Автор: Марк Крутов для Радіо Свобода
Оригінальний допис був опублікований 2 листопада 2023 року
Російська оборонна промисловість - «колос на глиняних ногах», що страждає від всепроникної корупції, жорстокого контролю спецслужб і, всупереч гучним заявам влади, не здатний запропонувати армії по-справжньому сучасне озброєння, видаючи за нові розробки модифіковані радянські зразки або затіваючи безглузді й нереалізовувані проєкти - на кшталт ракети «Буревісник» з ядерною силовою установкою. Такої думки про стан російського ВПК дотримується Євгєнія Ільїних, у нещодавньому минулому - інженер-конструктор пермського НВО «Іскра», що випускає, зокрема, двигуни, соплові блоки та інші елементи для російських стратегічних ракет, здатних нести ядерні боєголовки: «Булави», «Баргузіна» і ракети з двигуном на ядерному паливі «Бурєвєстнік», випробування якої в селищі Нєнокса 2019 року закінчилися загибеллю людей.
У 2014 році, після початку війни на сході України, Ільїних звільнилася з підприємства і за 8 років виїхала до США, здійснивши трансперехід. Там до цього моменту вже жила її мати, яка лише здивувалася, що її син раніше не зізнався, що є небінарною персоною - сама вона підозрювала це давно.
На завод Євгєнія потрапила не випадково: з «Іскрою» пов'язана історія всієї її родини.
«Історично в нас уся сім'я працювала на цьому підприємстві, бабусі, дідусі, не на останніх позиціях. Дідусь, Алєксандр Івановіч Сабанцев, узагалі певний час був правою рукою Льва Лаврова (другий за рахунком керівник пермського КБ машинобудування, наступником якого стало НВО «Іскра», який очолював його з 1968 по 1994 рік. - Прим. РС)», - розповідає Ільїних.
«Як видно з моєї трудової книжки, мене туди рекрутували наприкінці навчального року. Перший раз я відмовилася, пішла працювати у фастфуд і хотіла потім знайти собі роботу в якійсь цивільній галузі через свої пацифістські переконання. Через якийсь час зі мною ще раз зв'язався рекрутер і просто вмовив, довго переконував, що потрібно піти і «взяти участь в обороні країни», бо «навколо вороги». Переконував, що зброя, яку мені належить робити, ніколи не буде застосована, що вона лише для того, щоб стримувати зовнішніх ворогів.
Це мене в той момент переконало, до того ж це була робота за моєю спеціальністю - технологія машинобудування. Мене взяли у відділ проєктування нестандартного обладнання. Знаєте, як це працює - тобі 20 років, приходить великий дядько, з дуже серйозним виглядом, звісно, можна кого завгодно вмовити».
За словами Євгенії, її кар'єра на «Іскрі» складалася дуже добре.
Я прийшла туди в серпні 2010 року, на 4-му курсі, коли ще навіть не написала диплом. Пропрацювала я там 4 роки. За цей час я доросла до інженера-конструктора 2-ї категорії. Зазвичай, щоб отримати цю категорію, після диплома треба витратити 6-7 років. Є люди, які й 10 років працюють із третьою категорією. У мене це вийшло фактично за 3 роки. Наприкінці 2013 року стався Євромайдан, я його дуже активно підтримала в соціальних мережах, почала сперечатися з колегами, мене викликали на розмову, але я нічого не почала змінювати. Після другої розмови склалася ситуація, в якій мені довелося писати заяву «за власним бажанням».
Про свою роботу на НВО «Іскра»
- Я проєктувала обладнання для ракет-носіїв ядерних боєголовок: «Булава», «Ярс», «Тополь». Це обладнання, яке застосовується для виготовлення корпусів, двигунів і систем їхнього управління. Спочатку це було проєктування простого обладнання, потім складнішого, потім до цього додався контроль виробництва в цеху, де безпосередньо збирають і випробовують елементи ракет. Згодом я займалася закупівлями контрольно-вимірювальних машин, розміщенням замовлень «на стороні». Коли ти займаєшся конструкторською роботою, якщо ти не головний конструктор, який просто сидить у кабінеті і всіх штовхає, ти маєш безпосередньо взаємодіяти з усіма - тоді в тебе складається повна картина того, що відбувається, і ти можеш видати гарний готовий виріб.
- Яка картина постала перед вашими очима?
- Це повністю прогнилий апендикс кремлівського режиму, який створений не для того, щоб зробити хорошу продукцію, не для того, щоб захистити країну, а для того, щоб під прикриттям держтаємниці відмивати і красти гроші. Корупційні схеми йдуть від самого верху, де розподіляють гроші, аж до самих цехів, де обладнання виробляють. Система менеджменту неадекватна: покарання за брак драконівські, тому дуже велика кількість браку приховується. Зараз, на тлі заяв про можливе застосування ядерної зброї росією, я насамперед турбуюся про солдатів РВСП. Це насамперед загроза для їхнього життя, якщо вони запустять, не дай боже, якийсь бракований виріб «Іскри», а таких брали на озброєння дуже багато.
У головах у менеджменту така установка: «Зробіть хоч що-небудь, це однаково нікуди не полетить, а лежатиме 20 років десь на складі або стоятиме в шахті, поки його не утилізують і не поріжуть». Це не тільки на підприємстві, де я працювала. Я їздила на конференції, спілкувалася з багатьма людьми з цієї сфери, і ця установка присутня в голові у багатьох. Є виняток: це вироби, про які відомо, що вони підуть на випробування. З них здувають пилинки, їх дуже ретельно збирають і контролюють. У людей є чітке розуміння: цей виріб піде на випробування, а цей стоятиме в шахті. Так, ця промисловість сяк-так розвивається, тому що якщо ти вбухуєш кудись гроші, то навіть з урахуванням корупції якийсь результат буде. Питання в тому, що «ядерний щит», про який говорять у Кремлі, зовсім не є таким могутнім і бездоганним, як там намагаються уявити.
Перед випробуванням будь-якої ракети проходить величезна кількість тестів. Кожен запуск «Булави», яких було на сьогодні близько 40, - це просто неймовірна операція, на яку витрачається величезна кількість часу. Щоб просто запустити ракету, яка в реальному житті має запускатися натисканням кнопки. У людей на підводних човнах класу «Борей», на яких зараз стоїть «Булава», такої можливості, якщо що, просто не буде.
Корупція в оборонці - і чи треба її викривати під час війни
«Я проєктувала оснащення для ракет, а начальник виробництва, не хочу називати його імені, навіщось розміщував її виготовлення на сторонніх підприємствах. Коли ми дізнавалися про ціни, які вставляються цими підприємствами за виготовлення прес-форм, штампів тощо, ми були в шоці. Вони були настільки неадекватними, що все було зрозуміло. Начальник сектору їхав 6 годин в один бік на приймання виробу у якесь гаражне виробництво, хоча Пєрмь - дуже промислове місто і знайти виконавця такого замовлення там було нескладно.
За службовим обов'язком мені доводилося спілкуватися з керівництвом, яке було присутнє на московських нарадах. Виділяється величезна кількість грошей на оборонку. До підприємства ці гроші доходять у дуже малій кількості, тому що є якась величезна кількість приватних або напівприватних компаній, які беруть участь у цьому ланцюжку: якісь атестаційні комісії тощо.
Я вважаю, що про корупцію говорити треба навіть під час війни. Якби в росії режим змінився на той, який буде з нею боротися, це був би вже інший режим, той, який і припинив би війну в Україні, і вибачився, почав би виплачувати репарації. Поки що навіть війна і розслідування про корупцію не призвели до якихось змін. Я вважаю, що про корупцію треба говорити, щоб донести до «ультрапатріотів», що режим, за який вони борються, не здатен зробити навіть те, що представляє як якесь своє найбільше досягнення.
Корупція типова для всієї російської оборонки. Хлопці, які приїжджали на «Іскру» з інших підприємств, ми з ними сиділи, пили, спілкувалися, всі кажуть приблизно одне й те саме. Неважливо, Воткінск, Пєрмь, Корольов, ситуація скрізь приблизно однакова. Режим не буде боротися з цією корупцією, тому що він заснований на ній, якщо він її переможе - його самого не стане, і війна закінчиться. Це просто логіка.
Аналогов нєт?
НВО «Іскра», розповідає Євгєнія, займалося і новітніми російськими ракетами, які в Кремлі люблять називати невразливими для систем ППО супротивника, як-от гіперзвуковими ракетами «Циркон» і ракетою «Бурєвєстнік», чергові випробування якої росія, як свідчать супутникові знімки, провела нещодавно на полігоні на Новій Землі.
«Я займалася тільки стратегічними ракетами, але в коридорах, у курилці, на корпоративах часто звучала назва «Циркон», тож не виключаю, що «Іскра» мала стосунок до їхнього виробництва. Треба розуміти, що являє собою оборонне підприємство. Вам ніхто не каже: «Ось це - для ракети «Булава», цього немає в жодних документах. Уся інформація дізнається тільки в безпосередньому спілкуванні з головними конструкторами, тими, хто безпосередньо розробляє той чи інший виріб. У вас буде написано тільки «РД-302» або «ДМ-570». Документація, яка приходить, містить тільки ці шифри. Тому для того, щоб розібратися, що тобі потрібно робити, який узагалі рівень відповідальності, ти йдеш до конструкторів, у яких є відповідний рівень доступу до держтаємниці, вони тобі всю цю справу описують і пояснюють, що до чого. Система менеджменту просто божевільна, якщо її чітко дотримуватися, побудувати неможливо буде нічого.
Як, наприклад, будували БРПЛ (балістичну ракету підводних човнів) «Барк»? Будували-будували - і не добудували. Гроші були успішно розпихані по кишенях. Якісь вироби на кшталт «Тополя-М» взагалі не можна назвати «новими», як кажуть у новинах. Якщо ви подивитеся їхні креслення, то одразу згадаєте ракету 8К98П, яка була розроблена за радянських часів. Те ж саме з «Баргузіном», не знаю, чи виробляють його зараз, чи «завели за корч». По суті, це радянська залізнична ракета 15Ж44 «Молодєц».
Що стосується ракети «Бурєвєстнік», то цей проєкт запускали на багатьох заводах, зокрема й на «Іскрі». Спочатку це мала бути ракета з розгорнутим соплом Лаваля, тому що вона літатиме... найімовірніше, вона не літатиме, але передбачається, що вона має літати в різних шарах атмосфери з різною щільністю, відповідно, потрібне якесь універсальне сопло. На це було покладено дуже багато сил, але реалізувати це так і не змогли. Там є й інші проблеми, особливо з масовими характеристиками. Для того щоб вона летіла, як мені пояснювали конструктори, там закладені якісь нереальні вимоги. Наприклад, потрібна сталь, індекс якої складається мало не з 35 літер. Для порівняння: я для прес-форми використовувала сталь 5ХНМ і нержавіючу сталь 18Х18Н10Т, а там було 35 літер і цифр, це якийсь суперкрутий сплав, який можуть отримати тільки в одному інституті і в дуже малій кількості.
Ідея «Бурєвєстніка», можливо, і прогресивна, але на практиці, коли я розмовляла про це з людьми, всі в один голос реготали. У нас навіть був такий прикол: є вираз «сміятися після слова «лопата», а в нас було «сміятися після слова «Бурєвєстнік».
В іншому все, чим зараз живе путінська пропаганда, - це, по суті справи, просто вдосконалені розробки радянського часу. Із цим можна довго сперечатися, але я бачила ці креслення, спілкувалася з конструкторами, зі своїм дідусем, царство йому небесне, який багато хто з цих ракет проєктував. Під час мого перебування директором «Іскри» був [Міхаіл] Соколовський, потім Владімір Шатров. І з тим, і з іншим були добрі стосунки, як у сім'ї, вони знали, хто я така, я знала, хто вони такі. Шатров помер минулого року від онкології. Незважаючи на те, що він був членом «Единой России», він, можливо, був тією рідкісною людиною, яка дійсно хотіла змінити на підприємстві щось на краще.
НВО «Іскра» і війна в Україні
Євгенія Ільїних підтримує контакти з деякими співробітниками «Іскри» і каже, що з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну ситуація на підприємстві фактично не змінилася.
«У головного інженера проєкту зарплата зараз - 60-65 тисяч рублів. Подивіться, яка зарплата на цій посаді в середньому по ринку в Пєрмі, не кажучи вже про Москву, і все стане зрозуміло».
НВО «Іскра» потрапило під західні санкції лише в червні 2023 року: обмежувальні заходи щодо підприємства запровадили ЄС, Швейцарія та Україна. Але і це на роботу заводу особливо не вплинуло, продовжує Євгенія Ільїних.
«Усе, що там виробляється, вироблялося ще з радянських часів, усі технології гідроклавування, автоклавування, які використовуються для виробництва сопел, старі. Більшою мірою санкції могли вдарити по цивільній продукції, яку виробляє «Іскра», зокрема газоперекачувальному обладнанню. Там використовуються імпортні компоненти. Але вони, як і верстати, і ріжуче обладнання, завозяться через Казахстан та інші країни, проблем із цим не спостерігається.
Моє оснащення, яким я займалася, застосовується саме для вклеювання електронних компонентів. Природно, для того щоб зрозуміти, що і як мені потрібно вклеїти, мені потрібно піти на склад і подивитися, що це за компонент, тому що за тими кострубатими ескізами, які нам давали технологи, людина при здоровому глузді нічого зробити не зможе. Запаси імпортної електроніки тоді були, але, з огляду на те, з якою швидкістю ліплять ці ракети, скільки всього цього забраковують, надовго їх вистачити не могло. На складі зазвичай лежить те, що буде використано в найближчі 3-4 місяці. Відділ постачання вже тоді все закуповував зі сторони, в якихось приватних компаніях».
Незважаючи на зростання оборонної частини бюджету рф після початку війни з Україною, у березні 2023 року, як писав «Коммерсант», збиток НВО «Іскра» перевищив 2,7 мільярда рублів. Покрити його передбачається за рахунок кредитної лінії на 13,3 мільярда рублів, відкритої підприємству Ощадбанком.
Оборонка і ФСБ
З початку 2023 року в росії порушили щонайменше 21 кримінальну справу за статтею про держзраду, зокрема через імовірне розголошення державної таємниці. Це вп'ятеро більше, ніж за той самий період минулого року. Під постійним пресингом спецслужб почувалися і співробітники НВО «Іскра», розповідає Євгєнія Ільїних.
«Це, напевно, найгірша частина в усій цій роботі, яка на мене дуже тиснула. Напевно, є люди, які до цього адаптувалися. Є так званий «перший відділ», відділ «кадрів і безпеки», це, по суті, ФСБ на заводі. Коли ти заходиш на завод, ти здаєш телефон співробітнику за ґратами, як у в'язниці. Перше навчання, яке в нас було як у молодих спеціалістів: нас усіх завели у велику аудиторію, і людина з першого відділу почала розповідати про всіх цих нещасних учених, яких засудили за нібито скоєні ними 5, 7, 10 років тому злочини. «Ось, дивіться, ми не дрімаємо, за всіма вами стежать». У підсумку, звісно, люди залякані і про багато речей за межами заводу намагаються навіть не говорити. Коли я вже звільнилася, я хотіла піти на «Марш миру» (серія антивоєнних акцій у російських містах у березні 2014 року. - Прим. РС), я записалася у групі у «ВКонтакте», і мені одразу ж зателефонували: «Ви працюєте на оборонному підприємстві, навіщо ви хочете туди піти?» Я, звісно, просто сказала, що вже не працюю, але взагалі цей тиск - це буденна частина життя співробітників подібних підприємств. Чутки про те, що в нас теж були спроби винести якусь інформацію, ходили, але я собі не можу цього уявити - з такими зарплатами, як у нас, люди працювали саме «за ідею» і навряд чи були схильні до зради. Просто співробітники спецслужб набивають собі погони, це така сама «палочная сістєма», як у поліції, вона є і завжди була. Завдання - знайти собі жертву, отримати за неї премію і з'їздити куди-небудь на південь, у Крим».
Про можливе повернення в росію
«Звичайно, хотілося б, щоб у росії все налагодилося, щоб склалося нормальне громадянське суспільство, толерантне і до таких людей, як я. Суспільство, яке зможе взяти на себе відповідальність за злочини, що сталися. Мені б хотілося, щоб посія стала такою країною, в яку хочеться повернутися. Я свою відповідальність теж відчуваю - не тільки як людина, яка 4 роки пропрацювала на «Іскрі», а як людина, яка в принципі жила і працювала в росії. Ми намагалися, ми щось робили, намагалися запобігти тому, що зараз відбувається, але наших зусиль не вистачило».
