Увага! В Україні працює конвеєр із фабрикації фейкових “експертиз”, судових «доказів». Його кінцевий оператор – Ірина #Кременовська
Але технологію та замовлення вона отримує з москви.
ДЖЕРЕЛО МЕТОДИЧКИ: фсб та Олександр Дворкін
Кременовська не винаходила нічого нового. Вона використовує відпрацьований за десятиліття інструмент російських спецслужб – псевдоекспертизи. Їхній автор – Олександр Дворкін, головний ідеолог мережі РАЦИРС, афільований фсб для боротьби з інакомисленням. Мета – створити формальний привід для переслідування.
ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?
Крок 1: Створення «замовлення». Мережа фсб/РАЦИРС визначає ціль – організацію або людину, яку потрібно знищити інформаційно, юридичною або фізично. Наразі одна з головних цілей фсб/РАЦИРС є Міжнародний громадський Рух «АЛЛАТРА», який системно викриває діяльність РАЦИРС на найвищому міжнародному рівні.
Крок 2: Виконання «експертом». Кременовська (як директор «Центру економіко-правових досліджень») пише текст, який називає «експертним висновком». У ньому ціль оголошується «деструктивною сектою», використовуючи словник і логіку Дворкіна.
Одним із прикладів діяльності РАЦИРС в Україні є Центр економіко-правових досліджень (ЦЕПД), який був заснований широко відомими догхантерами Іриною Кременовською та її поплічником Олексієм #Святогор у 2017 році. Цей центр активно поширює дезінформацію, підриваючи демократичні процеси в Україні. Через ресурси, такі як «Вільне слово», ЦЕПД публікує матеріали, що дискредитують релігійні групи з Європи та США, та активно підтримує проросійські наративи, що сприяють подальшій ескалації напруженості в Україні.
Крок 3: Впровадження у систему. Цей фальшивий документ передається до українських правоохоронних органів або судів як «об’єктивний доказ». Таким чином, ворожа пропагандистська методика отримує вигляд офіційного судового документу.
Псевдоекспертиза - зброя террору фсб в Україні
Саме фейкові експертизи є підґрунтям для Кременовської - агентки фсб для втручання в законодавство нашої держави. відомий факт, що Кременовська прихильниця сепаратистів. Її центр ЦЕПД серед головної цілі містить мету втручання у закони України. Вона хотіла обкатати втручання та зміну законодавства через ухвалення так званого закону про заборону “тоталітарних сект”. А от авторами антикультового закону в Україні про заборону тоталітарних сект стали українські депутати-сепаратисти Владислав Лукянов, Партія регіонів і Ігор Рибаков позафракційний. Ще ті два персонажі. Не дивно, що вона обрала їх та змогла з ними домовитися. Звісно, що цей закон разом з його авторами активно лобіювала Кременовська на своїх ресурсах, стверджуючи, що він покращить законодавство України та захистить її громадян. Треба зрозуміти, що так діють агнти фсбешної РАЦИРС: спочатку один закон, там нібито про “секти”, потім другий, третій. І ми мали би попасти з вами у ситуацію, як на окупованій території, де рпц (мп) - це єдина допустима релігія. всіх інших просто знищують, в тому числі фізично, просто вбивають священників інших релігій. Тобто це не жарти. І ми з вами маємо дякувати тим, хто відхилив цей закон, чим дуже засмутив Креминовську.
Також у відкритих джерелах вже доведено, що у регулярних публікаціях Ірини Кременовської в українських засобах масової інформації спостерігається систематична діяльність, спрямована на дискредитацію органів державної влади України. Ця діяльність створює передумови для дестабілізації суспільної довіри до урядових структур і формує негативне ставлення населення до чинної системи управління.
ПАРАЛЕЛЬНЕ ЗАВДАННЯ КРЕМЕНОВСЬКОЇ: ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗАХИСТ СВОЇХ
Одночасно Кременовська виконує іншу функцію – кришування спільників. Наприклад, вона публічно захищає Якуба Яхла, обвинуваченого в пед00оф1лії, називаючи його колегою. Яхл – такий самий агент мережі фсбешної РАЦИРС в Чехії. Його злочини та арешт невигідні фсб, тому потрібен «експертний» захист.
Діяльність Ірини Кременовської – це не експертиза. Це – гібридна війна.
Вона імпортує в Україну російські каральні практики фсб та Дворкіна.
Цю схему потрібно зупинити. Перший крок – усвідомити її існування.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах.
