«Люди, що займаються однією й тією самою діяльністю, рідко збираються разом, навіть щоб весело провести час і відпочити, але коли це трапляється, розмова зазвичай закінчується змовою проти громадськості або винахідливими планами підвищити ціни». («The Wealth of Nations» — Багатство народів, 1776)
Тож спробуємо розібратись з тим, як МОНОПОЛІЯ СПРИЯЄ ПРОВАЛУ РИНКУ.
Уявімо, що дядько Петро з сусіднього будинку є єдиним постачальником взуття у вашому місті, а також єдиним, хто надає послуги щодо його поточного ремонту. Оскільки саме він контролює всі поставки взуття у ваш регіон, то, з точки зору бізнесу, найбільш раціональним його рішенням буде отримання більшого прибутку від здійсненої ним підприємницької діяльності. За умови концентрації ринкової влади в одних руках дядько Петро неодмінно скористається своїм становищем монополіста (бо саме так виглядає монополія) і змусить споживачів платити ціни, які будуть вищими за рівноважні (тобто такі, які встановлює ринок на основі попиту і пропозиції). Чому? Та тому, що у вас просто не буде вибору, і ви, як споживач, змушені будете прийняти такі правила гри – сплачувати ту ціну й приймати ту якість, яку запропонував дядько Петро. А зважаючи на те, що він єдиний надає і послуги по ремонту взуття, то якість останнього буде ще та. Він також може обмежувати постачання взуття, створюючи дефіцит, і тим самим підтримувати високі ціни на нього. При цьому попит на товар залишиться відносно стабільним, незалежно від того, наскільки високою (або низькою) буде його ціна. Тобто, саме монополіст (у даному випадку дядько Петро) диктує споживачу, які товари або послуги йому купувати та скільки це буде коштувати.
МОНОПОЛІЇ ШКОДЯТЬ як людям, так і економіці країни. Існують дослідження, що компанії монополісти вкладають значно менше коштів в інновації, ніж очікувалося, а деякі монополії, взагалі, можуть спричиняти інфляцію – як от експортери нафти.
Яскравим прикладом є недавня історія з монопольним постачанням газу на європейський континент, внаслідок якого росія використовує газ як зброю у геополітичній боротьбі. "Газпром" — державна компанія, і це дозволяє кремлю використовувати його як інструмент у своїй політиці. А ось ліберальним країнам Заходу у боротьбі зі зростанням цін допомагає не так політика влади, як "невидима рука ринку". Остаточного переможця ще чітко не видно, але після енергетичної кризи в ЄС заговорили не лише про диверсифікацію та заміщення постачання російського газу, а й про відмову від газу взагалі.
Звісно, існують і «природні монополії». Вони виникають тоді, коли економія на масштабах виробництва настільки зменшує собівартість, що найнижчу ціну можна досягти, лише коли на ринку залишається один виробник (чи постачальник послуг). Проте, оскільки на такому ринку зникає конкуренція, то без певного втручання держави ціни будуть підвищуватись, а обсяги виробництва зменшуватись порівняно з потенційним обсягом за умови конкуренції.
МОНОПОЛІЯ – це кінець подорожі будь-якої діяльності: чи-то бізнесу, чи-то засобів масової інформації, чи-то влади, яка сконцентрована в одних руках.
Проте, негативні наслідки такої діяльності, перш за все, відчують споживачі та прості громадяни країни, влада якої не здійснює превентивних заходів недопущення створення таких монополій (або сама приймає активну участь у їх створенні) та адекватно не регулює діяльність «природних монополій». Бо монополія, згідно з економікою загальної рівноваги, є неефективним способом розподілу товарів і послуг, що за визначенням є ПРОВАЛОМ РИНКУ.
