Вступ
Голден Стейт Ворріорс - це баскетбольний клуб, за яким, останні десять років я спостерігав найбільше. Однозначно не лише я. В якійсь мірі я за них переживав та навіть прив'язався.
Я завжди говорю собі та людям, що у мене нема конкретної команди НБА, за яку я уболіваю. В дитинстві такими були Лейкерс. Але з завершенням кар'єри Кобі, симпатія до ЛАЛ розчинилась. Можливо те саме станеться і з ГС, коли завершать з баскетболом Каррі, Томпсон, Грін. Але зараз, яка б з 29 команд Ліги не грала проти "воїнів", я на підсвідомому рівні підтримуватиму саме каліфорнійців.
Бажання написати про них виникло ще наприкінці минулого сезону. З початком нового, воно тільки посилилось. І ось, як тільки випала вільна хвилина, "взявся за перо".
Про Ворріорс ми ще чутимемо багато. Особливо наступні півтора-два місяці. На мою думку вони стануть чи не вирішальними у розвитку френчайзу, його майбутнього вигляду.
Але це про майбутнє. Наразі, мій огляд на те, що відбувається з френчайзом станом на сьогодні. Чи є у нього перспективи. І якщо є, то які? Яку нішу вони займають в сучасній НБА. І чи вдалося власникам ГС побудувати Династію на подобі Сан-Антоніо Сперс. Про це та інше далі в тексті. Приємного читання.
Глава 1. Початок
Надворі кінець березня 2016 року.
Після перемоги над Ютою, сезонний рахунок "воїнів" стає 68-7. Для побиття "вічного" рекорду Чикаго Булз 72-10, датованого сезоном 1995/96 залишилось виграти 5 з 7 останніх матчів чемпіонату.
Ворріорс прямують до виграшу другого титулу поспіль. Джо Лейкоб, власник баскетбольного клубу Голден Стейт робить дуже гучну заяву :
"Голден Стейт Ворріорс на Світлові Роки випереджають будь-який клуб НБА!"
Світлові Роки.. це багато. Якщо хтось не знає, Світловий Рік - це відстань, яку долає світло за 365 днів. Швидкість, з якою рухається світло становить приблизно 300000 км/с. Його подорож від Сонця до Землі становить близько 8 хвилин. Відстань від Землі до Сонця становить трішки менше 150 мільйонів кілометрів. Ця відстань еквівалентна довжині приблизно 3700 екваторів Землі.
Я не прошу Вас уявляти всі ці масштаби. Але це реально БАГАТО!
В момент, коли Джо Лейкоб промовив ці слова, він і справді міг почувати себе так. Почувати, що він "зловив Бога за бороду". Стоячи на порозі історичної події, несмертної слави.
Адже сьогодні - Ворріорс є справжніми Гігантами спорту. В цілому, не лише баскетболу, але й як індустрії. За даними Форбс - вони є найдорожчим клубом НБА. Їх вартість оцінюється в 7 мільярдів доларів. Що робить їх третім найдорожчим спортивним клубом світу.
В минулому - далеко не найпрестижніший френчайз. Так, один з найстаріших, разом з Нікс та Селтікс. Проте один з найбільших невдах. Чимось нагадував сучасні Вашингтон Візардс. Клуб, який востаннє вигравав титул ще у 70х роках минулого століття. Після чого, за період у майже 40 років, спромігся виграти лише 6 серій у плей-оф.
Саме таким Лейкоб і купив в 2010 році ГС, за 450 мільйонів доларів.
Глава 2. Ідея
Стів Керр колись сказав, що Ворріорс : "мають потенціал стати наступними Сперс" - не просто династією, котра вигравала декілька титулів поспіль, або в короткому проміжку часу. А Династією, яка буде загрозою на багато років вперед! Чи не щороку претендуючи на титули. Прикладом для якої стали Сан-Антоніо Сперс під керівництвом живої легенди - тренера Грега Поповіча.
В 1994 році він повернувся в Сан-Антоніо у якості генерального менеджера. А у 1996 році, після невдалого старту сезону від "шпорів" - призначив сам себе головним тренером команди. Таке міг утнути тільки "Поуп". Саме з його іменем, в першу чергу, слід пов'язувати досягнення клубу.
Рейн династії Сан-Антоніо тривав 23 роки. Поповіч, Робінсон, Данкан, Паркер, Джинобілі, Кавай. 5 титулів НБА. 6 Фіналів НБА. 11 Фіналів Конференції. 22 роки участі в плей-оф. 20 років поспіль потрапляння у плей-оф.
Це дуже високий рівень, який надзвичайно важко повторити, тим паче перевершити. Але, саме такою і була ціль Джейкоба та Ворріорс.
Глава 3. Становлення та розвиток Династії
Шлях Ворріорс розпочався в 2009 році. Очевидно, саме це стало "відправним пунктом" френчайзу. Його династії. А саме Драфт, на якому ГС вже були готові міняти свій пік №7 в Фінікс Санс, на Амаре Стадемаєра.
Були готові рівно до того моменту, коли дізнались, що Міннесота, маючи два піки перед ними, пройшли повз Стефа Каррі. Якщо проводити паралелі - людину, вплив котрої слід порівнювати з впливом Грега Поповіча, на успіх Ворріорс та Сперс відповідно.
Після чого було декілька дуже важливих, щасливих, доленосних подій, угод та рішень. Від роздумів про обмін Каррі, через його проблеми зі здоров'ям, а саме щиколотками. Якщо б не капа в роті, саме фіксатори для гомілкостопу мали б шанс стати найвідомішим атрибутом розігруючого. Але, менеджмент зробив ставку на Стефа, відправивши в Мілуокі Монту Елліса взамін на Ендрю Боггута. До вибору на Драфті Клея Томпсона, Дреймонда Гріна. Підписання Андре Ігуодали. Вибір майбутнього від Стіва Керра : піти тренувати Нікс, чи Ворріорс. Потужні та пам'ятні виступи в плей-оф 2013 та 2014 років.
Поворотним моментом стала славнозвісна травма Девіда Лі під час передсезонки 2014 року, через яку, тоді вже новий тренер Голден Стейт Стів Керр, був вимушений перевести в стартову п'ятірку Дреймонда Гріна.
Подальша історія відома. 8 років. Каррі, Керр, Грін, Томпсон, Ігуодала, Дюрент. 4 титули НБА. 6 Фіналів НБА.
Так, вони пережили 2019-2021 роки. Короткий період, за який ГС не виходили в плей-оф. Тоді також могло здатися, що "все пропало", "воїни" ніколи не повернуться на баскетбольний Олімп. Відхід Дюрента. Серйозна травма Клея Томпсона, яку він зазнав під час Фінальної серії 2019 року. Розрив хрестоподібних зв'язок, пошкодження, яке вивело його зі змагань на цілий рік. А згодом і порвані "ахіли", які коштуватимуть гравцеві ще півтора роки кар'єри.
Проте в серцях та головах людей продовжувала жити солодка думка, що "ще нічого не втрачено". І ось якщо Клей Томпсон повернеться, якщо Каррі та Грін будуть в порядку, а додатковий каст гравців, на чолі зі Стівом Керром, буде правильно вибудуваний навколо них - у них все вийде..!
Ці люди виявились правими.
В 2022 році Голден Стейт виграли ще одне чемпіонство. Наразі своє крайнє. Цього разу без імбалансної команди. З Каррі у ролі кращого гравця. Тоді Ворріорс заткнули багатьох критиків, та просто тих, котрі сумнівалися, що подібне взагалі можливо.
Глава 4. Кульмінаційний момент
Надворі середина грудня 2023 року.
Сезон тільки-тільки набрав обертів, а у мене непереборне відчуття, що саме зараз, а не після Фіналу 2019 року - Голден Стейт переживають свою найглибшу кризу в новітній історії. Їх мрії про побудову "Династії Сперс 2.0", на десятиліття, знаходяться під реальною загрозою.
В одному зі своїх недавніх подкастів, Кевін Гарнет разом з Полом Пірсом сказали наступне :
"Цей ростер Голден Стейт - це не команда плей-оф"
Станом на сьогодні вони посідають 11 місце з рахунком 12-14.
Важко мріяти та фокусуватись на титулах, плей-оф, якщо ти навіть не в зоні плей-ін.
Що ж тоді сталось? Особисто для себе я виділив декілька передумов :
1. Сучасний баскетбол
Якщо порівнювати з баскетболом 5-8 річної давності, не скажу, що він змінився кардинально.
Зазвичай, при згадці Ворріорс, на думку спадають "Стеф Каррі" та "трьохи". Так, цей дует серйозно вплинув на зміщення акценту кидків, практично "вбивши" кидок з середньої дистанції. Як мінімум аналітично вбивши його ефективність. Але основною фішкою колективу були зовсім не кидки з-за дуги.
Ворріорс, по суті, не так стали першовідкривачами "смол-бол" баскетболу, як скоріше популяризаторами. Оскільки пам'ятаємо про Фінікс "7 або менше секунд" Санс, "We Believe" Ворріорс, Маямі Хіт з Леброном, які, так чи інакше, використовували подібний стиль гри.
Під "смол-болом" можна розуміти багато чого і одразу! Це і ті самі трьохочкові кидки. Але передусім - це гра в обороні.
Так, на початках, Стеф Каррі не вирізнявся прекрасною грою на своїй половині майданчику. Тож його доводилось "ховати" в обороні. Втім, коли в п'ятірці одночасно були Клей Томпсон, Харрісон Барнс, Андре Ігуодала, Дреймонд Грін - проблеми в захисті від Каррі практично нівелювались. Тут ставали в пригоді і атакуючий потенціал подібного лайнапу, коли кожен з гравців може в ведення м'яча, в більшій чи в меншій мірі. Кожен з гравців може віддати пас. Кожен з гравців може кинути м'яч, будучи серйозною загрозою з дистанції. Вміння розмінюватись в обороні "всіх на всіх".
Все це було приправлено високим темпом, що дало змогу створювати колосальну кількість простору, на якому і зробили собі ім'я зірки колективу : і далекобійність Каррі та Томпсона і вбивчий пік-енд-рол Каррі та Дреймонда. Не працювала і подвійна опіка проти Каррі, яка переростала у передачу на Дреймонда, який завершував атаку 4 на 3.
В цей момент Ворріорс і справді перебували на відстані "Світлових Років" від Ліги, яку вони просто ошелешили!
Пішло декілька років на те, щоб пристосуватись, навчитись протидіяти подібному стилю гри, а в кінцевому результаті в дечому змавпувати. Тут варто пригадати який вигляд мали головні конкуренти тодішніх Голден Стейт.
Це і Х'юстон Рокетс разом з Джеймсом Харденом, Крісом Полом, Еріком Гордоном, ПіДжей Такером та Тревором Арізою.
Клівленд Кавальєрс з Леброном Джеймсом, Кайрі Ірвінгом, ДжейАр Смітом, Кевіном Лавом та Трістаном Томпсоном.
Ну і нарешті Торонто Репторз з Каваєм Леонардом, Паскалем Сіакамом, Кайлом Лаурі, Фредом ВанВлітом та Марком Газолем.
Не скажу, що це ідентичні команди. Проте всі вони мали в своєму складі гравців, які добре грали б у захисті. Всі вони мали гравців, які загрожували б дальним кидком. За винятком Трістана Томпсона зразка 2016 року, роль якого з часом і зменшилась, якраз таки через відсутність загрози з-за дуги.
Знаєте як звучить перша частина Олімпійського дивізу? Швидше, вище, сильніше.
Саме це, на мій погляд, стало основною проблемою сучасних Голден Стейт. Команди НБА не просто навчились робити ЯК Ворріорс, а навчились робити це краще. З вищими, технічнішими баскетболістами. Які також розумні. Які також вміють кидати з-за дуги, що серед оборонців, що серед бігменів. Які можуть захищатись проти кількох позицій.
Просто погляньте на домінуючі колективи цього сезону. Денвер Наггетс, Міннесота Тімбервулвз, Орландо Меджик, Оклахома Тандер, Бостон Селтікс.
Всі ці команди можуть з легкістю грати у +/- той самий баскетбол, що й Голден Стейт зразка 2015-2019 років. З єдиною відмінністю, що вони більші за розмірами.
Звісно ні в кого з них нема гравця типу Стефа Каррі, котрий половину своїх очок набирає з-за дуги. Але кожна з цих команд, з більшим чи меншим успіхом, може грати якісно в обороні, приховуючи слабкі сторони. Гравці доволі ефективно йдуть в розміни. Всі вміють вести м'яч, пасувати, кидати.
Ворріорс не мають у своєму складі жодного гравця з ростом 7 та більше футів. Звісно, ви можете заперечити, що це не така вже й необхідність. Але, ось вам список колективів, у яких також нема номінальних семифутерів : Бруклін, Індіана, Чикаго, Атланта, Вашингтон, Денвер, Пеліканс, Мемфіс.
Лише один клуб з перелічених знаходиться в зоні плей-оф. Це Наггетс. Але вони мають в своєму складі історично крутого центрового Ніколу Йокіча. Вплив на гру якого можна було б порівняти з впливом на гру Стефа Каррі зразка 2014-2016 років.
Як і Стеф, Нікола в якійсь мірі змінив гру. Він повернув в неї бігменів. Не лише він, адже пам'ятаємо про таких хлопців як Ембіід, Девіс, Янніс. Тим не менше, саме серба я б назвав рушійною силою цього руху. Оскільки, якщо пригадати, як ті ж самі Ворріорс били Ентоні Девіса, або ж які "стіни" вибудовували перед Антетокумпо, стане зрозуміло, що про жодне повернення в гру центрових не йшла і мова. А тепер гравці на кшталт Діандре Ейтона, Джарретта Аллена отримують багатомільйонні контракти. А кожна поважаюча себе команда пакується бігменами як тільки може (Міннесота : Гобер, Таунс, Рід; Лейкерс : Девіс, Вуд, Хейс; Бостон : Порзінігс, Хорфорд, Корнет; тощо).
З цього витікає друга передумова :
2. Стагнація
Ворріорс залишились на тому ж рівні, що й були. Вони ніяк не розвинулись. На це вплинуло одразу декілька факторів. Передусім - це відсутність адекватної заміни старіючим зіркам.
Династія Сперс чому була успішною? Данкан вчасно підхопив "смолоскип", що ніс Робінсон, продовживши його прайм. Вдалий рекрутинг Паркера, Джинобілі, продовжили прайм вже самого Данкана. Згодом, влучний пік Кавая Леонарда продовжив прайм трійці. Щоразу знаходився хтось новий, хто вдихав вогонь у доменні печі, які тільки й чекали на те, щоб запрацювати зі свіжою силою! У Голден Стейт таких не знайшлося. Як мінімум з огляду на сьогоднішній день.
Джордан Пул та Джеймс Вайсмен - вже покинули Голден Стейт. Ендрю Віггінс, після чемпіонського забігу 2022 року, коли він був другим кращим гравцем ГС, перетворився на свою гіршу версію з Міннесоти. Гравця, якого щоб кудись обміняти, потрібно ще за нього доплачувати.
Джонатан Кумінга, Мозес Муді, таке враження, що їм не довіряє Стів Керр. Вони хоч і мали певні шанси, певні моменти, але водночас я не можу сказати, що їм вдалося їх реалізувати на всі 100%. І що вони стали не те, щоб зірками, а хоча б міцними рольовиками у команді, котра ставить перед собою ціль виграти титул.
Саме через це, по суті, Стів Керр змушений довіряти Клею Томпсону. Дозволяти йому кидати ту кількість кидків, з низькою ефективністю. Адже на даному етапі розвитку френчайзу, саме молоді гравці і мали б підхопити "смолоскип".
Що Данкан, що Паркер - в свій другий рік в Лізі стали чемпіонами. Джинобілі - в свій перший. Кавай, у свій третій сезон - став МВП Фіналу. Всі вони відігравали якщо не ключову, то одну з ключових ролей.
Так, ви можете заперечити, що Пул також, в свій третій сезон був доволі ключовою фігурою у виграші ГС чемпіонства. Але зараз, в свій п'ятий рік в Лізі, таке відчуття, що він завершив кар'єру. Як мінімум морально. І є чи не найгіршим гравцем в Лізі, чи не в найгіршій команді Ліги, яка демонструє чи не найгірший баскетбол останніх років, який фізично боляче дивитись!
В свій третій сезон в Лізі, Вайсмен (якщо не враховувати рік, який пропустив через травму) є четвертим з чотирьох бігменів в ротації найгіршого колективу Ліги, який програв 24 (!!) матчі поспіль. Його хвилини в цьому сезоні рятуються виключно за рахунок частих травм Джейлена Дюрена.
І ні, я не вимагаю, щоб молодь Ворріорс перетворилась на Каваїв та Данканів. Але те, що менеджмент ГС помилився з вибором гравців, зробивши ставку не на тих людей - це факт.
3. Менеджмент
Боб Маєрс, таке враження, що відчував, що йдучи даною дорогою, Ворріорс далеко не зайдуть. І ще минулого літа покинув колектив. Перед тим, м'яко кажучи, не те, щоб "наламав дров", проте залишив Майку Данліві, своєму наступнику та нинішньому ГМу "воїнів", френчайз в далеко не найкращих умовах.
Окрім промахів на Драфті, де замість Вайсмена могли обрати Ламело Бола. Замість Кумінги - Франца Вагнера. А змість Муді - Альперена Шенґюна або Трея Мерфі. Також, до негативних рішень я б відніс контракт Джордана Пула. Його фінансової складової, що молодому гравцеві дали величезний за розмірами та тривалістю контракт і так в забитій платіжці, я гадаю ключову роль зіграло те, в який час та умовах йому дали цю угоду.
Адже на носі було продовження контрактів Гріна, Томпсона. Хоча доказів цьому нема, але багатьма людьми вважається, що вкупі з довгим язиком Пула, в теорії, саме його "несправедливо велика" як для його молодості та рівня гри угода, могла стати причиною конфлікту Гріна з Пулом і те, що Дреймонд з кулака наглухо вирубав молодого розігруючого.
Пам'ятаю, тодішні новини, інтерв'ю стосовно тієї теми висвітлювались в дуже мутному світлі. Сам факт неадекватної поведінки Гріна, відходив на другий план, тоді як на шпальтах тільки й рясніли заяви про "який хороший у команди вайб!". Еге. А зі слів учасників інциденту, або прилеглих до нього, скоріше йшлося про те, що "погано, що відео злили в мережу", замість чіткого засудження, покарання або хоча б якихось наслідків для агресора.
А саме в цьому і лежав ключ до провального виступу в минулому чемпіонаті та підвалин провалу в цьому. Якщо б Ворріорс ще тоді наклали на Гріна певні санкції, можливо, ми б не побачили лише у 2023 році, як наприкінці минулого чемпіонату, так і на початку цього - 4 дискваліфікації та відсторонення!
Останні три з яких це : умисне наступання ногою на лежачого Сабоніса, придушення Гобера та недавній удар Нуркіча по щелепі.
Тоді як Ворріорс в лиці Маєрса намагались "замнути" скандал. Замість того, щоб покарати Дреймонда, хоча б внутрішньо, вони не зробили нічого. Після чого мусіла втручатись вже НБА.
Підсумок
Станом на сьогодні так і незрозуміло, скільки часу триватиме дискваліфікація Дреймонда. Якщо вірити інформації інсайдерів, таких як Шамс Черанія, мова може йти про відсторонення терміном не менше трьох тижнів. Тому загроза чергового зірваного сезону для Голден Стейт та Стефа Каррі є цілком реальною.
Ніхто не знає, скільки ще таких праймових, рівня "топ 5 гравців Ліги" сезонів залишилось у Стефа Каррі. Можливо ще 10. А можливо це останній. Тому нехтувати подібними речами, будь я на місці керівників клубу, точно б не хотів. Якщо навколо Каррі правильно вибудувана інфраструктура - з ним можна виграти титул. Це перевірено. Це доконаний факт.
Виглядає так, що Ворріорс стоять на порозі масштабної перебудови. Масштабнішої, ніж я собі уявляв ще в жовтні цього року.
Звісно я не стверджую, що обміняють всіх окрім Стефа. Але, як на мене, недоторканим залишиться лише він. Всі інші, в тому числі Грін, Томпсон, мають бути доступними для обмінів.
Дреймонд, попри його позитивний вплив на гру команди, в атаці, в обороні, на моральний дух, виглядає дуже ненадійною опцією, котра через свій темперамент та внутрішні конфлікти особистості, ставить колектив під загрозу в будь-який момент сезону, в тому числі найвідповідальніший. 5 гра Фіналу 2016 року тому зайве підтвердження.
Останні новини свідчать про те, що Ворріорс вели перемовини з Клеєм Томпсоном, щодо контракту ще перед початком сезону. Пропозиція була у розмірі 48 млн на 2 роки, якщо вірити чуткам. Після майже двох місяців сезону, всі перемовини на рахунок продовження контракту, через низький рівень гри гравця, припинились.
Ендрю Віггінс перетворився на свою найгіршу версію зразка виступів за Тімбервулвз. Його навіть перевели на лавку запасних. Побачимо чи це дасть хоч якийсь результат, вже не кажу про позитивний.
Від Кріса Пола та від решти рольовиків важко очікувати великих звершень. Сама ж позиція Пола в Ворріорс, як на мене, є хиткою. І через свій спливаючий контракт він може виявитись цікавим кільком клубам НБА ще цього сезону.
Мінімально, проте жевріє надія стосовно цьогорічних новачків : Брендіна Подземські та Трейса Джексона-Девіса.
На Драфті, Подземські я порівнював з ДіАнджело Расселом. Повільний гравець з хорошим кидком. Але, навіть на відміну від того ж Рассела, він не володіє дриблінгом і настільки ж поганий в обороні.
Тоді як ТДД - це низькорослий центровий. Чи не найгірша каста гравців НБА. Просто згадайте як декілька років тому розривав Монтрецл Харрел, який завжди претендував на звання "Кращого 6го". А тепер без гуглу спробуйте пригадати за яку команду він грає.
Не володіючи необхідними навичками для перемоги в сучасній НБА, втім, Стів Керр почав по трохи їм довіряти. Не дивлячись на їх мінуси, обидва новачки володіють талантом. Подземські, попри його мінуси, чудовий шутер. Йому вдалось перенести 40% влучань з-за дуги з коледжу, в НБА. Та й в цілому, попри його повільність, як для оборонця він доволі габаритний. Грає, як то кажуть, "більше своїх розмірів". Добре підбирає м'яч.
Тоді як ТДД - один з найнедооціненіших гравців свого Драфту. Так, його обрали аж під піком №57. В першу чергу у зв'язку з його дитячими травмами, про які я детальніше описував у своєму блозі. 23х річний форвард чимось нагадує Джона Коллінза, яким раніше цікавились ГС. Минулий сезон за Індіану 21+11+4+3 блоки. Навіть незважаючи на його невисокий як для центрового ріст, 6'9, він може бути корисним для Ворріорс. Оскільки ріст компенсує атлетизмом. І є доволі універсальним як в атаці так і в обороні.
На останок процитую недавні слова Майка Данліві для преси :
"Наступні 15-20 ігор дадуть відповідь на питання "Куди ми прямуємо як організація?", а не ситуація з дискваліфікацією Дреймонда"
В останніх двох матчах, Голден Стейт здобули перемоги. Хоча виграний матч - це виграний матч, втім, оптимізму, особисто мені, від цих перемог не додалось. Це були важкі матчі, з вигризаним результатом проти відверто слабких команд. Що в поєдинку проти Нетс, що в поєдинку проти Блейзерс, Ворріорс спокійно могли програти.
При тому, що в різні моменти гри, вони вели по ходу зустрічі 18 очок проти Брукліну та 22 очка проти ПТБ. Це стало фішкою цьогорічних "воїнів" оскільки вони з легкістю віддавали 20+ очкові переваги проти Кінгз, Кліпперс, Тандер, програючи ці матчі. Без Каррі цьому колективу важко. З Каррі, в кінцівках гри, також нелегко, оскільки атака збивається на джампери від Стефа, що є чи не найважчим розвитком подій. Класно, коли він ці кидки влучає. Але покладатись тільки на це я б не став. Тим паче в плей-оф, якщо Ворріорс таки доїдуть до нього.
Час пішов.
pics from :
