Спільно з Dev.ua написали статтю про потенційну небезпеку сучасних соціальних мереж, про те, як вони впливають на наше життя, ментальне здоров'я і навіть безпеку держави.
Європейці вже задумалися
Просто подивіться на будь-яку подію за останні кілька років: кризові явища в Україні, популістичні заяви політичних діячів, скандали навколо ТЦК. Усе схоже на те, що соціальні мережі взяли погані ситуації та погіршили їх.
Наші сусіди, країни Європи, усе більше замислюються над тим, як вирішити проблему негативного впливу соцмереж на суспільство. Наприклад, Бен Дубоу, засновник компанії Omelas, що відстежує авторитарний вплив в інтернеті, розповів виданню TheNextWeb, що соціальні медіа звинувачують у «пропагуванні різноманітних проблем, пов’язаних із суспільством і виборами». Це включає розповсюдження дезінформації, погіршення психічного здоров’я підлітків, поляризацію думок та іноземне втручання в державні справи.
Цю точку зору підтримує Ендрю Бад засновник iProov. Це стартап, що займається розкриттям шахрайства, використовує біометрику для боротьби зі злочинністю.
«Органи державної влади офіційно показали, що десятки тисяч облікових записів у соціальних мережах із підробленими акаунтами…використовуються іноземними ворогами, щоб підірвати довіру суспільства та посіяти плутанину щодо багатьох питань», — каже він.
Зовні все здається очевидним: соціальні мережі використовують як зброю проти демократії, проти суспільств людей.
Візьмемо як приклад останні вибори в Європарламент. Вони нещодавно завершилися. Найбільшими тріумфаторами стали антисистемні праві. Ще 10 років тому вважали маргінальними й нездатними якось розширити свою політичну базу та прийти до влади.
Але тепер такі партії грають на емоціях незадоволених людей. Частина європейців незадоволена зростанням вартості життя, житловою кризою, масовою імміграцією, безпековою ситуацією на континенті.
Якщо розганяти в соцмережах ці теми та пропонувати популістське вирішення проблем, підігрівати очікуванням публіки, то можна з часом залучитися підтримкою мільйонною аудиторії, не маючи під своїми обіцянками в соцмережі нічого.
Хоча європейські експерти все ще сумніваються в тому, що іноземні вороги можуть мати прямий вплив на результати виборів, скандали нещодавньої давнини говорять нам про те, що втручання таки відбувалося.
Згадаємо, наприклад, кейс із Cambridge Analytica. Це була британська аналітична компанія, яку обвинувачували в незаконному використанні даних 50 мільйонів користувачів Facebook під час виборчої кампанії Дональда Трампа у США. Нібито вона могла втручатися у вибори в кількох країнах, збираючи та поширюючи фальшиву інформацію та компромат на кандидатів. Більш того, журналісти неодноразово писали про її зв’язок з росією.
В Україні соціальні медіа також мають сильний вплив на суспільство. І точно також, як і в інших країнах, важко відстежувати, хто стоїть за цим впливом. Останні опитування вказують на те, що для українців найпопулярнішим джерелом інформації про війну є Telegram-канали. Тим часом немає інформації щодо того, хто стоїть за багатьма з них і з якою ціллю вони розповсюджують ту чи іншу інформацію.
«Іноземцю, який щось порушує, вигідніше користуватись Telegram, бо він впевнений, що Дуров (Павел, засновник проєкту — ред.) не передасть інформацію спецслужбам його країни. Але він збирає всю інформацію про іноземців, заробляючи цим. Тому зараз дуже вдало Telegram використовується для інформаційних операцій рф проти демократичних країн», — розповідав нещодавно в інтерв’ю dev.ua Сергій Демедюк, заступник секретаря ради РНБО.
В Україні, за даними українського сервісу Telemetrio, діє понад 33 000 активних телеграм-каналів із сумарною кількістю 282,6 млн підписників. Водночас Україна — на шостому місці у світовому списку за кількістю каналів із понад 1 мільйоном підписників. Таких в Україні — 13.
Це величезна інформаційна машина, вона зовсім не прозора і її ніхто не контролює.
Деякі люди поступово починають замислюватися, чим вони користуються і які це несе наслідки для них і суспільства в цілому.
«Усі робочі чати, переписки з партнерами ми перенесли в більш надійні й захищені месенджери. А я особисто ще й нарешті видалила свій акаунт в телеграмі», — повідомила нещодавно керівниця громадської організації Brand Ukraine Марія Липяцька.
Пояснюючи цей крок, Липяцька вказала на кілька причин відмови. Перша стосується безпеки даних. Друга — російське походження та зв’язок із ФСБ і ГРУ рф. Основний домен та один із серверів телеграму розташовані в російському місті Санкт-Петербург, звернула вона увагу.
Але тренд відмови від телеграму поки не носить масового характеру в Україні. Попри абсолютно конкретні причини для відключення цього сервісу, людям важно відмовитися від його зручності.
А петиції українців щодо заборони Telegram в Україні не набирають потрібної кількості голосів і в принципі потрібного рівня впливовості.
Вплив на психічне здоров’я
Попри те, що політичний вплив соціальних медіа все ще є предметом гострих дискусій, і Дубоу, засновник компанії Omelas, і Бад з iProove наголошують ще й на негативному впливі соціальних медіа на психічне здоров’я, який вони мають на людей, і це було підкріплено наукою.
Як каже Бад, «необмежене знущання та напади на людей можуть мати руйнівний вплив на їхнє психічне здоров’я та були причетні до численних випадків самогубства чи депресії жертв».
А дослідники з університету Суонсі з Уельсу довели, що чим більше часу протягом дня людина користується Facebook, то менш вона задоволена своїм життям. У соцмережах людина бачить, як хизуються досягненнями інші користувачі, водночас в інтернеті не видно зусиль, які докладають для успіху.
Це дещо викривлює реальність і може провокувати в інших невпевненість у власних силах і заздрість, що призводить до депресивних станів.
А тепер давайте повернемося до політичного аспекту впливу через соцмережі. Чи можуть недемократичні сили, знаючи ефект соцмереж, намагатися якось вплинути не тільки на настрої людей, результати виборів, а ще й на психологічне здоров’я всієї нації?
Напевно, відповідь більш ніж очевидна.
Проблеми українців, які підвисли
Соціальні мережі і їхній контент — це дике поле. Ми часто чуємо заяви від представників Facebook про те, наскільки якісно вони та їхні алгоритми борються з розповсюдженням фейків та мови ворожнечі. І так, дійсно, в Україні можуть заблокувати аккаунт про негативні висловлювання про загарбників із рф. Проте самі загарбники безперешкодно використовують соцмережу задля поширення своєї пропаганди.
На один коментар на підтримку України припадає десятки антиукраїнських висловлювань від ботоферм, які працюють 24/7. Усе це негативно впливає на настрої в українському суспільстві, яке всіма силами намагаються послабити та розділити.
Це ж саме стосується і Telegram-каналів. Наративи розділення буквально усюди. Навіть для «київської спільноти» створили окремі канали — для правого й для лівого берега. Велика кількість російських або ж проросійських каналів ведеться українською. А іноді модератори взагалі припускаються географічних помилок, наприклад, видаючи фотографію одного місця за інше. Усе це підштовхує до думок, що модератори деяких каналів, які пишуть новини України, сидять далеко не в Україні.
Соціальні мережі, які колись служили платформою для зближення людей та обміну інформацією, стали цинічним інструментом маніпуляції свідомістю. За фасадом розважального контенту приховується складна машина, що спотворює реальність, поглинає персональні дані та використовує їх проти інтересів людей», — підкреслює засновник нової соцмережі Pleex Єгор Комаров.»
Pleex — це українська соціальна мережа, яка виникла як альтернатива безконтрольним гігантам. Вона побудована на ідеї горизонтальної спільноти. Без треш-контенту, лайків, ботів та алгоритмів, що призводять до залежності.
Як вважає Комаров, соціальні мережі, які повинні були стати форпостом демократичних обговорень, перетворились на «острів дурнів», ідеальну резиденцію для маніпуляції свідомістю мас.
Це нова форма тоталітаризму, що використовує розваги як знаряддя контролю, перетворюючи користувачів на безвільних споживачів інформаційної отрути, яка день за днем отруює їхні розуми, приборкуючи волю та знищуючи здатність до критичного мислення», — наголошує він. »
На його думку, під прикриттям безмежної свободи й вибору ми стали рабами цифрових плантаторів, які вирощують нове покоління винятково для вигоди та контролю.
Уся ця система — це тонко сплетене полотно брехні й маніпуляцій, де кожен лайк, кожен контент, кожна взаємодія стає ще однією ніби невидимою, але міцною ниткою в павутинні, що тримає нас у пастці», — підкреслює засновник Pleex.»
Обов’язкова ідентифікація
З огляду на всі ці безконтрольні явищя виникає питання: чи може вимога ідентифікації для використання соціальних мереж позитивно вплинути на людей як політично, так і соціально?
Можливо, тоді ботів у соцмережах стане менше, і ситуація з маніпуляціями покращиться. Принаймі, буде з кого спитати.
Бен Дубоу, засновник компанії Omelas вважає, що так. «Шляхом значного підвищення вартості створення підроблених акаунтів… онлайн-дискурс може стати більш керованим окремими реальними особами», а не технологічно компетентними чи багатими, які можуть «виділяти багато часу та грошей на створення армій ботів».
Бад з iProov погоджується, кажучи, що прив’язка соціальних медіа до ID призведе до збільшення особистої відповідальності. Саме ця відсутність відповідальності, на його переконання, є «основою більшої частини залякування та токсичної поведінки в соціальних мережах».
Стосовно іноземних гравців, які використовують ботів і цифрових методів маніпулювання, щоб спробувати вплинути на політику, Бад однозначний у своїй думці: «Лише перевірка власників облікових записів може вирішити цю проблему — іншого шляху немає».
Що стосується нової української соцмережі, про яку ми вже згадували — Pleex — то для забезпечення безпеки вона використовує авторизацію через «Дія.Підпис». Це допомагає створити довірливе середовище, де користувачі можуть спілкуватись і бути впевненими в тому, що їхні співрозмовники — справжні люди з підтвердженою ідентичністю.
Ніхто б не хотів сідати в літак без перевірки пасажирів, їхніх документів, їхнього багажу. Щоби бути цілковито впевненими, що ніхто не приніс на борт літака зброю, що всі ідентифіковані заздалегідь і поруч сидячі пасажири не становлять небезпеки», — проводить таку аналогію Єгор Комаров.»
Але чомусь, коли це питання стосується інформаційної безпеки нашого цифрового світу, більшість вважає, що тут повинна бути відсутні процедури, перевірки й охорони.
Якщо цей елемент відсутній, то виходить, що кожен може робити, що йому заманеться: ображати, обманювати, займатися шахрайством, пропагандою, булінгом, породжувати таке ж зло й кібернасильство, тільки тому, що ніхто про це не дбає.
Соціальні мережі займають важливе місце в сучасному суспільстві й потребують належної уваги до підтримки порядку та врегулювання різноманітних питань. На жаль, гіганти індустрії часто надають перевагу створенню контенту, спрямованого на підтримку високого рівня залученості користувачів, приділяючи недостатню увагу глибинним аспектам соціальної взаємодії та користі для спільноти», — резюмює Комаров.»
Тож, може, настав час щось кардинально змінювати?
