Цілком доречно переосмислити загальну архітектуру військової дозволеності, зосереджуючись не лише на типі зброї, що застосовується, а на допустимій нормі руйнувань, завданих під час військових конфліктів.
Поточні міжнародні норми, зокрема Женевські конвенції, обмежують використання певних видів зброї (наприклад, хімічної, ядерної), але вони часто залишають поза увагою масштаби руйнувань, спричинених звичайними засобами, такими як авіаційні удари чи артилерія. Як показує досвід України, агресор може досягати наслідків, порівнянних із ядерною атакою, використовуючи "звичайну" зброю, що ставить під сумнів ефективність наявних обмежень.
☢️ Росія завдала Україні руйнувань, еквівалентних приблизно 9 мегатоннам у ядерному еквіваленті. Це включає близько 30 ракет типу Х-55 або Х-101, що дорівнює 7,5 мегатонн (або 500 бомб "Малюк", скинутих на Хіросіму), також руйнування Каховської ГЕС, наслідки якого оцінюються у 2 мегатонни. Загальний масштаб руйнувань співставний з потужністю американської термоядерної бомби B53.
Фактично, масштаби руйнувань, завданих Україні російською агресією, уже можна прирівняти до наслідків ядерного удару.
Можливе рішення – створення міжнародних критеріїв, які б визначали допустимі межі руйнувань, зокрема: Масштаби руйнування інфраструктури (у відсотках від загальної економічної чи соціальної бази країни). Екологічні наслідки (довгострокова шкода навколишньому середовищу).
Жертви серед цивільного населення (співвідношення до військових цілей). Це дозволило б визначати агресію не тільки за типом застосованої зброї, а й за рівнем завданої шкоди, що може унеможливити "легальне" виправдання масових руйнувань у війнах.
Джерело: https://pleex.com/users/egorkomarov/publications/pereosmyslennia-viyskovoyi-dozvolenosti-vid-typu
