Полтавський андеграунд: гурти, самвидав і люди
В українському контексті слово «андеграунд» рідко має одне стале значення: його зміст залежить від покоління, міста, сцени й особистого досвіду учасників : для одних це рок-гурти й концерти, для інших — панк, метал, самвидав, рольові ігри, хіпі-компанії, касетний обмін, квартирні зустрічі або місця, де збиралася неформальна молодь. Андеграунд 1990-х і 2000-х варто розглядати не тільки як музичну історію, а як окреме явище місцевого молодіжного життя, що виросло після радянського інформаційного дефіциту, економічної кризи й різкого розриву зі старими культурними каналами. Головна перешкода в роботі з таким матеріалом — обмеженість архівів: афіші, касети, фензини, зошити, фотографії, відео й списки концертів часто лишилися в приватних руках, загубилися або дійшли уривками. Тому історія полтавського андеграунду — це не готовий музейний розділ, а спроба зібрати бодай загальний зріз міської культури 1990-х і 2000-х через місця, гурти, самвидав, людей і події, які ще можна назвати поіменно. У випадку Полтави андеграунд не окрема музична ніша, а міське середовище, де гурти, місця збору, самвидав, концерти, касети, афіші, рольові виїзди й особисті зв’язки існували поруч. Для 1990-х і 2000-х тут важливі не тільки сцени й записи, а й самі міські маршрути: центральна точка щоденних зустрічей, літні схили для довгих вечірніх зборів, старі будинки культури, студентські зали, кінотеатр, квартири й виїзди за місто.
Самвидав, зошити й полтавські автори
Полтавська компанія 1990-х трималася не тільки гуртами. Анатолій Волик, Андрій «Бурлік» Боркунов, Діма Бурлака, Олег «Гєба» Гаврилюк, Дмитро Гайдук, Юрій Рудницький та інші писали, малювали, співали, робили самвидав, ходили на концерти й переносили тексти через зошити, машинопис, ксерокс і газети.
У 1995–1996 роках у Полтаві виходив «Гораздо». Біля «Гораздо» були Волик, Бурлік, Гєба, тексти, колажі, машинопис, квартирні правки й спроба зробити полтавський самвидав зі своєю мовою.
У 2000 році третій номер «Гораздо» верстали на комп’ютері у «Кварталі». Частина матеріалів третього номера вийшла українською, бо друкарня взяла тексти в такому вигляді.
У 1996 році люди з кола «Онейроїда», Гєби, Бурліка й Волика зробили «Шапку Стереомаха». Це був самвидавний альбом / об’єкт із колажною обкладинкою, великим написом «ОНЕЙРОИД» і круглим знаком «ШАПКА СТЕРЕОМАХА».
Дмитро Гайдук жив у Полтаві в 1987–1998 роках. Його квартира на Воровського стала прототипом історії «Музею спящих хиппи» й полтавські растаманські тексти.
«Растаманські народні казки» почали ходити з 1995 року. У «Жовтій газеті» була рубрика «Мазня на паркани», через яку місцеві автори надсилали вірші, знайомилися й збиралися в одну компанію.
Кременчуцький «Шезлонг» виходив як машинописний самвидав початку 1990-х. Перший номер вийшов навесні 1992 року, четвертий — навесні 1993 року, а редакторкою була «Мама Зоя» Криштанович.
На початку 90-х у Полтаві виникало декілька молодих та незалежних художніх груп. Одним з таких стало неформальне мистецьке об’єднання «Новое провинциальное искусство». До його основного складу увійшли художники Андрій Кислов, Юрій Лєшуков, Олексій Романенко та Олена Одарич, які працювали на межі концептуального та неопримітивного мистецтва. Окрім виставок в галереї «Парсуна», група організовувала одноденні виставки у закинутих будинках та на задньому дворі Педагогічного інституту. Місцем збору спочатку був сквот «Андеграунд» на квартирі Кислова та Лєшукова, потім — «Берлога», що невдовзі була зруйнована через її аварійний стан.
Стіна
До Стіни спускалися нижче Каліфорнії, на бетон між Кам’янкою й верхньою точкою. Після внутрішніх розходжень частина компанії перейшла з Каліфорнії нижче, і біля бетону з’явилося окреме місце для металістів та неформалів.
На Стіну приходили малювати назви гуртів, логотипи й фрагменти з обкладинок. Фарбу діставали де вдавалося, а частину написів робили залізничною фарбою для локомотивів, тому окремі фрагменти трималися на бетоні роками.
Стіну розписували Фантом із Кутузовим, Кісер, Мідний, Гена Індіанець, Плахов, Снуппі та інші люди з полтавської компанії. На бетоні з’являлися Samael, Cradle of Filth, In Flames, Metallica, Slayer, Entombed, Carcass, Machine Head, Suicidal Tendencies, Faith No More, Red Hot Chili Peppers, Obituary, Napalm Death, Motörhead і Pungent Stench.
Metallica мала на Стіні два мурали — Black Album і Master of Puppets. Мідний малював Cradle of Filth, In Flames, Metallica Black Album, Slayer, Entombed, Carcass, Machine Head, Suicidal Tendencies, Faith No More, Red Hot Chili Peppers та інші роботи.
Suiсidal Tendencies він зробив як зображення з порізаною рукою за мотивом Prime Cuts 1997 року. Entombed і Red Hot Chili Peppers малювали без розмітки, а Pungent Stench пізніше зник під новими нашаруваннями.
Рівендейл, Дублянщина, Лісові Поляни
Рольовики збиралися на Дублянщині, у Лісових Полянах і в кафе «Рівендейл» біля Краєзнавчого музею. На виїздах були текстолітові мечі, костюми, полігони, нічні ігри й табори. Ця частина Полтави самовиражалась через виїзди, ігри, костюми, фехтування та вивчення історії з великою любов’ю до фентезі світів. У місті рольовики перетиналися з людьми з Фонаря, Каліфорнії, квартир, концертів і студентських кіл, взагалі це була одна споріднена тусовка яка мало виділялась від загального середовища.
Важкий звук
«Квентін Дорвард» з’явився в Полтаві 1991 року. У першому складі грали Дмитро «Соляріс» Талыпов — гітара й вокал, Андрій «Змій» Ясько — клавіші, Юрій Майборода — бас, Дмитро «Черчилль» Ольшанський — ударні.
Гурт грав heavy metal і hard’n’heavy, а на початку 1990-х ішов поруч із полтавською байкерською та металевою компанією. У 1997 році в Полтаві виник Lunar Onlooker, який працював у black metal.
Lunar Onlooker у 1999 році видав live demo Dylogia Buntu, а 2001 року — «Вовки й народ великого багаття». У 1999 році Олександр Савіних, В’ячеслав Вирвихвост і Олександр Чумак створили Fausttophel, який грав melodic black metal.
Після смерті Олександра Чумака 2001 року полтавська історія Fausttophel обірвалася. Того ж 2001 року в актовій залі педінституту пройшла Poltava Metal Session, де грали Sideris Noctem, Neidstange, Energrinder, Gjallar Horn і Decrepit Cauldron.
Sideris Noctem почали в Полтаві 2001 року й грали gothic / doom-death metal. Zoofagus грав technical death metal, Decrepit Cauldron працював у black metal, а Neidstange, Energrinder, Gjallar Horn, KillaFucka, Lunar Onlooker, Sideris Noctem і Zoofagus вивели важку Полтаву в концертні програми, афіші й відеозаписи.
У другій половині 2000-х у Полтаві з’явилися Soliton, Chill Out, Sangreal, D.Ora / Phantasmagoria, May of Sorrow / M.O.S., SanGam, Silent Murder / «Невесомость» та інші гурти. У програмах «Гильдии Тени» звучали death metal, black metal, grindcore, gothic metal, doom, deathcore, metalcore, nu-metal і важка альтернатива.
ДК залізничників, ГДО, клуб «Глобус», педінститут, «22» та інші полтавські майданчики приймали Death Party, Heavy Sound, Midautumn Twilight Mysteria, Descent Into the Darkness і Alegory of Mind. На полтавських концертах 2000-х грали Collaps, Rotten Sound, Neidstange, Energrinder, Sideris Noctem, «Иллиада» і Lunar Onlooker.
Панк, альтернатива й фестивальні 2000-ні
Після К.А.А., К.Г.Б., «Онейроїда» й «Шок Оскалу» полтавський панк зайшов у 2000-ні через сейшени, студентські компанії, кінотеатр «Алмаз», фестивальні афіші й збірки. У Полтаві тоді грали «Насрать!» (панк проект Краба і Цома), «Круті педалі», Linky, «Черв’яки», Rotten Sound, Kids Room, Mary Jane, «Незвичайний Такотож», «Берег Бонанзи», «Стереометрія» та інші гурти.
У 2000-х полтавська панк-, альтернативна й важка сцена вже жила не тільки окремими сейшенами. Гурти грали в кінотеатрі «Алмаз», клубі «22», ДК Залізничників, ГДО, педінституті, на локальних фестивалях і збірних концертах. Після квартир, репетиційних баз і старих точок у центрі з’явилася інша схема: афіша, зал, кілька гуртів за вечір, приїжджі команди, фото, відео, інтернет-сторінки й збірки.
У цьому періоді перетнулися кілька поколінь полтавських гуртів. Старші назви на кшталт «Онейроїда», «Арахнофобії» й «Транс-Формера» грали поруч із молодшими панк-, ska-punk-, alternative-, metalcore-, nu-metal- і gothic / doom metal-командами. На афішах 2000-х з’являлися, Chill Out, Sangreal, D.Ora, May of Sorrow, SanGam, Silent Murder та інші гурти.
У 2000-х у Полтаві вже регулярно проходили «Рок-Удар», «Мазепа-Фест», Los Kabanos Fest, Alegory of Mind Fest і концерти серії «Underground». На цих подіях грали полтавські гурти різних поколінь: старші рокові команди, панк, альтернатива, nu-metal, metalcore і gothic / doom metal.
Полтавський андеграунд як міське коло
У 1990-х і 2000-х роках полтавський андеграунд поєднував кілька неформальних груп: рокерів, металістів, панків, авторів самвидаву, художників, рольовиків і організаторів концертів. Його структура трималася на особистих зв’язках, малих творчих колах, локальних майданчиках, неофіційному обміні записами й самостійній організації подій. Частина цього середовища збереглася в записах, фензинах, відео, зошитах, фотографіях і назвах гуртів; інша частина лишилася у приватній пам’яті учасників сцени.
Для Полтави цього періоду характерна не централізована сцена, а мережа малих груп, які частково перетиналися між собою через концерти, місця збору, спільних знайомих, записи, афіші й самвидав. Музична активність, візуальна робота, літературні тексти, рольові виїзди й неформальне дозвілля існували не окремими ізольованими напрямами, а в межах одного міського кола. Саме тому полтавський андеграунд доцільно розглядати як локальну форму молодіжної самоорганізації, де культурні практики виникали без сталої інституційної підтримки й трималися на ініціативі самих учасників.
