йому не довелося — це зробив попередник Юрій Висоцький. Утім, частина прокурорів повертає собі статус через суд: інвалідність скасували 33 прокурорам, але вже 18 «відсудили» свій статус. Лише в п’яти випадках суд підтвердив законність скасування.
7. «Людина Мустеци» і зв'язок із Павлюком. Найгучнішим і найскладнішим для перевірки твердженням у медіа став нібито зв’язок Антона Ковальського з чернівецьким бізнесменом Іллею Павлюком. За інформацією журналістів, цей зв’язок веде через колишнього заступника генерального прокурора Ігоря Мустецу. Видання «Дзеркало тижня» називало Ковальського «ручним варіантом» на посаду генпрокурора, а його співрозмовники — «вихованцем» Мустеци, який нібито вів його кар’єрними сходами.
Ми шукали підтвердження цих тез через відкриті бази даних. У реєстрах та деклараціях НАЗК Ковальський і Мустеца не перетинаються. Звісно, це не доводить відсутності неформальних контактів, але за документами цей зв’язок наразі не простежується.
У ЗМІ Іллю Павлюка називають «королем контрабанди» та стверджують, що у Верховній Раді цей бізнесмен має «свою» депутатську групу. Свого часу президент Володимир Зеленський визнавав, що знає Павлюка ще з часів «Кварталу», хоча й заперечував дружбу з ним.
За словами видання «Главком», Мустеца і Павлюк — товариші. Крім того, журналісти УП писали з посиланням на «Дзеркало тижня», що люди Павлюка намагалися провести Мустецу на посаду заступника генпрокурора ще за часів Руслана Рябошапки, але той відмовився від «спеціаліста з контрабанди». Проте офіційні представники влади вплив бізнесмена категорично заперечують. Народний депутат від фракції «Слуга народу» Олег Дунда в ефірі «Радіо Свобода» заявив, що на сьогодні в органах виконавчої влади та правоохоронній системі взагалі немає жодних представників Іллі Павлюка. Сам Ковальський у коментарі «Суспільному» сказав: «Особисто з Іллею Павлюком я не знайомий, жодного разу з ним не зустрічався та не спілкувався. Ніякого стосунку до його діяльності не маю».
Вірити чи ні цим заявам — питання відкрите.
У будь-якому разі стежимо, розбираємося, інформуємо. Влада має пам’ятати: люди все бачать.
