Журнал Sacratum (укр. «Сакратум») від початку позиціонувався як незалежне готично-дарк-видання. Український андеграундний журнал виник у 2006 році як ініціатива киян – студентів під керівництвом Романа «Raven» Дидюка. Перший номер побачив світ 30 березня 2006 року: він уже мав кольорову обкладинку та бонусний аудіо-CD. Подальші випуски продовжували виходити двічі на рік у форматі A4 (звичайно 64–68 сторінок) з престижним поліграфічним рівнем – кольоровою обкладинкою і якісним чорно-білим бруком всередині. Видавець наголошував, що «Сакратум» – це перше повністю україномовне музичне готичне видання (дебютний номер був частково двомовним). Тираж становив близько 1000 примірників, ціна – 18–30 гривень за штуку (залежно від року).
Загалом до кінця 2008 року побачили світ щонайменше сім номерів «Сакратума». Відповідно до хроніки на офіційному блозі, у 2006 році вийшли 1-й, 2-й і 3-й випуски, у 2007 – 4-й та 5-й, а в 2008 – 6-й і 7-й. Зокрема, презентація 4-го номера відбулася на концерті Umbra et Imago у лютому 2007 року, а у листопаді 2008-го 7-й номер було анонсовано із докладним описом змісту. За офіційними повідомленнями, журнал виходив стабільно раз на півроку і продавався у багатьох містах України – від Києва й Львова до Дніпра, Херсона, Луцька, Ужгорода і навіть Луганська.
За тематикою «Сакратум» позиціонував себе як видання про «світ готики та суміжних альтернативних субкультур» України. Редакція писала: «Наша музика – це метал, індастріал, електроніка, рок, готика, фолк, панк. Інші наші інтереси – література, подорожі, архітектура, фестивалі, вірування, стиль та інші неформатні речі». Цілком типовим для журналу був широкий спектр жанрів – від хеві-металу та думу до електронних та народних напрямів. Наприклад, випуск №7 містив CD-компіляцію з композиціями від «паган-металу» до мелодійного року, від електронного EBM до індастріалу, а серед інтерв’ю згадувалися як готичні гурти, так і представники індастріал-року та фольк-металу. Загалом видання охоплювало готичну і металеву сцену, а також прилеглі індустріальну, рокову та фольк-тематики.
Зміст кожного номера складався з кількох ключових блоків. Передусім, це були ексклюзивні інтерв’ю з музикантами – як із відомими зарубіжними командами, так і з українськими виконавцями. Наприклад, на сторінках «Сакратума» публікували розмови з такими гуртами, як Lacrimosa, Dope Stars Inc, L’Âme Immortelle, Zeromancer чи Lacrimas Profundere, а серед вітчизняних – «Кому Вниз», «Вій», «Полинове Поле», «Тінь Сонця» та інші. У 6-му номері рубрика «Справжні особистості» включала інтерв’ю з лідерами Moonspell, Mortiis, Rammstein/Emigrate та навіть лауреатом Шевченківської премії Андрієм Середою з «Кому Вниз». Додатково журнал публікував інтерв’ю з європейськими електронно-готичними проектами (наприклад, англійський Client, французький Undercover Slut) та українськими гуртами DarkStar, Ginger Snap5, Holy Blood тощо.
Окрім розділу з інтерв’ю, у кожному числі були численні тематичні статті й репортажі. Журнал висвітлював фестивалі та концерти («звіти» зі сцени), розповідав про готичний стиль і моду, містичні історії та легенди, літературу і філософію. Так, випуск №3 містив статті про історію готичного року, походження Хеллоуїна, творчість Едгара По та Л.З. Мазоха, готичну моду (перша частина циклу) і «готичну ідеологію». У випуску №7 у рубриці Ukr_Industrial були матеріали про покинуті промислові ландшафти України (зокрема, хімічний завод у Слов’янську). Журнал також друкував авторські фоторепортажі (наприклад, про закинуті міста), літературні тексти (поезію, оповідання), колонки про подорожі та стиль життя. Практично у кожному номері були рецензії на музичні новинки (саундчек альбомів) і DVD, окремі «цитатники» та інші графічні вставки. Такими рубриками «Сакратум» намагався глибше відобразити внутрішню культуру субкультурної спільноти, не зводячися лише до музики.
Важливою специфікою «Сакратума» було мультимедійне наповнення номерів. Як зазначено на сайті, до кожного випуску додавався компакт-диск і два плакати. Наприклад, до третього номера йшли два плакати формату A3 із зображеннями гуртів L’Âme Immortelle та The 69 Eyes, а також мультимедійний диск із аудіо- та відеоматеріалами від українських і зарубіжних виконавців (на диску опинилися треки гуртів «Полинове Поле», «Вій», «Оркестр Янки Козир» та інші). Аналогічно, інші випуски комплектувалися двома кольоровими плакатами й бонусним CD-компіляціями з ексклюзивними треками гуртів того часу. Завдяки такому формату читачі отримували не лише журнал у класичному розумінні, а й аудіовізуальні матеріали, які розширювали досвід знайомства з українською та світовою андеграунд-сценою.
