Сумнівно, що це пасивна оборона.
«Ми маємо всі розуміти дуже чітко - максимально чітко, що російські сили на наших південних та східних землях вкладаються усім чим можуть в те, щоб зупинити наших воїнів. І кожна тисяча метрів просування вперед, кожен успіх кожної нашої бойової бригади заслуговує на вдячність.” - Президент Зеленський. 14 липня 2023.
Поки російські окупаційні сили в Україні сконцентровані протягом останніх місяців на обороні, це не означає, що вони залишались тільки в захисті на всіх рівнях, на всіх ділянках української землі. Генерал Гєрасімов, який, як ми припускаємо, зберігає загальне командування у війні з Україною, реалізує оборонну стратегію. Разом з цим, він проводить наступальні операції на тактичному та оперативному рівнях.
Початкові стратегічні варіанти Гєрасімова.
Стратегічні можливості Гєрасімова були досить вузькими, так як путін бачив переваги у затягуванні війни. Таким чином, утримання захопленої території від атак ЗСУ мало бути центральним елементом будь-якої стратегії Гєрасімова. Перед тим, як досліджувати оборонну стратегію Гєрасімова, давайте перерахуємо варіанти, які були відкриті для нього з моменту українського контрнаступу у 2023 році (згідно зі статтею автора, написаною у червні 2023 року).
Наступні три варіанти були описані до початку активних наступальних операцій ЗСУ з поглядом на можливі тактичні дії російської армії під командуванням Гєрасімова.
Варіант перший: Вгризання в землю. Перший варіант Гєрасімова був «міцно утримувати позиції, спостерігаючи за розгортанням контрнаступу України». Тим самим, Гєрасімов, ймовірно, хотів вичікувати якнайдовше, щоб побачити на якій ділянці ЗСУ сконцентрують свої наступальні дії. Гєрасімов, певно пам'ятаючи про наступальні операції на Херсонщині та Харківщині минулого року, мав пильно стежити за українськими відволікаючими операціями та іншими діями, що можуть виявитись оманою. Зрозуміло, що його основною задачею було б зберегти всю окуповану частину України, поглинути український наступ, демонструючи мінімальний успіх ЗСУ. В процесі цього Гєрасімов мав сподіватися на збереження достатнього ресурсу для нанесення дзеркальної наступальної операції цього року, після досягнення Україною піку можливостей.
Варіант другий: Вгризання в землю (плюс). Наступною можливістю Гєрасімова було б додавання до першого варіанту нанесення точкових атак по слабких місцях ЗСУ. Цей варіант є ускладненим, так як для подібних ударів йому б довелось зібрати штурмові та допоміжні сили з вже ослабленого ресурсу. Втім, ці плани могли б бути швидко поміченими українською розвідкою та нівельовані. І хоча цей варіант все ще має право на існування, росіяни не продемонстрували хисту з захопленням більших ділянок фронту з їх наступальними операціями цього року.
Варіант третій: Переорієнтація оборони. Мабуть найважчим з політичної точки зору - проте ефективним з військової - було б перекидання російської оборони до Криму та Донбасу. Це б означало, що росіяни готові здати (проте не всі) території, які вони незаконно зайняли з лютого 2022 року. Це б дозволило сконцентрувати їхню оборону навколо трьох регіонів - Луганщини, Донеччини та Криму. Таке значне скорочення лінії фронту дало б змогу створити істотні мобільні резерви для росіян. Втім, це б позбавило Крим «сухопутного коридору», що політично є неможливим для путіна. Це все ще може бути реальним планом «відходу» для росіян, якщо справи в них підуть кепсько, проте це навряд чи буде сприйнято як прийнятний варіант у існуючому політичному середовищі.
Відповідь Гєрасімова: Обрано другий варіант
На сьогодні стало очевидно, що Гєрасімов обрав саме другий варіант. Його головні зусилля вбачаються в утриманні території півдня України, від Донеччини по всій лінії фронту до Херсону. Ця частина України є життєво необхідною для українського економічного майбутнього, а російська окупація цих територій унеможливлює доступ до важливих корисних копалин та сільськогосподарських угідь. Цей буфер також виконує важливу роль з утримання України від нанесення далекобійних ударів по Криму та зайняття позицій, з яких може розпочатися наступальна операція з деокупації Криму.
У Гєрасімова також є декілька додаткових задач.
Перша - це нанесення серій ударів дронами та ракетами по українським цивільним об'єктам. Всі ми бачили атаки по Одесі. Іншою додатковою задачею є оборона Бахмута. ЗСУ на сході вже зайняли значні території навколо Бахмута, що надає їм все більш сприятливе тактичне положення. Ціллю цього маневру є не деокупація Бахмута, а знищення більш елітних російських сил, які були залучені до оборони після відходу «Вагнера» в червні.
Все ще займаючи загальну оборонну стратегію, Гєрасімов здійснив серію атак (називати це наступом було б перебільшенням) на північно-східному фланзі. Тим не менш, це показує що російські війська зберігають наступальним потенціал, а Гєрасімов не планує дотримуватись лише пасивно-оборонних дій з утримання вже окупованих територій.
Гєрасімов також здійснив атаки на Донецькому напрямку. Як повідомляє Генеральний Штаб України, за останній місяць російські штурми були відбиті поблизу Авдіївки, Невельського, Красногорівки, Мар’їнки та Новомихайлівки. Атаки на Луганському та Донецькому напрямках не є масштабними наступальними діями та з сумнівним успіхом зможуть призвести до захоплення нових територій. Водночас, це стримує українців в обороні на цих ділянках, що може призвести до залучення резервних сил, які зберігаються для прориву на півдні. В цілому, Гєрасімов намагатиметься щосили досягти хоча б незначного успіху, задля збереженні підтримки путіна.
Оцінка Гєрасімова: перші сім тижнів українського контрнаступу.
Хоча ми ще не побачили повної бойової потужності України, для Гєрасімова вже пройшло більше семи тижнів (на момент написання статті), щоб спостерігати та вивчити хід проведення наступальних операцій ЗСУ на півдні та сході України. Хоча реалізація задумів Гєрасімова не була вражаючою, навіть він мав змогу дечому навчитися з досвіду минулих семи тижнів та застосувати це для адаптації своєї тактики та позицій на наступні місяці.
Таким чином, які спостереження Гєрасимов міг зробити з перших тижнів українських наступальних операцій? Звичайно, треба враховувати і фактор боротьби із заколотом Прігожина, зміцненням власного положення та проведенням малих чисток лояльних до «Вагнера» генералів.
По-перше, Гєрасимов зрозумів, що зусилля з розвитку розгалужених оборонних позицій на півдні України окупаються. Маючи розгалужену систему оборонних рубежів, Гєрасімов, ймовірно, відчуває, що це дало йому невеликий відпочинок, щоб зберегти свою бойову міць на півдні, одночасно поглинаючи українські атаки та послаблюючи українську бойову міць у середньостроковій перспективі.
ЗСУ мають успіх на півдні, але, як підкреслює президент Зеленський, це відбувається повільніше, ніж хотілося б. Були проблеми з загальновійськовими операціями вище ротного рівня, а якість українських бригад була нерівномірною. Спостереження Франца-Штефана Ґаді та Майкла Кофмана після їхнього нещодавнього візиту в Україну варті того, щоб прочитати та поміркувати над ними.
Тим не менш, повільний прогрес України дає росіянам час для того, щоб відволікти ЗСУ. Випробування з якими стикаються українці на півдні також дозволяють росії проводити глобальну кампанію дезінформації з повідомленнями про «невдалий контрнаступ України» та про те, «як безглуздо підтримувати Україну». Цей стратегічний меседж було підкріплений власне путіним на його засіданні Ради безпеки 21 липня, коли він сказав:
Сьогодні зрозуміло, що західні куратори київського режиму, безперечно, розчаровані результатами контрнаступу, про який нинішня українська влада заявила в попередні місяці. Результатів немає, принаймні поки. Не допомагають колосальні ресурси, які були закачані в київський режим, постачання західної зброї, як-от танків, артилерії, бронетехніки та ракет, а також розміщення тисяч іноземних найманців та інструкторів, які найактивніше використовувалися у спробах прорвати фронт нашої армії, не допомагають.
По-друге, Гєрасімов буде дуже уважно стежити за співвідношенням сил на півдні. Хоча російські війська на цьому напрямку відносно свіжі, вони несуть значні втрати внаслідок дій ЗСУ.
Одним із напрямів уваги українців є деградація російського розвідувально-ударного комплексу, зокрема артилерії. На початку війни росіяни мали значну перевагу в кількості артилерійських систем, а також у кількості артилерійських боєприпасів. Однак ця перевага була значно зменшена через постачання західних буксируваних, самохідних і реактивних артилерійських систем, а також постачання західних високоточних боєприпасів і вдосконалених звичайних боєприпасів подвійного призначення (DPICM). Найближчими тижнями Гєрасімов спостерігатиме за цією битвою артилерійських систем і сподіватиметься що не настане переломний момент, коли Україна отримає загальну перевагу в цьому важливому бойовому потенціалі.
По-третє, Гєрасімов буде шукати шляхи загострення та посилення складнощів, з якими стикається українська армія, повільно пробиваючи собі шлях через російську систему оборонних рубежів на півдні. Якщо він побачить значний успіх в своїх попередніх діях, він може посилити цей результат шляхом будівництва ще більшої кількості оборонних перешкод, включаючи мінні поля на півдні та в інших районах окупованих територій. Гєрасімов, ймовірно, оцінює, що без великої програми НАТО з розгортання значної кількості механізованої інженерної техніки і, можливо, нових способів швидкого розмінування та проходження через мінні поля - прогрес України в найближчі тижні залишатиметься складним. При цьому ВеликА Британія, Франція, Німеччина та Італія володіють понад 250 броньованими інженерними машинами, майже 250 мостоукладальниками та 500 броньованими евакуаційними машинами. Але, навіть якби ця додаткова підтримка від Заходу була отримана, це все одно потребувало б широкомасштабного колективного навчання військових для вирішення тих проблем, з якими стикається ЗСУ на півдні.
В-четверте, Гєрасімов, ймовірно, думатиме про варіанти російських операцій, коли українські наступи пройдуть свій пік. Його припущення полягатиме в тому, що Україна не здійснить великого прориву на півдні та сході. Якщо це припущення справді здійсниться, Гєрасімов, певно, розглядатиме можливість наступальної операції на інших ділянках лінії фронту пізніше, але цього року. І він буде говорити з шойгу і путіним про те, чи буде пропозиція про припинення вогню життєздатною після невдалого (на думку росії) українського наступу.
Тим не менш, неефективні наступальні дії, розпочаті Гєрасімовим цього року, поглинули величезну кількість боєприпасів і техніки його військ на додаток до кількості вбитих і поранених солдатів. Це обмежить, але не повністю загальмує здатність Гєрасімова здійснювати будь-які наступальні дії зараз або пізніше впродовж року.
Нарешті, Гєрасімов, ймовірно, все ще поглинений наслідками заколоту Прігожина. Йому доводиться не тільки боротися зі своїм особистим репутаційним впливом, але й, ймовірно, він очолює зусилля з викорінення симпатизуючих «Вагнеру». Це може мати серйозний вплив на довіру до російського командування в Україні.
Сім тижнів пройдено та все ще довга дорога попереду.
У Гєрасімова ще є багато проблем, з якими потрібно впоратися. Він не лише має займатися військовою стратегією вищого рівня та координацією російських військових операцій, він має й надалі забезпечувати політично-військовий зв’язок між російською армією та президентом путіним. Генерал Гєрасімов, який чудово пережив останнє десятиліття реформ і поразок в Україні, ймовірно, продовжуватиме впроваджувати свою нинішню оборонну стратегію. Російський головнокомандувач сподіватиметься, що його план в Україні призведе до закінчення можливостей ЗСУ до того, як вони зможуть прорвати російську оборону на півдні.
І українці, і росіяни будуть готуватися до довгих військових кампаній протягом літа й осені. Стратегічні оцінки українського та російського генеральних штабів на початку 2023 року передбачали, що з огляду на довжину лінії фронту, розмір відповідних сил на полі та рішучість обох сторін досягти своїх цілей, це буде довга кампанія. Так воно і вийшло.
Обидві сторони, після свого першого досвіду в цьому українському контрнаступі 2023 року, схоже, підбили підсумки, навчилися, адаптувалися і приготувалися до майбутніх тривалих військових операцій.
