Навіть у провідного російського військового агітатора вже не залишилося аргументів на виправдання вторгнення в Україну.
Олександр Дугін — провідний російський ідеолог, який роками намагався виправдати війну в Україні. Ще до початку вторгнення він створив філософську систему «неоєвразійство», щоб обґрунтувати захоплення чужих територій. Його часто називають «мозком Путіна», хоча його особистий зв’язок із президентом не такий близький. Проте Дугін відображає настрій частини кремлівської верхівки: вони фанатично підтримують війну і шукають виправдання своїм діям.
Проте сьогодні його аргументи звучать безглуздо. Недавнє інтерв’ю Дугіна з популярною блогеркою Ксенією Собчак показало, що він не може елементарно пояснити причину війни. На питання «За що нині варто воювати?» філософ відповів так абсурдно, що навіть Собчак реготала вголос. На його думку, після перемоги на Росію чекає постапокаліптичне майбутнє: люди масово переїжджатимуть із міст у сільську місцевість, створять щось на зразок «сільського інтернету» і ховатимуться там від «отруйних чужинців». Він навіть порівняв це з біблійним виходом євреїв з Єгипту. Цей образ викликав сміх у багатьох слухачів і доводить: пропагандистам на кшталт Дугіна просто нічого сказати.
Водночас у Росії вичерпалися переконливі аргументи для народу. За законом не можна називати цю війну війною, і громадян змушують твердити, що конфлікт нібито спровокувала Україна. Але реальність і пропаганда надто розійшлися. Українські безпілотники регулярно атакують російські заводи, військові колони й аеропорти, залишаючи їх у руїнах. За чотири роки понад мільйон росіян загинули чи отримали тяжкі поранення — майже кожна родина заплатила найвищу ціну. Різниця між тим, що люди бачать на власні очі, і тим, що їм твердять з екранів, виросла до непідйомних розмірів.
При цьому Кремль вдається до все більш курйозних спроб відволікти увагу. Під час того ж інтерв’ю Дугін несподівано прокляв серфінг та звинуватив у змові популярного мультперсонажа Чебурашку — без жодних пояснень. Подібні абсурдні заяви лише доводять: у Кремлі немає жодного чіткого плану чи стратегії, яка б виправдовувала війну.
Навіть російська еліта в приватних розмовах усе частіше визнає: війна зайшла у глухий кут. Журналіст Михайло Зигар, котрий багато пише про еліту, цитує слова впливових людей:
«Ми втяглися надто глибоко, а тепер війна зайшла у безвихідь».
Раніше вони вважали: можливо, помилилися з початком, але треба виграти. Тепер такого вже не кажуть — натомість лунає очевидне: конфлікт заглох, і його слід припинити.
Навесні 2026 року стало особливо помітно: російський наступ на Донбасі фактично зупинився. Командування щомісяця відправляє десятки тисяч солдатів у безрезультатні атаки — люди гинуть і калічаться, а фронт майже не рухається. На півдні українські дрони знищують російські колони на трасі з Росії до Криму, залишаючи їх розбитими і блокуючи постачання. В окупованому Криму навіть довелося ввести суворі обмеження на паливо й боєприпаси. Колишні «досягнення» росіян обернулися затримкою та великими втратами.
У травні, на День Перемоги, ситуація стала вкрай абсурдною. Через загрозу ракетних і дронових ударів московський парад довелося урізати: з площі забрали чималу частину техніки, а військові дали короткочасне перемир’я, щоб провести церемонію без втрат. Президент Зеленський у відповідь фактично «дозволив» цей парад — натякаючи, що сам призупинив бойові дії. Але вже за кілька днів війна спалахнула з новою силою. Росія обстрілювала Київ десятками ракет і сотнями дронів, а українці у відповідь влучали по об’єктах енергетичної та військової інфраструктури Росії. Державні ЗМІ при цьому продовжували транслювати старі кремлівські гасла про героїзм солдат і незмінну перемогу — але, судячи з усього, більшість росіян уже не вірить цим словам.
В інтернеті картина була іншою. Люди втомилися від нескінченної війни. Блогери й прості користувачі відкрито називали її «глухим кутом» і вимагали припинити вогонь, щоб армія могла передихнути. Відеозвернення популярної телеведучої Вікторії Боні про корупцію й цензуру стало вірусним — його подивилися десятки мільйонів, а її назвали «випадковим обличчям опозиції». Кремль спробував обмежити доступ до інтернету та VPN, але це лише ще більше розлютило людей: рейтинг Путіна впав до історичних мінімумів.
Навіть онука Микити Хрущова, професорка Ніна Хрущова, яка вивчає пропаганду, зазначає: ідеологічна машина Кремля дала тріщину. Раніше режим пояснював репресії та ГУЛАГ через міф про «ворогів народу» й «зрадників», але тепер такого виправдання не лишилося.
«Війна взагалі не пояснює жодної логіки», — каже Хрущова.
Жодної раціональної причини для цієї агресії путінський режим уже не знаходить.
Навіть сам Дугін, який десятиліттями пропагував «цивілізаційну війну» із Заходом, визнає поразку. Наприкінці травня він заявив, що з нинішніми елітами Росія має «критично низькі» шанси не лише на перемогу, а й навіть на збереження єдності країни. Іншими словами, самі найвищі чиновники перестають вірити у власний наратив про перемогу.
Ці настрої й реалії стали очевидними і на щорічному петербурзькому економічному форумі, де збирається кремлівська еліта. На його відкритті українські дрони дійшли до самого міста: у Кронштадті вони влучили у російський військовий корабель і нафтобазу, здійнявши над містом чорні стовпи диму. Наступного дня президент Зеленський надіслав Путіну відкритого листа, у якому повідомив, що українські дрони «відвідали» Петербург з відстані понад 1000 кілометрів, і попередив про нові удари по містах Росії, доки Кремль не піде на переговори і не припинить війну.
Путін на форумі відповів по-своєму: назвав Зеленського «грубіяном» і закликав солдат боротися далі, мовляв, «вся країна за вами спостерігає». Але навіть така риторика не може приховати очевидного: Росія дедалі глибше впадає в ізоляцію. Якщо раніше на форумі з’являлися лідери Китаю, Франції чи Німеччини, то цьогоріч поряд з Путіним були лише президенти Узбекистану й Танзанії. Замість демонстрації сили це було більше схоже на зразок міжнародної ізоляції.
П’ятий рік цієї затяжної війни показав: кремлівські пропагандисти так і не пояснили суспільству, навіщо воно воює. Головне гасло «тримайтеся, перемога близько» більше не спрацьовує — люди хочуть миру, а не нескінченних обіцянок. І це, мабуть, головний висновок: війна здається безперспективною, і росіяни втомилися від невідомого кінця конфлікту.
Джерело — The Atlantic
