Це радіостанція Twin Lakes FM, і я, Дік Брікман, представляю вам програму "Дік Брікман презентує погоду" зі мною, Діком Брікманом.
👉 Darkside Detective належить до тієї категорії ігор, представники якої можуть роками спокійно лежати в бібліотеці поки в них не зіграєш і не здивуєшся, чому ж не запускав це раніше. Дана гра є одним із чудових гумористичних квестів, що не бояться гратися з жанровими кліше, ламанням четвертої стіни та відсилками до всього, до чого тільки можна. В цьому плані гра нагадала мені Gibbous, а враховуючи те, що в сикелі з’явився сам Ктулху, зв’язок двох названих творінь сильніший, ніж здається.
👉 Когось може відлякати піксельна графіка, однак в даному випадку вона лише довершує картину, створюючи запам’ятовуваний образ гри, та виділяючи її споміж інших. Навіть більше, враховуючи руйнування четвертої стіни самі персонажі жартують над своєю піксельністю, що лише йде на користь гумористичній складовій грі.
Computer stock goes up, up, down, down, left, right, left right, B, A
✅ Головним героєм гри виступає детектив МакКвін, що мешкає в містечку Твін Лейкс (нічого спільного з Твін Піксом, чесне слово) та працює в поліції, точніше в тому самому відділенні Darkside, яке займається різними паранормальними справами, якими не хочуть займатися справжні професіонали свого діла, такі як детектив МакКінг. А тому саме МакКвін змушений розбиратися з таємничими культами, істотами з інших вимірів та рятуванням світу від загроз, про які ніхто й не чув. І напевно детективу було б нудно одному на цій роботі, але цього ми ніколи не дізнаємось, оскільки з ним на справу завжди виїжджає напарник – Дуллі (випереджаючи ваше питання - ні, він нікому не показує дулі, принаймні, я не був свідком подібного).
✅ Що можна сказати про Дуллі? Він… особливий, я б навіть сказав, обдарований, оскільки лише людина неабияких талантів вирішить з’їсти будь-що зі смітника, знайде справжнє Лох-Несське чудовисько по переписці, робитиме ксерокопію своїх сідниць при кожному оновленні читацького квитка або ж запізниться на роботу через те, що в метро стоятиме на технічній зупинці примарний поїзд (який точно не може бути предметом розслідування відділу Darkside). Загалом, Дуллі – це одна з кращих частин гри і варто зіграти хоча б заради його коментарів.
✅ Якогось загального сюжету в гри немає, натомість нам на розкриття пропонують шість різних справ (і ще три додаткові спецвипуски):
👉 Malice in Wonderland розповідає історію дівчинки, яка зникла з власного будинку навіть не покидаючи його стін, а тому дитячий набір крейди і сірники із закладу для дорослих дозволять розкрити таємницю
👉 Tome Alone – починається з банального візиту до бібліотеки, куди Дуллі хоче повернути книги, однак фіолетовий портал над будівлею натякає, що щось тут не так (ну, або ж це просто реакція бібліотеки на те, що всередині хтось читає роман Guylight про вампіра навпаки, тут одне з двох)
👉 Disorinet Express це не більш ніж звичайна історія про потяг, якому довелося стати на техобслуговування… щоправда, сам потяг чомусь примарного зеленого кольору а крізь кондуктора можна побачити стіну станції…
👉 Police Farce дозволить МакКвіну і Дулі нарешті перепочити і зайнятися паперовою роботою в відділку… хоча пожежа, як результат вечірки на честь одного з колег, що виходить на пенсію, все ж трішки псує настрій, власне, як і маленькі зелені гобліни, які розбіглися по відділку.
👉 Loch Mess знайомить з хобі Дуллі – власним клубом антискаутів, яким вдалося десь загубити самого Дуллі, а тому детектив змушений шукати напарника.
👉 В Don of the Dead по всьому місту взагалі починається безлад і щось дуже схоже на зомбі апокаліпсис, а тому очевидно, що в даній справі критично важливим буде мати під рукою акваланг, відбійний молоток та набір пташиних кісток.
👉 Buy Hard подарує різдвяний настрій та дозволить підготуватись до всесвітнього свята в торгівельному центрі, заодно й відвідавши Санту. Щоправда останній чомусь не по сезону зелений та називає себе Крампусом, але це вже дрібні деталі.
👉 Звичайне відвідування сім’ї Дуллі в Polterguys звісно ж обертається невеликою пригодою, в якій не останню роль зіграє міцна зв’язка сосисок.
👉 Врешті решт Baits Motel та відпустка напарників обіцяє бути розслаблюючою і точно ніяк не пов’язана з клубом вовків-культуристів, таємною роботою Санти та кліфхенгерами для майбутніх сиквелів.
✅ Загалом гра вийшла чудовим збірником пригод (який, як я думав, проходиться за 2 години, бо гра була в списку проєктів, які можна пройти за вечір, я ще ніколи так сильно не помилявся). Можливо, іноді відсилань було занадто багато (як, наприклад, в бібліотеці), але це компенсувалось досить непоганим гумором та загальним сюрреалізмом зображуваних подій.
✅ Геймплейно нічого нового ви тут не знайдете – класичний point’n’click квест in the nutshell. Мандруємо локаціями-екранами, підбираємо предмети, об’єднуємо їх між собою або ж використовуємо по відношенню до оточення і, загалом, все. Особливо складних головоломок немає, це точно не рівень, приміром, Депонії, де маючи одночасний доступ до третини локацій усієї гри ви будете ходити з цілою валізою предметів не маючи жодного поняття стосовно того, де їх використати. Також протягом проходження можна зустріти кілька міні-ігор, найбільш примітними з яких є дещо змінені версії Pac-man і Space Invaders.
Пароль Дуллі - "пароль"
🎬 Незважаючи на досить помітні пікселі гру повністю витягує чудовий візуальний стиль та увага до деталей, завдяки чому протягом всього проходження можна побачити купу несхожих одна на іншу локацій а кожен персонаж має запам’ятовувану зовнішність.
🔊 Звуковий супровід також досить якісний і вміло балансує між типовим ембієнтом з класичних містичних шоу та чимось схожим на ретровейв і загальними вайбами 80-их.
Досить крутий квест, що пропонує постійне ламання четвертої стіни та повсюдні відсилання, чимало гумору, запам’ятовуваного напарника головного героя, без якого гра була б набагато нуднішою, та приємний піксельний стиль.
Діагноз – True Detective
