Сьогодні Таро здебільшого пов’язують із ворожінням, але перші три з половиною століття цими картами просто грали. Історія колоди від італійських дворів до лондонського видання 1909 року пояснює, чому карти мають саме такий вигляд і звідки взялися їхні значення.
Карти для гри
Перші згадки про такі карти з’являються в 1440-х роках у Північній Італії. Їх називали «carte da trionfi», тобто «карти тріумфів»: до звичайних чотирьох мастей додавали окремий ряд картинок, які перебивали будь-яку масть. Від слова «тріумф» походить англійське «trump», козир. Назва «tarocchi» з’явилася пізніше, на початку XVI століття.
Найвідоміші ранні колоди мальовані вручну для міланських герцогів Вісконті та Сфорца. Окремі карти з них зберігаються в музеях Італії та США, і на них уже можна впізнати Колесо Фортуни, Смерть чи Відлюдника. Про ворожіння тоді не йшлося: це була дорога гра для знаті з козирями, схожа за правилами на сучасні карткові ігри. У Франції та Австрії в тарок грають і досі.
Єгипетська легенда
Окультну славу Таро принесли французи наприкінці XVIII століття. 1781 року Антуан Кур де Жебелен написав, що карти є уривками давньоєгипетської «Книги Тота», яку жерці сховали в колоді. Доказів не було жодних, але й перевірити ніхто не міг: єгипетські ієрогліфи Шампольйон розшифрував лише 1822 року.
Ідею підхопив паризький ворожбит Жан-Батист Альєтт, який підписувався псевдонімом Етейлла, тобто власним прізвищем навпаки. 1785 року він видав посібник із ворожіння на Таро, а згодом і першу колоду, створену спеціально для ворожіння. У XIX столітті Еліфас Леві пов’язав 22 старші карти з буквами єврейського алфавіту, і Старші аркани поступово стали окремою системою символів.
Колода 1909 року
Колода, яку сьогодні знає більшість, вийшла в Лондоні наприкінці 1909 року у видавництві William Rider & Son. Задум належав окультисту Артуру Едварду Вейту, а всі 78 карт намалювала художниця Памела Колман Сміт. Головне нововведення стосувалося молодших арканів: раніше на них зазвичай зображували лише масть і кількість (три кубки, сім мечів), а Сміт намалювала на кожній карті сценку з людьми. Дослідники бачать у кількох її малюнках відгомін італійської колоди Сола-Буска кінця XV століття.
Вейт поміняв місцями дві карти: Сила стала восьмою, а Справедливість одинадцятою, щоб порядок відповідав астрологічній схемі ордену «Золота Зоря», до якого він належав. Тому в старіших колодах ці карти мають інші номери.
Сміт отримала за роботу разову плату і не мала відсотків із продажів колоди, яка згодом розійшлася мільйонними накладами. Її монограму можна знайти майже на кожній карті. Оригінальне видання 1909 року нині перебуває в суспільному надбанні, тож його скани доступні всім.
Що з цього випливає
Значення карт не прийшли з Єгипту і не записані в давніх книгах. Їх складали люди протягом останніх двохсот років, спираючись на образи з малюнків. Саме тому до розкладу корисно ставитися як до приводу подумати: картинка Сміт показує ситуацію, а що вона означає саме для вас, вирішуєте ви.
Ми зібрали значення всіх 78 карт колоди 1909 року на сайті TaroAstral, зі сканами оригінального видання.