Нічого.
Це була рабовласницька імперія.
Люди працювали на державних підприємствах.
Їм платили символічну зарплатню.
Вони витрачали цю зарплату в державних магазинах, закладах громадського харчування, на державних курортах і так далі.
Якщо товари купувалися на базарах, то продавці потім все одно купували у держави.
"Дачники" за цю ж символічну зарплату орендували землю у держави. У нього ж купували все потрібне. Якщо покупки відбувалися на ринку, то дивись вище.
Квартири були власністю держави, за які радянські люди знову ж таки платили з тієї ж зарплати.
Комунальні послуги надавала держава. Оплата із тієї ж зарплати.
Освіта та медицина безкоштовна, але податки на них із тієї ж зарплати.
З цієї ж зарплати йшли відрахування на оборону держави у вигляді прямих податків та усіляких внесків до ДТСААФ, ГТО тощо.
Так, пенсії та держстраховки виплачувались, але знову ж таки, із зарплат або самих громадян, або виплат із цих зарплат до пенсійних та інших фондів.
Покупки з цих пенсій і страховок робилися в держави або прямо, через магазини тощо, або опосередковано через "базари".
Нагромадження витрачалися так само.
На вершині цієї піраміди були генсеки.
Тобто насправді радянська людина була рабом радянської держави. Зарплата мала фіктивний характер і прозвана була підтримувати у радянських людей хибне уявлення про особисту свободу.
