Хмельницький - це місто де багато що можна розказати, але мало що є показати. В цьому матеріалі розповімо про історичні будівлі, які втратило місто і які майже забуло.
В статті зібранні тексти з публікацій в Тредс https://www.threads.com/@khmelmen2026 частини з 1 по 5, а також бонусом історія про масонську ложу Проскурова з інсайтом від археолога, якого не знайти на публічних платформах. Тож починаймо.
Частина 1 Невідомий маєток Соломона Маранца
Цей будинок на перетині сучасних Проскурівської та Проскурівського підпілля — колишній центр міського життя Проскурова.
Його збудували у 1870–1880-х роках. На той момент це був один із найбільших і найрозкішніших маєтків міста. Фасад виходив на тодішню Олександрівську вулицю, а перед будинком був сад або невеликий сквер — простір, який підкреслював статус споруди
Наприкінці ХІХ століття це був символ заможності й впливу. У його стінах проходили зустрічі Громадського зібрання — неформального клубу міської еліти. Формально вони нічого не вирішували, але фактично впливали на життя всього міста.
На початку ХХ століття перед маєтком зникає зелена зона — замість неї з’являються прибуткові будинки. Простір ущільнюється. Історія, яка повторюється в місті й сьогодні
Після 1920 року маєток націоналізують. У 1920–30-х тут працює міська рада. Пізніше — установи сільськогосподарської галузі. А певний час, частина маєтку була віддана під камери утримання (ветверзник).
Оригінальних фото маєтку поки не знайдено. Ймовірно, третій поверх з’явився у 1950–60-х роках — у період масових надбудов. На аерофото 1944 року видно, що споруда пережила війну без значних пошкоджень. Чергова добудова сталася вже у 2010-х.
Частина 2 Знівечене обличчя міста
Перший вокзал (1870-ті)
Поява вокзалу пов’язана з будівництвом лінії Жмеринка — Волочиськ Південно-Західної залізниці. У 1871 році у Проскурові відкривається станція. На той момент, Проскурів був містечком, яке жило в рамках нашого історичного центру. Тобто містечко "закінчувалося" в районі нинішнього парку Франка і до вокзалу був ще майже кілометр грунтової дороги.
Але сама поява вокзалу дала стимул місту розростатись. В для міщан з'явилась мабуть основна розвага тих часів.
А саме - променад Александрівською, зустрічати потяги, які їхали з Москви в Австрію. Ці потяги не зупинялись в нас, алемвсуеві вдягали кращий одяг і ходили на перон зустрічати їх.
Де були люди звичайно був і бізнес. На вокзалі були і музики, і жебраки, і дрібні торгівці.
Вокзал в такому вигляді проіснував біля 70 років, поки не був пошкоджений в часи другої світової.
Саме після неї відбулась його перша перебудова.
В 1951-52 роках стара будівля була остаточно знесена, разом з привокзальним ринком та дрібною забудовою навколо.
Зводять нову будову , за проектом радянського архітектора Пєстрякова. Це масивна і простора будівля. І хоч це радянська будова, але в тому вигляді, вона б могла прикрасити наше місто.
У 1955 році після перейменування міста перед вокзалом встановили пам'ятник Богдану Хмельницькому.
Але ця версія вокзалу проіснувала недовго.
Вже у 1980 році нові віяння совєцької культури призвели до повної перебудови.
Але перебудови відбувались за принципом, середину залишаємо а ззовні стіни міняємо.
Так не дивлячись на все, серце вокзалу, залишили незмінним.
Подальші перебудови тривали до 90-х.
А крайні зміни відбулись вже в 2010-х і навіть перед початком повномасштабного вторгнення. Але вони більше стосувались вокзальної площі, та дрібних апгрейдів інфраструктури
Частина 3 Радянська надбудова і плитка заховали скарб
На фото - листівка 1910-х років, в в реальності будівля, яка досі існує і де був майже кожен місцевий міленіал
Якщо уважно придивитися до будинку обласної бібліотеки, то можна помітити, що перший поверх кардинально відрізняється від інших, а особливо кидаються у вічі закруглені високі вікна, ті самі, що й на листівці. Його побудували на початку XX століття для повітового казначейства, а у 1960-х роках «покращили» другим поверхом і "додали естетики" плиткою
З початку XIX століття Проскурівське повітове казначейство розміщувалося в самому центрі міста — на перехресті Кам’янецької та Купецької вулиць, де тепер магазин «Книжковий світ». У 1802 році будинок казначейства — одна з 8 кам’яних споруд Проскурова. На початку XX століття для казначейства побудували нову будівлю на перехресті Мільйонної й Комерційної (нині — Героїв Майдану і Грушевського). Саме в ній із квітня 1944 року розмістилася обласна бібліотека.
За текстом С.Єсюніна
Частина 4 Історичий центр міста, якого не стало
Насправді, історичні житлові будинки, дорадянської забудови, спокійно собі простояли в центрі міста аж до 1987 року.
Це були класичні двоповерхові будівлі, як залишилсь на Проскурівській та деінде на Подільській.
Цей вигляд, як і загалом план забудови Проскурів набув за генеральним планом забудови 1824 року, після того, як наше місто постраждало у великій пожежі 1822 року.
Хоча перші ластівки знесення історичних кварталів почались ще на початку 1950-х, коли деякі "пошкодженні" будівлі було знесено, та збудовано в стилі сталінського ампіру три поверховий центральний універмаг, нині відомий, як "Дитячий світ".
На фото якраз його будівництво
Вже в кінці 80-х років, велика "пєрєстройка" та автомобілоцентричний розвиток просторів, вимагав в центрі міста більшої розв'язки та в подальшому в 1993 році побудови підземного переходу.
Під цей проект були знесені останні квартали історичної забудови поруч дитячого світу, чим звільнено велику площу. Де спершу збудували та відкрили магазин Ковчег, навколо якого розрісся, спершу стихійний, а далі організований ринок "П'ятачок"
Останньою краплею забудови цього району стало зведення великої архітектурної ганьби міста "Либідь Плази".
Хоч офіційно забудовником і власником будівлі був угорський бізнесмен, але її пов'язували з Віктором Коліщаком, який в той період лише починав свою політичну кар'єру, та протягнув цей проект у міській і обласній держадміністрації.
Також були чутки, що фінансування такого проекту було в тому числі за підтримки Януковича, який в той час був прем'єр-міністром України.
І що під час візиту до Хмельницького в 2004 році він був незадоволений результатом та зовнішнім виглядом Либідь Плази, та влаштував "рознос" прямо на представленні нового голови ОДА Віктора Коцемира.
Але це лише непідтверджені чутки. Загалом, за часи радянщини та прогресивних 90 повністю були знесені цілі квартали забудови, в на їх місці виросли хрущовки, офісні будівлі та банки, які взагалі, жодним чином не пов'язані між собою архітектурно. І не є окрасою для центру нашого міста.
Частина 5 Ще не втратили, але ризик є
9 березня 1910 року військові 35-го Бєлгородського уланського полку для забезпечення водою військових казарм спорудили водогінну башту, що складалася з двох свердловин та насосної станції.
Збудували вежу за проєктом архітектора - Віктора Нільсена, цеглу робили на цегельному заводі в Дубово (зберіглася частково тільки пічна труба),заерху є невелика технічна надбудова, яку звели вже у другій половині ХХ ст. дах, в оригіналі, був дерев’яним, прикрашений маленькою вежею та флюгером
Про те, щоб відновити вежу і відкрити на ній оглядовий майданчик йшла мова ще у 2020 році, але далі слів це не пішло.
Приватний бізнес, а саме забудовники вже неодноразово звертали увагу на досить суттєву ділянку де стоїть вежа.
Але те, що вона має статус пам'ятки архітектури, досі рятувало її від забудови.
Хоча з такими темпами невтручання об'єкт скоро можуть визнати аварійним та передати в руки забудовнику
Чудовим рішенням було б зробити територію навколо парковою зоною та залучити того ж забудовника, але під реставрацію з подальшим розміщенням комерції.
Це був би єдиний парк на районі, який би притягував, як мам з дітьми, так і студентів. Адже ботанічний сад ХНУ немає зручної комерції поруч (фастфуд, кафе) та не має атмосфери, яку б могла створити вежа.
Частина 6 (Бонусна) Масонська ложа та підземні ходи
Будинок на вулиці Проскурівського підпілля (раніше — Аптекарська, згодом — Котовського) в районі перехрестя з Соборною, на місці якого нині збудовано споруду «Кредо-банку», знесли наприкінці 1990-тих. Останнім поколінням хмельничан стародавній будинок був відомий, як одне з приміщень станції швидкої допомоги. Проте будинок має більш давню історію — його наприкінці ХІХ століття побудував один із найбагатших проскурівських купців Давид Ніренберг. Він був гласним міської думи, мав великі вантажні склади, володів декількома будинками в місті, серед яких — будинок відділення Південно-Російського банку (нині — обласний художній музей).
На початку ХХ століття Ніренберг до свого будинку на Аптекарській прибудував дивне приміщення без вікон, зовні схоже на невеличку вежу.
Є відомості, що Ніренберг вступив до однієї з масонських лож, до якої, незабаром, приєдналися ще декілька представників проскурівської еліти.
Проскурівські масони, до яких належав Давид Ніренберг, спершу проводили таємні засідання по черзі на квартирах один в одного. Згодом Ніренберг зробив до свого будинку добудову, у який, ймовірно, і почали збиратися місцеві масони. Справа в тому, що на своїх засіданнях, масони дотримувалися певних ритуалів, для чого й було потрібно постійне окреме приміщення.
На одному з небагатьох фото будівлі ми бачимо вхідний портал, який візально не є гармонійною частиною композиції. Все тому, що двері “пробили” в часи радянщини.
Першим призначенням будівлі в перші повоєнні часи був склад зерна та провізії, а вже на початку 50х переобладнаний під швидку допомогу.
З очевидців тих часів (прибиральниці, яка там працювала в 60-70х роках) лише понад стелею залишились барельєфи з пірамідами, пентаграмами та іншими елементами. Все що було нижче було оббите і закладене плиткою.
Але повернемось до питання дверей. Першочергова башта не мала в соїй будові жодного вхідного порталу, а лише два круглих віконця. За спогадами очевидиці, там були кольорові вітражі, але візерунок на них невідомий.
Якже масони туди потрапляли?
З слів працівника, сантехніка-трубовкладача, який працював в 1994-1996 роках на побудові сучасного КредоБанку під час риття котловану, під ескаватором утворилось просідання.
Таким чином в процесі були знайдені входи в підземелля. Але так, як забудовник не хотів долучати істориків чи археологів, щоб не затягувати процес будівництва частина підземних ходів була замрована та укріплена, для запобігання майбутнім просіданням.
Згадок про підземні ходи в Хмельницькому дуже небагато. Але деякі краєзнавці працюючи в архіві міста Хмельницького знайшли публікації в газетах 1917-18 років про обвал старої будівлі на нинішній вулиці Грушевського, на місці якої вже в 20х роках було зведено радянську будову. Але як і в матеріалі 1917 року, так і до періоду декомунізації цей будинок згадувався, як “Будинок з зіркою”.
І хоч комісія за сотню років після згадки визнає цю зірку радянською і просто заб’є поверх неї фанеру. Та ця пентаграма не єдина яка була і є в місті.
Маючи ці архівні дані вже в 2010-х роках група ентузіастів-студентів почала шукати й інші будинки з зіркою, та шукати чи є в них підземелля.
Результат їх досліджень ніде не був опблікований чи формалізований, але будиночки з “зіркою” ми вам покажемо далі. Якщо впізнаєте їх - сходіть, перевірте чи зірки ще на місці. А орієнтовну мапу ходів ми викладемо в тредс, якщо публікація там набере більше тисячі реакцій, або в цій статті буде тисяча аплодисментів.
Ці три, та також зазначена вище, це ті, на які можна вказати за даними з різних джерел.
Зі свідчень працівників будівництва ходів було більше, але про входи в них невідомо. І чи досі вони існують невідомо, адже навколо вже багато разів все будувалось і перебудовувалось, як совками, так і в наші часи.
Дякуємо, що дочитали до цього моменту. Якщо сподобалось, те що ми виклали та наша робота, не посоромтесь залишити свою реакцію будь де на наших ресурсах.
Ваша підтримка, це наша мотивація рухатись далі.
