Топограф переглянув довгоочікуваний фільм по D&D і тепер має, що сказати. Тут було багато всього: бійки, чари, гумор, відомі локації, знайомі чудовиська. Чи вийшов критичний успіх, чи на кубику випала підступна одиничка?
Зараз дізнаємось.
В огляді будуть невеликі спойлери!
Сюжет фільму розповідає про барда Едгіна, його напарницю-варвара Хольгу, мага-невдаху Саймона, тіфлінга-друїдку Дорік та паладина Зенка, які протистоять лорду Невервінтера Форджу та могутнім Червоним Чаклунам. Едгін та Фордж у минулому були в одній команді крадіїв, поки останній не зрадив барда та обманом не змусив його доньку відректись від батька. Тепер героям потрібно врятувати не тільки сімейні відносини, але й увесь Фаерун.
Антураж у фільмі приємно дивує. Якщо при перегляді серіалу Відьмак у мене було враження, що оточення зліпили з чого попало, то тут відчувається єдине бачення: костюми виглядають доречно, а будівлі витримані в одному стилі. Той самий дух класичного фентезі передано на ура: замки – величні, підземелля – темні й таємничі, вулиці Невервінтеру – кишать життям, а солдати виглядають ошатно в броні. На все це просто приємно дивитись.
Оскільки це найбільш високобюджетний фільм по D&D, то і на графіку тут не поскупились. Найбільше мене вразило, що у фільмі також досить багато практичних ефектів: деякі істоти зроблені за допомогою аніматроніки та костюмів. Я не зміг не посміхатись дивлячись на к̶а̶д̶ж̶и̶т̶а̶ табаксі (антропоморфну кішку), яка тримає свою малу пухнасту дитину або на драконіда, що розмовляє з героями. Істоти які зроблені за допомогою комп’ютерної графіки також на висоті, особливо запам’ятався гладкий дракон Темберчауд (Themberchaud), на якого герої наштовхнулись в підземеллі. Ця битва навічно увійде в мій список улюблених кіношних битв з драконами не тільки тому, що вона дуже динамічна, але й тому, що вона кумедна.
Взагалі, у фільмі багато гумору – герої жартують часто, проте не настільки, як це буває в останніх фільмах Marvel. Жарти не викликають бажання вибігти з кінотеатру, над деякими можна навіть хіхікнути. А що найголовніше – цей гумор не псує драматичні моменти та не перетворює все на цирк, як це буває в тому ж Marvel. Хоча це і комедія, в потрібні моменти фільм вміє бути серйозним, а персонажі не дуркують надміру.
Якщо ви добре підковані в лорі Dungeons and Dragons, то для вас цей фільм стане просто фестивалем приємностей. Фан-сервіс тут скрізь та на найвищому рівні: ось знайомі заклинання, там бігають пожирачі інтелекту, ось там причаївся мімік, а тут розкинулось таємниче місто в підземеллі, вгадайте яке (я думаю то Мензоберранзан, проте не впевнений).
Всі заклинання, чудовиська, локації, фракції – все акуратно по лору, на відміну від фільму Dungeons and Dragons 2000 року, в якому від D&D сама назва на постері. І як би я не любив, той жахливий фільм, я вимушений визнати – "Честь злодіїв" використовує першоджерело набагато краще.
Актори у фільмі грають добре і характер кожного персонажа відчувається. Найбільше, на диво, запам'ятався паладин Зенк, який є просто взірцем Lawful good персонажа, проте не відчувається надто нав'язливим або топорним. Інші герої теж не відстають в колориті, хоча навіть дивно бачити барда, який не намагається звабити все, що рухається. Тому слідування стереотипним архетипам тут не постійне: наприклад антагоніст фільму Фордж (зіграний Хью Грантом) має клас rogue, проте є хитрим інтриганом та маніпулятором, а не простим кишеньковим злодієм. І хоча Хью Грант не дотягує до рівня божественного Джеремі Айронса, але його лиходій має власний колоритний шарм.
З недоліків фільму можу назвати те, що фільм відчувається як серія квестів. Ось герої у місті, ось вони їдуть у якесь селище, ось вони вирішують пограбувати лорда Невервінтера, ось вони збирають команду для пограбування, а от вони вже викопують трупи, щоб оживити їх магією (не питайте чому). Складається враження, що фільму не вистачає цілісності та структури через постійну зміну діяльності. Не особливо уважні глядачі можуть спіймати себе на думці, що не розуміють що і навіщо відбувається. Але хоча б все це видовищно.
Іншим мінусом можу назвати затягнуту експозицію, коли Едгін розказує про своє минуле. Я так і не зрозумів, чи це жарт над гравцями, які прописують своїм героям гігантську бексторі, чи просто спосіб описати характер персонажа. На превеликий жаль, ця експозиція пояснює тільки минуле барда, але не світ Forgotten Realms, тому для стороннього глядача Фейрун запам’ятається як «отой фентезі світ». Разом з тим, щоб отримати задоволення від фільму знати всю місцеву політику та географію не потрібно.
Загалом фільм вийшов… нормальним. Персонажі цікаві, битви красиві, магія яскрава, а локації – захоплюють дух, особливо ті, що зняті на натурі.
Якщо фільм вам здається схожим на "Вартових Галактики", то це того, що його саме так і знімали. Ще в анонсі говорили, що він буде повторювати формулу "кумедна команда невдах об'єднується перед могутнім злом". З одного боку тут певна вторинність, з іншого - всі прийоми на своїх місцях і вони працюють.
Якби фільм був кидком d20, то на кубику випало б 15. Чи пройшов цей кидок перевірку – залежить тільки від вас, бо саме ви виставляєте її складність.
Це дійсно веселі пригоди зі знайомими локаціями, чудовий атракціон для фанатів рольової гри, кольоровий фільм-розвага, який не дотягує до рівня «супер». Тут є приємні сюрпризи, проте нічого, що по-справжньому вражало б. Люди, що не знайомі з D&D, можуть сприйняти «Честь злодіїв» як хороше фентезі кіно на один-два рази та навіть не зацікавитись настільно-рольовою грою.
Тому якщо вирішите сходити, не вимагайте від фільму надто багато.
Український дубляж як завжди на високому рівні, проте він трошки проїхався по термінах з сетингу. Якщо Невервінтер лишився як є, Baldur's Gate достойно переклали як Брама Балдура, то от Underdark став Сутемрявою. Окрім того, було видно, що деякі жарти або відсилки загубились в перекладі. Саме тому я планую якось передивитись фільм в оригіналі, бо раптом якась деталь втекла від команди дубляжу?
І зрештою, якщо порівнювати з іншими фільмами по D&D, "Честь злодіїв" дійсно найкращий.
