Продовження статті “Справжні вбивці людства. Хто вони? Як негативні новини впливають на здоров’я”. Повністю статтю можна прочитати
Є ціла низка слів, які самі по собі є тригерами страху і тривоги. Досить почути або прочитати — і вже виникає напруга, страх. Наприклад, слово «культ». Ось що І. Я. Кантеров — російський релігієзнавець, один із найбільших сучасних спеціалістів з католицизму та діяльності Ватикану, дослідник нетрадиційних релігій і культів, доктор філософських наук, професор, заслужений професор МДУ імені М. В. Ломоносова — пише у своїй книзі «Нові релігійні рухи»:
«Не одне століття слово «cult», що складається з чотирьох літер, зустрічалося лише в лексиці істориків релігії, теологів, етнографів і не виходило за рамки суто наукових видань. Виняток, мабуть, складає політологічне використання терміна «культ» (культ особистості) у публіцистиці та пропаганді, адресованій широкій аудиторії. Але вже в середині 70-х рр. XX століття цей термін починає міцно закріплюватися в усіх видах мас-медіа, виноситься в заголовки статей, нарисів, теле- і радіопередач. І переважна частина матеріалів про культи мала сенсаційно-викривальну спрямованість.
У публікаціях багатьох зарубіжних дослідників НРР не пояснюються причини використання ЗМІ терміну «культ» переважно (а правильніше буде сказати — винятково) з негативним смисловим змістом. Видавцям охочих до сенсацій журналів і газет слово «культ» одразу ж припало до душі своєю «стислістю, ударністю та емоційністю». До того ж його і без того негативну конотацію можна було без особливих зусиль посилити такими словосполученнями, як «самовбивчий культ» і «диявольський культ». У рекордно швидкі терміни поняття «культ» стало масово використовуватися як кліше, начиння якого неодмінно містило в собі «типові ознаки» культу. Наведемо деякі з них: культи займаються сумнівною, а найчастіше злочинною діяльністю; вони залучають своїх послідовників за допомогою обману і брехливих обіцянок; на чолі культів стоять могутні та безпринципні лідери, які мають корисливу мету та маніпулюють свідомістю прихильників культів, завдають шкоди їхній психіці, руйнують сім’ї».
1993 року один із лідерів антикультового руху ввів терміни «тоталітарна секта» і «деструктивний культ». Відтоді ці терміни стали часто з’являтися у виступах політиків, співробітників правоохоронних органів, а також у вигляді гучних заголовків різних публікацій. Термін «тоталітарний», запозичений із політології та пропаганди часів холодної війни, одразу ж викликає асоціації з відсутністю свободи, концентраційними таборами, охороною, колючим дротом, примусовою працею, мізерною їжею тощо. І ось він страх. Кожен, хто читає або чує про чергову організацію, названу «сектою» або «культом», підсвідомо відчуває страх за свій добробут, за себе і за добробут своїх близьких.
Звернімося знову до думки доктора І. Я. Кантерова:
«Переносячи зловісний, страхітливий сенс терміну “тоталітарний” на царину релігії, творці конструкції “тоталітарна секта” розраховують у такий спосіб істотно посилити викривальний заряд наявних визначень, що передують словам “секта” і “культ”. Саме через “впізнаваність” терміну “тоталітарний”… і закріпилося вживання цього дуже “недоброго” терміну щодо нових релігійних утворень».
«Однак мало хто знає, що така термінологія, як (“тоталітарна секта”, “деструктивний культ”), відсутня в чинному законодавстві більшості країн, міжнародних правових документах, не має юридичного обґрунтування і суперечить закону “Про свободу совісті та релігійні організації”».
«Застосування таких термінів до релігійних об’єднань, що мають юридичний статус і зареєстровані органами юстиції, свідчить про відсутність у авторів такого роду матеріалів елементарних релігієзнавчих знань, а також базових відомостей щодо нормативних актів, які регулюють діяльність релігійних об’єднань… Занесення ж конкретного релігійного утворення до категорії, яка вже в самому найменуванні містить негативні відтінки, у кращому разі породжує насторожене ставлення до такої групи, а частіше за все — дискримінацію та переслідування її послідовників. Є численні свідчення відвертих гонінь на релігійні меншини під впливом публікацій і особливо телепередач про підступи сект».
Незалежно від країн і континентів, від ідеологічної спрямованості, ЗМІ характеризують нові релігійні рухи переважно як злочинні організації.
Доктор І. Я. Кантеров доходить висновку, що «розпливчастість найменувань “тоталітарна секта” і “деструктивний культ” дає змогу зараховувати до таких об’єднань практично будь-яке релігійне новоутворення, релігійно-філософське вчення, культурно-освітню або оздоровчу установу». Він наголошує, що за бажання «поняття “тоталітарна секта” і “деструктивний культ” завжди готові… затаврувати будь-кого, кого потрібно, не обтяжуючи себе тим, щоб замислитися щодо наслідків бездумного поводження з такими ярликами-страшилками»
Далі буде…
