Вперше я почула про нього на парах ІДПУ в університеті. Тоді він якось пройшов повз вуха, але нещодавно я про нього згадала й вирішила почати поглиблювати свої знання саме з цього правника. Першою працею, яку я прочитала, була робота обсягом 25 сторінок, що стосувалася переважно його політичної діяльності. Інформації про юридичний бік його діяльності не так багато, на моє здивування,адже у моєму сприйнятті він передусім постає як адвокат і юрист.
Він народився в містечку Крученичах Мостиського повіту, де його батько був начальником громади. У 1890-х роках навчався в Самбірській державній класичній гімназії з польською мовою навчання. Незважаючи на навчання польською мовою, він читав такі газети й журнали, як «Діло», «Зоря», «Житє і слово», «Правда». Закінчивши Львівський університет і успішно склавши державні іспити з права, Степан Баран у статусі кандидата адвокатури розпочав професійну діяльність, пройшовши річну судову практику в Крайовому суді. Водночас із навчанням на правничому факультеті він здобував освіту й на філософському факультеті. У 1909 році здобув ступінь доктора права. Своє навчання продовжив у філософських студіях у Берлінському та Віденському університетах. У 1913 році повернувся до рідного Львова, де долучився до громадсько-політичного життя та продовжував займатися адвокатською діяльністю.
У своїй адвокатській діяльності він відстоював інтереси українців. Так, наприклад, він брав участь у кримінальному суді у Львові, коли захищав селян Райського повіту, які протестували проти примусових польових робіт.
У середині березня 1916 року С. Баран підготував та написав останній заповіт І. Франка, коли письменник лежав хворий у дяківській бурсі у Львові. Цей факт мене вразив найбільше, я навіть цю інформацію перечитувала, але, коли побачила ці дані в інших джерелах, то впевнилася у її правдивості.
На парі з історії держави та права України я дізналася про С. Барана саме в контексті того, що він розробив проєкт Конституції УНР 1920 року, який був ухвалений Всеукраїнською Національною Радою. Цей проєкт закріплював забезпечення свободи людини, таємницю листування, визнавав недоторканність оселі та житла.
Після того як він оселився у Холмі, як адвокат та нотаріус С. Баран поринув у громадське життя, яке було насичене різними діями: допоміг відбудувати культурне та господарське життя, яке було зруйноване поляками; було збільшено кількість святинь.
Також він вів наукове життя, належачи до Наукового товариства імені Шевченка. У 1922–1923 рр. очолював тернопільську філію «Просвіти». Свою викладацьку діяльність, а саме викладав право, провадив в Українському таємному університеті у Львові.
Мені сподобалося читати та знаходити інформацію про нього, але її не так багато, як я думала на початку своєї пізнавальної діяльності. Звісно, це не вся інформація, однак, як на мене, вона є найцікавішою, принаймні з тієї, що я знайшла.
Джерела:
Любов Шептицька. СТЕПАН БАРАН. ЗУНР 1918–1923. Уряди. Постаті. 2018.
Степан Баран - Український державний і громадський діяч. Господарський суд Львівської області. URL: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/pres-centr/news/1631770/ (дата звернення: 04.01.2026).
Стоматов Е.Г. ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ. 2023. С. 44–48.
