Про завершення війни і реалістичність планів

Як добре, що в України є тверезо мислячий, далекоглядний і розумний президент. Це - президент Чехії Петр Павел. В нього є чесність і сміливість висловити те, що повинна була сказати нашому народу влада нашої країни: "Перемогти Росію в Україні ціною того, що буде знищено половину українського населення, це, мабуть, не перемога".

Але це каже президент Чехії. А президент України носиться натомість з ідеєю "кордони 91 року" як дурень з писаною торбою. Невже в його команді немає нікого, хто б чесно сказав йому, що ця ідея не сприймається реалістично нашими союзниками? З багатьох причин вони не хочуть цього. Нам все одно доведеться піти на поступки, хоча б в плані окупованих на даний час територій.

Навіть більше - я думаю, що Зеленському наші союзники ще роки півтора (якщо не два) тому говорили прямо саме про це - про те, що вони не підтримують ідею "кордонів 91 року". І вже тоді вони напевно пропонували піти на певні поступки для припинення війни. Але у Зеленського напевно немає розуміння цього. Чому немає? Для цього є багато причин.

З причини такої упоротості влади, населення, звичайно, масово відмовляється від мобілізації. І це абсолютно логічно. Якщо влада показує, що в неї немає плану розвитку ситуації з війною, причому розвитку РЕАЛІСТИЧНОГО - хто буде добровільно йти воювати? Фактично нам всім влада пропонує приблизно таке: "Йдіть воювати, помирайте, ставайте каліками, а там якось буде".

Що буде, як буде, коли буде - відповідей немає. Чому не карають командирів-м'ясників за те, що вони посилають людей на смертельні завдання - відповідей немає. Оскільки відповідей на таке немає, то влада вдалась до абсолютно тупикової схеми:

1. Люди, не маючи відповідей на ці запитання, звичайно, не хочуть мобілізовуватись.

2. Якщо вони не хочуть - їх наче скотину ловлять, б'ють (!!!!!!), запихують в автобус, і насильно мобілізовують.

3. Людина, яку таким кінченим безглуздим способом відправили в армію, звичайно не має жодної мотивації - ані нормально служити, ані тим більше воювати.

Як результат - кількість дезертирів у армії просто величезна. Звичайно, що точної кількості нам не називають, але в ЗМІ з'являються цифри від 40 до 80 тисяч людей (!!!!!!).

Потрапивши на поле бою, велика кількість мобілізованих чоловіків просто залишає позиції, і йде геть. Ще й залишає свої речі, зброю, і т.д. І це абсолютно зрозуміло. Якщо мене не дай Бог мобілізують, я буду робити точно так.

Який висновок з цього написаного мною? Висновок, правильний, тверезий, далекоглядний і логічний, зробив президент Чехії, який сказав: "Перемогти Росію в Україні ціною того, що буде знищено половину українського населення, це, мабуть, не перемога".

Чому таке не приходить в голову теперішній владі - я не знаю. Але треба, дуже треба, щоб їй це в голову прийшло. Прийшло, що треба піти на територіальні поступки. Хоча б зобов'язатись не відвойовувати окуповані території військовим шляхом. Бо це - єдиний нормальний вихід з війни.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
АШ
Андрій Шаповалов@andriy_shapovalov

74Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 22 лютого

Більше від автора

  • Щодо завершення війни з росією

    Ну що ж, я думаю, настав час написати те, про що думає значна частина населення, але про це ніхто не хоче писати, бо це - непопулярні думки. Тому ніхто про те, що я напишу, не напише. Але я напишу.

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається