Козацька сережка давно стала елементом романтизованого образу запорожця. Та насправді це був не аксесуар і не мода — це був знак долі.
У Запорозькій Січі сережка виконувала роль своєрідного «соціального маркера», який миттєво повідомляв: кого можна кинути в бій, а кого — ні.
Сережка в лівому вусі означала, що козак є єдиним сином у матері. Його життя берегли, адже з його загибеллю обривався цілий рід.
Сережка в правому вусі вказувала на останнього чоловіка в родині — носія прізвища і памʼяті поколінь.
Сережки в обох вухах були найтривожнішим знаком: єдина дитина і остання надія роду.
Важливим був і матеріал.
Золото свідчило про заможне або шляхетне походження, срібло — про вільного козака, мідь — про простолюдина. Для старшини це була мова без слів, зрозуміла кожному.
Козаки не прикрашали себе.
Вони носили відповідальність за життя і памʼять свого роду.
Саме тому маленька сережка важила інколи більше, ніж шабля.
Сьогодні українська історія знову потребує голосу.
Тих, хто вміє говорити змістовно, відповідально й чесно.
Якщо ти створюєш або хочеш створювати український контент — тексти, відео, історії — і готовий поширювати правду про Україну у світі, це може бути не лише покликанням, а й гідною роботою.
Український контент має цінність.
І люди, які його творять, заслуговують на гідну зарплату.
Долучайся до тих, хто говорить про Україну професійно —
і будує майбутнє словом.
