1. ЩО ТАКЕ ЕКОНОМІКА?
Чи існує у світі те, що не можна назвати системою? Якщо Ваша відповідь «ні, не існує, то Ви маєте рацію. Уявімо систему з певною сукупністю взаємопов’язаних елементів. Для прикладу, нехай центральним елементом цієї системи буде пекарня – суб’єкт господарювання, ключовою діяльністю якого є процес випікання хліба.
Ще одним елементом системи є споживачі, які платять гроші, купуючи хліб. Приміром цей споживач – людина, яка працює економістом на заводі та організовує роботу із удосконалення системи управління витратами, і за це отримує заробітну плату.
Завод – це також елемент системи, основною діяльністю якого є виробництво комбайнів. Його споживачем виступає приватне сільське господарство, яке купує ці комбайни, використовує їх для збору врожаю, а результат своєї праці продає пекарні.
Це короткий фрагмент економіки, який ілюструє безліч внутрішніх процесів обміну, — від пекарні до приватного сільського господарства. Власне, вся економічна діяльність зводиться до поняття «обмін».
Ми виробляємо якийсь продукт, отримуємо за нього гроші. Ці гроші ми витрачаємо на споживання інших товарів і послуг, наприклад, ходимо до перукарні, кінотеатру, купуємо одяг. Але ж все це є результатом чиєїсь праці, чи не так? Якщо ваша відповідь стверджувальна, то Ви мабуть вже здогадалися, що це і є економіка.
2. ЯК ВАША (ОБРАНА ВАМИ) КОМПАНІЯ ПОВ'ЯЗАНА З ЕКОНОМІКОЮ?
Кожен окремий суб’єкт господарювання – це також система, де так само відбувається «обмін». У кожній такій системі є співробітники, які беруть участь у процесі обміну всередині компанії. Маркетолог вивчає ринок, економіст формує план виробництва, беручи за основу результати роботи маркетолога, кадровик наймає необхідну кількість персоналу та підбирає для них програму професійного навчання з метою реалізації плану економіста тощо. У результаті створюється товар (чи послуга), що задовольняє певні потреби споживачів, які його (її) купують. Одержані кошти від проданого товару (чи послуги) розподіляються між учасниками процесу: співробітниками, керівниками, власником. При цьому обсяг доходу кожного з учасників буде залежати від того, наскільки цінним є продукт компанії для споживача.
Таким чином, кількість процесів обміну в межах країни залежить від кількості процесів обміну кожного окремого суб’єкта господарювання. Тобто для того, щоб економіка зростала, потрібно збільшити процеси обміну всередині кожної компанії – створити більше продукту.
3. ЯКУ ЕКОНОМІКУ НАЗИВАЮТЬ “ЗДОРОВОЮ”?
Якщо ми говоримо про “здоров'я” економіки, то, швидше за все, йдеться про кількість та обсяг процесів обміну за одиницю часу. Чим більше процесів обміну відбувається між окремими особами, підприємствами та урядовими організаціями, тим заможнішими ми є.
Проте, варто розуміти, що існує низка визначальних факторів, які сприяють зростанню процесів обміну.
“Здорова” економіка вимагає міцної правової бази, яка підтримує права власності та забезпечує виконання контрактів. Чіткі та обов’язкові правила зміцнюють довіру та впевненість серед економічних суб’єктів господарювання, заохочуючи їх брати участь в обміні з упевненістю, що їхні права будуть захищені.
“Здорова” економіка потребує конкурентних ринків, де ціни відображатимуть динаміку попиту та пропозиції товарів і послуг. Конкурентні ринки забезпечують ефективний розподіл ресурсів, заохочуючи зростання продуктивності праці та інновацій.
У “здоровій” економіці фінансові установи, зокрема банки, сприяють обмінам, надаючи доступ до кредитів та інших фінансових послуг. Ці посередники забезпечують плавний потік коштів між заощаджувачами та позичальниками, сприяючи інвестуванню та економічному зростанню.
Обмін у “здоровій” економіці залежить від наявності прозорої інформації. Учасники повинні мати доступ до відповідної інформації про продукти, ціни та ринкові умови. Прозора інформація дозволяє покупцям і продавцям приймати обґрунтовані рішення та сприяє чесній конкуренції.
“Здорова” економіка заохочує спеціалізацію та поділ праці, що веде до підвищення продуктивності. Спеціалізація дозволяє окремим особам і підприємствам зосередитися на виробництві товарів і послуг, у яких вони мають порівняльну перевагу. Обмін відбувається, коли різні сторони торгують спеціалізованими товарами чи послугами, що призводить до більш ефективного розподілу ресурсів.
У “здоровій” економіці обмін відбувається через добровільні транзакції, коли покупці та продавці беруть участь у взаємовигідній торгівлі. Учасники мають свободу вибору, брати участь в обміні чи ні, виходячи зі своїх уподобань чи потреб.
У “здоровій” економіці обміни виходять за межі національних кордонів. Глобальна торгівля дозволяє країнам скористатися перевагами спеціалізації та отримати доступ до ширшого асортименту товарів і послуг. Міжнародні обміни сприяють економічному зростанню, покращують рівень життя та посилюють співпрацю між державами.
Проте, варто пам’ятати, що концепція “здорової” економіки може відрізнятися в залежності від різних економічних теорій і точок зору. Фактори, що згадані вище, представляють загальні принципи, які сприяють добре функціонуючій економіці, але їхнє застосування може відрізнятися залежно від конкретної економічної системи та контексту.
4. ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ЕКОНОМІЧНОЮ СИСТЕМОЮ ПІД ЧАС КРИЗИ?
Коли відбувається економічна криза, процеси обміну сповільнюються. Кожен з нас починає менше заробляти і менше купувати. У результаті - усі стають трохи біднішими.
Основні причини, які обумовлюють сповільнення процесів обміну в умовах кризи:
Економічні спади та кризи часто призводять до зниження споживчого попиту. Люди стають більш консервативними у своїх витратах, віддаючи перевагу основним товарам і послугам. Це зниження попиту зменшує обсяг транзакцій, викликаючи уповільнення обмінних процесів.
Кризи можуть призвести до дефіциту фінансових ресурсів. Банки та інші фінансові установи можуть змінити свою політику кредитування, яка зумовить ускладнення доступу до кредитів. Брак доступних коштів уповільнить транзакції та інвестиційну діяльність, оскільки учасникам важко отримати необхідний капітал.
Кризи можуть порушити глобальні та місцеві ланцюги поставок. Стихійні лиха, політична нестабільність або надзвичайні ситуації можуть порушити виробництво, транспортування та канали розподілу. Ці збої призводять до затримок у доставці товарів і послуг, тим самим перешкоджаючи безперебійному перебігу обмінних процесів.
Під час кризи, зазвичай, існує високий ступінь невизначеності щодо майбутнього. Суб’єкти господарювання стають обережними у прийнятті рішень і можуть затримувати або відкладати процеси обміну. Невизначеність може призвести до зниження довіри споживачів та інвесторів, що впливає на загальний темп обміну.
Під час кризи люди можуть відчувати підвищений рівень страху, тривоги та невпевненості. Ці емоції можуть призвести до зниження ризикованої поведінки та збереження статусу-кво. Люди можуть відкладати прийняття фінансових рішень або взагалі уникати участі в обмінних процесах, що ще більше сприяє їх уповільненню.
Уряди та регуляторні органи можуть вживати надзвичайних заходів під час кризи, щоб стабілізувати економіку. З одного боку, ці заходи можуть бути необхідними для управління кризою, а з іншого - вони можуть значно вплинути на ефективність і швидкість обмінних процесів.
Для того, щоб вийти з кризи, нам потрібно максимально швидко розігнати або перезапустити процеси обміну. Тоді, через якийсь час, ми знову почнемо заробляти більше, споживати більше, і, в цілому, будемо здатні підвищити рівень свого добробуту.
#простопроекономіку
