Під час створення серії статей про портативні консолі Nintendo, я зіткнувся з проблемою їхнього формату. Одна окрема стаття на одну консоль не дозволяла мені повністю розкрити тему, а написання величезного матеріалу може бути складним для сприйняття.
І я вирішив знайти альтернативне рішення для серії статей про портативні консолі Sony. Тепер кожній консолі буде виділено цілих три статті. Таким чином я зможу детальніше розкрити тему, а ви зможете почитати саме те, що цікавить саме вас.
А почнімо ми нашу пригоду безпосередньо з самої PSP: дізнаємось історію її успіху, детальніше вивчимо її ревізії, а також я поділюсь своїм досвідом використання консолі у 2025 році.
Трохи історії
Sony була лідером серед стаціонарних консолей. Їхня перша Playstation активно конкурувала з Nintendo 64 у 90-ті, а на початку нульових Playstation 2 змогла обігнати Nintendo GameCube та стала найбільш продаваною консоллю за весь час, навіть станом на перший квартал 2025 року. Однак, Sony не були абсолютним лідером в іграх, оскільки вони не зайняли нішу портативного геймінгу, яку активно очолювала Nintendo зі своїми GameBoy.
І десь після випуску Playstation 2, вони почали активно працювати над своєю портативною консоллю. А вже на виставці E3 у 2003 році, вони оголосили про її розробку, на якій показали новий носій, де буде зберігатись різний цифровий контент на цій консолі. Його назвали UMD, що є абревіатурою від Universal Media Disk. Слово «медіа» використовується тут не просто так, оскільки окрім ігор, PSP мала відтворювати й інший контент, хоч відео, хоч музику. Саме там Sony охрестила Playstation Portable як «Walkman 21-го сторіччя». Walkman — це портативний плеєр від Sony, який був дуже популярним у 80-х, дозволяючи слухати музику будь-де з касет. Сам же диск був досить невеликим за розмірами — всього 60 мм у діаметрі, однак він міг містити 1.8 ГБ інформації. Це був просто вражаючий показник на той час, особливо в порівнянні з картриджами для GameBoy Advance, які мали місткість лише 32 МБ, а деякі відеокартриджі – до 64 МБ. Різниця в обсязі була просто колосальна.
Окрім цього, Sony детальніше розповіли про технічні характеристики майбутньої портативної консолі. Її назвали потужнішою за оригінальну першу Playstation. Однак про технічні можливості консолі ми поговоримо згодом у цій статті.
А вже на наступній E3 2004 Sony продемонструвала свою першу портативну консоль. На честь цього, усі охочі могли на неї подивитись та навіть пограти у декілька ігрових демо. На презентації Sony заявила, що вони залучили близько 99 компаній-розробників для створення ігор на свою консоль. Окрім PSP, на E3 2004 була ще й Nintendo, яка представила свою наступну портативку, а саме Nintendo DS, на яку я робив окремий огляд. І з того моменту, на мою думку, почалась перша серйозна консольна війна у портативному геймінгу.
PSP була випущена в Японії 12 грудня 2004 року за ціною 19 800 єн (приблизно 181 долар США на той час). І це був беззаперечний успіх, оскільки у перший день було продано понад 200 000 одиниць консолі. У північній Америці запуск відбувся дещо пізніше, а саме 24 березня 2005 року за ціною 249 доларів США. Загалом, запуск теж був доволі успішний — 500 000 одиниць за перші два дні. Найдовше довелось чекати Європі, а саме 1 вересня 2005 року за ціною 249 євро або 179 фунтів стерлінгів. І тут запуск теж був успішний, за перший тиждень було продано близько мільйона екземплярів, а у Великобританії весь запас розкупили в перші три години.
Популярність PSP в Україні
В Україні саме слово "PSP" одразу асоціюється зі словом усіх ігрових консолей в принципі. Її у нас знають ледь не всі громадяни нашої країни. Однак, як так взагалі сталось, що вона набула у нас такої шаленої популярності?
Перш за все, почнімо з того, що консолі Sony в Україні хоч і не були офіційно представлені у нас, однак «сірий імпорт» був досить поширеним і придбати першу та другу Playstation було не так важко, якщо ви, звісно, мали гроші, оскільки ця розвага була не з дешевих. Це все сталось через відомість компанії Sony в Україні та у Східній Європі, де вони були популярними своїми якісними телевізорами.
Сам же розквіт PSP в Україні відбувся дещо пізніше за весь інший світ, орієнтовно у 2007-2010 роках, коли почали виходити нові ревізії портативки від Sony. Випуск нових ревізій означав те, що старі ставали дешевшими, через що їх почали в нас активно скуповувати.
Не менш важливим фактором успіху PSP в Україні є те, що її можна було перепрошити та встановити будь-які ігри. UMD диски були вкрай рідкісними та дорогими, тому купувати їх було невигідно. Наскільки я пам'ятаю, їх тоді майже ніхто не використовував.
Хоч й статистики за кількістю проданих копій PSP в Україні немає, однак їх було точно дуже багато, якщо про неї тоді знали буквально всі.
Огляд ревізій консолі
У Playstation Portable вийшло чимало ревізій, у яких розібратись не дуже просто, оскільки візуально вони дуже схожі один на одного, однак я постараюсь максимально доступно розповісти вам про них.
PSP 1000 (Fat)
Це саме та ревізія, яку нам показали ще на E3 2004 та, яка з’явилась на ринку у 2004-5 роках. Вона була обладнана 4,3-дюймовим TFT LCD дисплеєм із роздільною здатністю 480 x 272 пікселів. У ній був 32-бітний процесор MIPS32 R4k, максимальна тактова частота якого становила 333 МГц, та з 32 МБ оперативної пам’яті.
У порівнянні з Nintendo DS, навіть перша ревізія PSP мала значно потужніший процесор та більше оперативної пам'яті, що дозволяло запускати складніші ігри. Однак й різниця у ціні теж була досить відчутною, вона могла бути дорожчою на цілих $100 на американському ринку.
PSP 2000 (Slim)
Нова ревізія була випущена у 2007 році. Вона була на 33% легшою і на 19% тоншою за оригінальну модель. Окрім цього, оперативна пам’ять збільшилась до 64 МБ. З’явилась можливість виводити картинку з PSP прямо на телевізор через компонентний кабель, що робило її свого роду Nintendo Switch нульових, дозволяючи грати на великому екрані. Візуально, окрім габаритів, ця ревізія не відрізнялась від свого попередника.
Відрізнити її можна за тим, що динаміки на передній панелі перемістились дещо вище.
PSP 3000
PSP 3000 була випущена вже наступного 2008 року. Ця ревізія вважається найкращою. Екран став набагато кращим, яскравішим та контрастнішим, особливо якщо порівнювати її з першою ревізією. Ще у неї був вбудований мікрофон, який використовувався лише для Skype. Так, для цієї ревізії завезли навіть його.
Відрізнити цю ревізію можна за тим, що усі нижні кнопки стали повністю закругленими.
PSP Go (N1000)
А у 2009 на тій же виставці E3, світ побачив найбільш незвичну ревізію PSP, яка мала в собі приставку "Go" у назві. Перш з все, у неї змінився форм-фактор, якщо раніше це був монолітний дизайн, що віддалено нагадує смартфони, то ця ревізія перетворилися на слайдер. Вона мала складений та розкладений вигляд. У складеному стані, було видно лише сам екран, а в розкладеному було видно вже всі органи керування. Завдяки такому формату, Sony змогли значно зменшити габарити консолі та вона стала меншою навіть за Nintendo DS, яка тоді вважалась досить маленькою у складеному стані.
Наступним рішучим кроком було те, що у цій ревізії повністю відмовились від UMD дисків на користь цифровим копіям, що багатьох дуже обурило. Тоді такий хід був не дуже розумним, оскільки станом на 2009 рік більшість користувачів закордоном надавали перевагу фізичним носіям. Це зараз консоль без привода для фізичних копій сприймається як буденність.
Натомість у неї з'явилось цілих 16 ГБ вбудованої пам’яті, чого тоді на той час було справді достатньо. А якщо ви хотіли збільшити обсяг пам’яті PSP Go, потрібно було придбати дорожчу карту Memory Stick Micro M2 замість Memory Stick Duo, який був в попередніх ревізіях консолі, що також викликало невдоволення користувачів.
А добити фанатів PSP вирішили тим, що у цій ревізії замінили роз’єм зарядки на новий, який більше ніде не використовується.
Однак, тут було ще й нововведення, яке сподобалось багатьом. PSP Go отримала підтримку Bluetooth, в наслідок чого ви могли під'єднати Dualshock 3 з Playstation 3 прямо до вашої портативки. Для цього існують навіть спеціальні тримачі, щоб ви з комфортом могли користуватись такою комбінацією. Так, таке рішення вже не є сильно портативним, однак воно дуже зручне.
Ця ревізія з'явилася на ринку занадто рано, через що не здобула широкого визнання, і Sony припинила її виробництво раніше, ніж інші моделі.
PSP Street (E-1000)
У 2011 році виходить остання ревізія PSP, яка була ексклюзивом для ринку Європи Це бюджетна модель на якій економили як тільки могли. Найбільш помітною зміною є те, що тут повністю відсутній Wi-Fi модуль, відповідно купувати ігри в цифровому варіанті тут просто неможливо. Також вони спростили матеріали корпусу — тепер це матовий пластик замість гарного глянцю. Роз’єм зарядки та картки пам’яті такі ж самі, як це було раніше. І, звісно, сюди повернули привід для UMD дисків.
При цьому всьому, залізо залишилось на тому ж рівні що у PSP 3000, а екран взятий зі Slim моделі. Тобто економили тут лише на матеріалах корпусу та відсутності модуля Wi-Fi.
Відрізнити її можна за повністю переробленою нижньою панеллю з кнопками та іншими матеріалами корпуса.
Особистий досвід використання
Досвід використання PSP-1000
Особистий досвід використання будь-яким пристроєм починається ще на етапі його придбання. Я замовляв цю консоль з Японії. На українському ринку вживаної техніки у нас теж вистачає PSP, однак конкретно на цій портативці ви можете зустріти велику кількість шахраїв, або перекупів, які можуть дуже завищити ціну. Ви або переплачуєте за консоль 21-річної давнини, або вам можуть підсунути «кота в мішку» за більш адекватною ціною. Саме через це я й обрав Японію, оскільки довіри до них в цьому питанні у мене було більше. Спочатку я думав, що сильно зекономлю, замовляючи з Японії, однак ціна доставки та купівля додаткових аксесуарів до PSP обійшлось мені в доволі немалу суму.
І ось, через місяць очікування, до мене нарешті приїхала Playstation Portable, про яку я так мріяв у дитинстві. Замовив я найпершу ревізію, оскільки вона була найдешевшою, чого і варто було очікувати.
І перша проблема, з якою я зіштовхнувся було те, що у японців свій тип розеток і щоб підключити консоль до зарядки, треба було мати перехідник. На щастя, вдома у мене вже був такий і я знав, що така ситуація відбудеться. Однак через це, вам потрібно звільнити одну з ваших розеток. А чому не можна просто заряджати консоль через PowerBank, або інший блок зарядки? Річ у тім, що можна, але є декілька нюансів. Перший з них полягає у тому, що вам потрібно докупити ще один кабель, який на вході має звичайний USB, а на виході — штекер для зарядки самої PSP. А другий нюанс полягає в тому, що цей кабель заряджає консоль лише тоді, коли вона вимкнена. У Nintendo DSi з цим немає жодних проблем, вона може заряджатись і під час її активного використання, а кабель зарядки на USB дістати не дуже важко.
Ситуація з акумуляторами складна. Оригінальні акумулятори для PSP важко знайти, і вони часто погано тримають заряд. Багато консолей продаються без них, оскільки консоль може працювати від мережі. Тому, скоріш за все, доведеться купувати новий акумулятор, особливо при замовленні з Японії. Час автономної роботи акумуляторів різний. Моя консоль працює від акумулятора приблизно 3-4 години, залежно від гри.
Наступною проблемою є пам’ять. Я вже згадував раніше, що Sony використовує власні картки пам’яті Memory Stick Duo. У порівнянні з SD картками, вони набагато дорожчі. Замовляючи PSP, я додатково взяв ще карту пам’яті на 8 ГБ, яка обійшлась мені у 1000 єн, тобто десь 280 грн. За цю суму, в наших магазинах можна купити SD карту на цілих 64 ГБ. Так, ви можете придбати спеціальний перехідник з micro SD на Memory Stick Duo. Однак, так ви витратите кошти й на карту пам’яті й на перехідник. У тій же Nintendo DSi вам потрібна лише SD карта, яка продається всюди за доступною ціною.
Якщо ви обрали придбати карту пам’яті Memory Stick Duo, не забудьте докупити кабель miniUSB для підключення до комп’ютера, щоб передавати данні.
А ще не забудьте за чохол, оскільки без нього ваша консоль стає незахищеною від падінь. Та й без нього, сама PSP буде просто покриватись пилом, що теж є не дуже добре.
Як ви зрозуміли, щоб користуватись Playstation Portable зараз, треба чимало аксесуарів і фінальна сума самої консолі стає більшою, що теж треба враховувати. І це за умови, якщо ви знайдете консоль в ідеальному стані, оскільки є ймовірність того, що вам доведеться ще докупляти акумулятор та новий стік, оскільки в багатьох випадках вони часто трапляються з дрифтом.
І ось настає час користування свою консоллю. Перш за все, варто звернути увагу на її формфактор — це звичайна монолітна конструкція, яка не сильно відрізняється від сучасних смартфонів, за виключенням багатьох кнопок.
Кнопки можна розділити на ігрові, які знаходяться по боках та неігрові, які розташовані в нижній панелі. Ігрові кнопки досить приємні, мають хороший хід, але хрестовину я вважаю менш зручною, оскільки вона зроблена як одна велика конструкція, через що її важко відчути. Також у PSP є один стік, якого немає у жодній ревізії Nintendo DS. А ось щодо нижніх кнопок, то у мене є серйозні зауваження. Їх аж сім штук, і через це орієнтуватися в їхньому розташуванні складно, до них доводиться довго звикати.
Сама консоль досить товста та важка. Однак, я б не сказав, що це якийсь мінус, оскільки в руці він лежить досить комфортно.
Окремо хочу звернути увагу на те, як вмикається сама консоль. Тут немає звичної кнопки увімкнення, натомість Sony вирішили зробити перемикач, він виявився дуже незручним. По-перше, він розташований в дуже некомфортному місці — у нижньому лівому куті, а по-друге, його хід надзвичайно тугий. Щоб увімкнути або вимкнути консоль, її потрібно брати певним чином, щоб краще потягнути за перемикач. Крім того, якщо ви не будете достатньо довго утримувати його при вимиканні, пристрій перейде в режим сну. У Nintendo DS для переходу в режим сну достатньо просто закрити кришку, а для вимкнення потрібно потримати кнопку лише 2 секунди, а не 5.
Ще одним моментом, який мене дуже засмутив, був екран. Я очікував, що на першій ревізії він буде найгіршим. Власне, сама картинка виявилась не такою поганою, як я очікував. Так, вона не така контрастна й насичена, але вона нормальна. Проблема проявилась там, де я цього зовсім не очікував. Річ у тім, що у 1000 та 2000 ревізіях на екрані може спостерігатись ефект "Ghosting" — це такий ефект, коли після руху певного об’єкту на екрані, деякий час від нього можна буде спостерігати слід. На жаль, камера не передає цей ефект, але очі дуже легко його помічають. Найбільш він помітний в іграх, де використовуються простенькі задні фони, а в серйозних проєктах у динамічних сценах через це буде важко розібратись, що взагалі відбувається.
Досвід використання PSP Go
Трохи пізніше, я зміг отримати PSP Go, через що я неймовірно вдячний українській спільноті Кефіру та його засновнику особисто. І досвід користування цією ревізією відрізняється від того, що я отримав від першої моделі в кращу сторону.
Почнімо з того, що екран у цій ревізії став на голову вище за те, що було раніше. Кольори стали насиченими та контрастний, а ефект "Ghosting" нарешті зник. Як я розумію, у PSP Go стоїть екран з 3000 ревізії.
По розмірах у складеному вигляді, це взагалі найменша портативна консоль, яку я коли-небудь тримав. Сама ж консоль дуже тоненька та легка, в цьому плані вона перевершує Nintendo DS.
Формфактор слайдера мені сподобався. І коли ви користуєтесь цією консоллю, у вас є два варіанти що робити при згортанні кнопок — увімкнути режим годинника, про який я розповім вже в огляді операційної системи, або перевести консоль в режим сну. І невеликим недоліком є те, що PSP переводиться в режим сну з невеликою затримкою. Це може бути критично, якщо ви граєте у щось динамічне, а поставити гру на паузу ви наразі не можете.
Багато хто жаліється, що нове розташування кнопок не дуже зручне, особливо якщо у вас великі пальці. Але мені нею користуватись було досить зручно. Питання зручності дуже індивідуальне. Самі ж кнопки теж змінились — вони стали меншими, а їхній хід став жорсткішим, що, особисто мені, подобається більше. А зменшений розмір кнопок майже ніяк не відчувається у використанні. Стік став менший, але розташований на окремій площадці, що робить його зручнішим у використанні. Нижня панель кнопок перемістилася на верхню грань, і їх розташування та навіть форму реорганізували, через що знаходити їх стало легше.
Вбудованої пам’яті у 16 ГБ мені виявилось достатньо, щоб завантажити те, що я хочу пограти, тому потреби у купівлі нової карти пам’яті стає менше.
Новий кабель для зарядки тепер заряджає консоль й під час використання. А також він слугує як кабель для підключення до комп’ютера для передачі данних. Завдяки цьому, замість двох окремих кабелів, ви зможете використовувати лише один.
Акумулятор тут у рази кращий. Мій екземпляр тримає орієнтовно 4-6 годин залежно від гри. Однак на цій ревізії, особисто в мене, індикатор рівня заряду відображається не дуже коректно, але це не критично.
На мою думку, PSP Go це найкраща ревізія, яка взагалі є. Однак, їх не дуже багато, а ціни в Україні на них просто неадекватно високі. З іншої сторони, ймовірність наткнутись на шахраїв стає набагато нижчим. З Японії замовляти теж не варіант, оскільки різниця в ціні там не сильно висока, а також треба ще врахувати ціну за доставку.
На завершення
Колись портативна консоль PSP від Sony здійснила справжній прорив, значно випереджаючи Nintendo DS. Проте сьогодні, вона вже не така приваблива, а її покупка може суттєво вдарити по гаманцю. І все ж, у ній є одна особливість, яка вабить багатьох і донині. У наступній статті ми детально розглянемо цю особливість – інтуїтивно зрозумілий та функціональний інтерфейс XMB.
Якщо ви дочитали до цього моменту, значить вам точно була цікавою моя стаття. І якщо ви хочете, щоб я надалі випускав матеріали про різні портативки, можете підтримати мене гривнею, закинувши мені на банку.
А ще підписуйтесь на мій телеграм-канал, щоб не пропустити різні новини пов’язані з моїми статтями та новинами зі світу технологій.
Також, не забувайте підтримувати нашу армію, адже лише вони можуть забезпечити краще майбутнє та мир у нашій країні.
Дякую усім за увагу❤️
