Якось сто років тому згадував, що одна з важливих, хоч і не найголовніших, унікальностей Португалії полягає не стільки в тому, що вона почала (або була серед початківців) європейської колонізації, але в тому, що почала її у специфічний спосіб — у спосіб державний. Вважається, що португальська активність XV-XVI століть у розвідуванні нових шляхів і колонізації була справою державною, ініційованою, підживленою і контрольованою політичною владою цього королівства. Як аргумент йде підкреслення факта, що Енріке Мореплавець, цей драйвер та в певному розумінні геній перших відкриттів, був членом королівського дому — сином одного португальського короля та братом іншого. Аргумент тут не для суперечки, а для фіксування, принаймні поки що.
То в чому ж унікальність? А в тому, що подальший етап європейської експансії майже виключно був приватним, чи пак — корпоративним. З відомими не стільки виключеннями, скільки уточненнями на кшталт іспанських концесій аделантадо. Але уся активна та ефективна європейська колонізація була справою компаній — переважно, але точно не виключно, комерційних. Англійські, голландські, французькі, данські та інші, набагато екзотичніші за походженням колонії ставали результатами ділової активності організацій, які не претендували на політичну владу.
Тож, що не так з португальцями? А нічого, усе з ними так. Тому що, звісно, держава не стояла за португальськими відкриттями. І стояти не могла — за визначенням тодішніх інституцій. І роль принца королівського крові Енріке тут по-своєму характерна — не король і не спадкоємець став ідеологом і організатором небувалого, а... а хто, власне? Ким був інфант Енріке? Не варто сміятися, але гросмейстером — гросмейстером Ордену Христа.
Стоп, а що ще за "Орден Христа"? Слідкуйте за рукам: Орден Воїнства Христового було утворено з колишніх тамплієрів, говорити про яких не час і не місце, що опинилися на території Португалії на момент ліквідації їхнього організації. При цьому храмовники прийняли статут Ордену Калатрава. А що таке Калатрава? Це ключовий кастильський (згодом — іспанський) орден, один з найдавніших на півострові. Чому "один з"? Йому передували, як вважається, щонайменше двоє і далі слідували ще кілька. Португальський Орден Крила Святого Михаїла і кастильський Орден Алькантари, поруч — леонський Орден Сантьяго (усі — ХІІ століття), і вже далі (та з тих самих зерен, що і Орден Христа) виникали арагонський Орден Монтеза і португальський Орден Авіса.
Усі ці компанії активно діяли в прото- і державному середовищі Піренейського півострову і далеко за його межами: членами Ордену Сантьяго, наприклад, були Магеллан і Кортес.
Тож, немає нічого дивного, що одна з таких організацій опинилася біля коріння тектонічних зсувів Великих географічних відкриттів — ділова та ідеологічна активність корпорацій такого штибу перевершувала сучасну їм державу на, вірогідно, кілька порядків. А значить, немає нічого дивного, що найбільші відчайдухи на кшталт Зарку просувалися вздовж узбережжя Африки у незвідане вірні, як писав Гоміш де Зурара, наказам "Принца", але — не короля. Бо ж лише один з них очолював дієву компанію, і це був, без сумніву принц Енріке.
Наостанок, три факти, розписувати які немає ані змоги, ані потреби (так, дійсно зручно).
⚜️По-перше, португальський королівський дім, до якого належав принц Енріке, було засновано Жуаном Добрим, гросмейстером Ордену Авіси. Саме тому нова династія, що правила Португалією з кінця XIV століття аж до самої Іберійської унії, була названа Авісською.
⚜️По-друге, емблеми орденів Калатрави, Алькантари, Сантьяго, Авіси, Крила Святого Михаїла та Монтези мають за основу оригінальне накреслення хреста — його ключова оздоба, ви не повірите, лілея. Для наочності — перша ілюстрація цієї замітки.
⚜️По-третє, ордени Калатрави, Алькантри і Христа попри визначену географічну локалізацію керувалися з єдиного місця — з Бургундії Шампані, цистеріанського монастиря під характерною назвою Морімон: mori mundo — "померти для світу".
